24-25 травня у духовному Маріїнському центрі Зарваниці тривав з`їзд Маріїнських дружин Тернопілля.

Юні хлопчики і дівчатка в голубих накидках і галстуках цієї суботи заполонили увесь двір Маріїнського центру.

 

П`ятнадцята сесія Чортківської районної ради п`ятого скликання була запланована на 23 травня і передбачала розгляд 23 питань. Першим на порядку денному стояв звіт голови районної ради. Тож тимчасове право головування сесією узяв заступник голови Чортківської районної ради Іван Віват.

Сам звіт голови Чортківської районної ради Романа Чортківського тривав більше 30 хвилин. Голова прагнув у своєму звіті зачепити усі аспекти роботи ради за звітний період.

 

22 травня у Чортківському районному будинку культури ім. К. Рубчакової відбувся творчий звіт художніх колективів Чортківського державного медичного коледжу, приурочений 90-ій річниці подвигу Героїв Крут "Ваш подвиг в ім`я України житиме в наших серцях".

 

Коли слухаєш, як співає Оксана Морозюк, душу проймає піднесений настрій та душевний щем. Усе залежить від пісні, яку вона виконує. Співає серцем - так можна загалом означити її спів. Спів, який би слухав годинами й насолоджувався його