Ажіотаж путівок  на море  розпочався з першими літніми днями. Зараз ми переходимо середину сезону, коли ще можна погрітися під сонцем. Тому хто ще не встиг  їздити на море, пропонуємо схему грошових витрат, які для туриста розпочинають вести лік з моменту збирання валізи.

Уже три тижні поспіль, якось без особливих повідомлень, мешканцям центральної частини міста стало складно добратися додому, а відтак і тим, хто намагався попрямувати до центру Чорткова вулицею С.Бандери, заїжджаючи у дану частину міста в напрямку зверху вниз, було заказано - в Чорткові запроваджено односторонній рух. Втім, центральна частина вулиці С.Бандери потребувала негайно упорядкування руху автотранспорту. Ми уже писали, що ця давня, і тому не дуже й то широка дорога, була не тільки запруднена автотранспортом, що рухався по ній, а й стихійними стоянками автотранспорту з обох боків. То ж їхати шляхом по місцевості, що прямує зверху вниз, було доволі небезпечно. Екстрим такий, що й гірсько-лижний курорт сховається.

Ваша думка

 

За словами заступника голови Чортківської райдержадміністрації Володимира Бойчука, недавні нещівні зливи, котрі пронеслися теренами Західної України і погрожували нам нещівними блискавками, не завдали нашій Чортківщини шкоди. Поля і оселі мешканців району вціліли.

 

Затишні парки, маленькі сквери. Стадіони, розлогі й тінисті каштани, комфортні лаковані лавки - все це у минулому. Ми не пам`ятаємо, що таке погуляти у чистій гущавині дерев та кущів з дітьми чи друзями. Відсутність зелених ділянок у Чорткові спотворює його, змушуючи молодь проводити вільний час у барах за бокалами пива чи чаркою горілки. Навіщо забудовувати практично всі вільні місця, що ще залишилися у нашому місті? У нас є парк, де колись розташовувались каруселі, різні скульптурки - ще, до речі, цілі (!), а не з руками, ногами!!! Де ті знамениті "дід і баба"? Не можна поставити нові?! Око радують хіба що ялини і берізки біля ріки. Єдине, чому люди опиняються на території парку - це посидіти в "Кнайпі" чи "відтягнутися" в "Chicago".

 

Чергова сесія Чортківської міської ради, котра відбулася на початку минулого тижня 22 липня, тривала недовго в часі, проте це не означає, що усе обійшлося тихо, із всецілим одобрямсом депутатів щодо вирішення долі, запропонованих до розгляду, питань.

Міський голова розпочав сесію із низки вдячностей депутатам: то за проханням мешканки міста пані Кузь подякував від неї особисто на сесії депутату Макотерському за "чуйність, доброзичливість і за те, що він дбає про людей похилого віку", (міський голова вручив депутату Подяку), (якщо вірити часопису міської ради депутат Ю. Макотерський допоміг цій громадянці отримати тисячу гривень в Ощадбанку. Правда цікаво, коли БЮТ в усіх засобах масової інформації переповідає, що громадяни України отримують компенсацію із грошових вкладень за радянських часів без проблем, то чому в Чорткові тут потрібна допомога депутата і міський голова дає аж Подяку?), відтак голова від себе особисто дякував усім депутатам, хто виявив посильну матеріальну підтримку недужому колезі та тим депутатам, котрі доклалися до відзначення Дня міста. Із зібраних коштів на святкування залишилося 3-4 тис. грн., які планується передати комбінату комунальних підприємств для облаштування дитячих майданчиків у дошкільних закладах міста, зазначив міський голова.

Відтак Ігор Билиця зачитав перелік питань запропонованих до порядку денного сесії.

 

За недовгий проміжок часу, відколи в Чорткові працює клуб творчих особистостей, було немало цікавих зустрічей.

Засідання клубу триває у третю п`ятницю кожного місяця в приміщенні Чортківського районного краєзнавчого музею. Створився він за ініціативи наукового співробітника музею пані Ольги Чорніти під завісу минулого року. Відтоді, люди різного віку, але творчим подихом окрилені, приходять на ці по-родинному теплі засідання, щоб відкривати для себе все нові і нові таланти Чортківщини, поспілкуватися, подискутувати і врешті-решт здружитися. Словом, девіз: "Таланти, тримаймося разом" якнайбільше пасує до таких зустрічей, які спочатку тривають в офіційному форматі, коли новоприбулі члени клубу діляться своїми думками, переживаннями, планами на майбутнє і представляють свої творчі напрацювання, а  далі розмова плавно переходить у спілкування, дискусії і продовження презентації творчих поступів уже за філіжанкою кави.

 

Коли мені пощастило побувати на творчій виставці художниці Ірини Вербицької у районному краєзнавчому музеї, душа моя співала. Такого розмаїття творчих робіт від малюнків тушшю, акварельними та олійними фарбами до композицій із природнім матеріалом, годі було й чекати. Творчий діапазон Ірини доволі широкий. Одним словом, тут мені подобалося все. Це був той черговий момент в моєму житті, коли я з крупинкою гірчинки в серці благала: Боже, чому ти мені такого дару не дав! Хоч з іншого боку розумію, малювати красиві картини, класти чіткий штрих пензликом, де за тим штрихом проглядається саме життя; водночас створювати дизайнерські композиції - картини із моху, лушпиння кукурудзи і інших матеріалів, які нам дала природа і які ми часто й не помічаємо під ногами; створювати композиції, які становлять елементи національної атрибутики і шити цікаві ляльки - Ірі одного життя не вистачить. Мимоволі дивуєшся, звідки ця тендітна молода жінка бере стільки невичерпної енергії до творчості. А, зрештою, може вона про все розкаже сама?..

 

Упродовж трьох днів мури Дубенської фортеці на Рівненщині вже водинадцяте брав штурмом децибелів фестиваль «Тарас Бульба». З-понад 100 команд, яких прослуховували на відбіркових турах у Львові, Києві та Рівному, на фестиваль у Дубні потрапили 18 найкращих гуртів.
Незважаючи на те, що фестиваль наразі не приносить містові прибутків, він допомагає Дубну самоствердитися як музичному і туристичному центрові, - запевняє міський голова Леонід Дудко.
Потрапити у призери Бульба-фесту можуть навіть молоді і ще невідомі колективи, тому рокери довіряють фестивалю, заявив голова журі Юрій Шаріфов. «Бо ми це чесно робимо, кожен з членів журі, і ні на йоту немає претензій до результатів. І в принципі, я сплю після того спокійно», - каже Юрій Шаріфов.

 

Як наші "зеленосвітівці" з гостями з Києва, Чернігова та Тернополя впорядковували духовні святині.

Якщо перейти полями на захід від нашого села Криволука з чотири кілометри, зустрінете дорожній вказівник: «Передмістя». За ним, у видолинку безіменного потічка покажеться саме село з такою ж назвою. Гаразд, - скажете ви, -  Передмістя є, та де ж  Місто?

Міста Язловець нині справді не існує. Але колись, у XVІ - XVII століттях, його вважали одним з найкрасивіших міст Речі Посполитої, суперником Львова та Кам`янця Подільського. Вірменські купці та різьбярі по каменю, котрі кілька століть мешкали тут, прикрасили його храми та кам`яниці неповторними орнаментами. І власне передмістями тодішнього Язлівця були навколишні села: Броварі, Заліщики, Новосілка Язловецька та вже згадане нами Передмістя.  На жаль, як місто, Язловець перестав існувати ще наприкінці XVII століття, після турецької навали. Як містечко, він був доруйнований у Першу світову війну. Радянська влада намагалася стерти саму історичну назву колишнього міста - впродовж кількох десятиліть, невідомо з якого лиха його було перейменовано на Яблунівку.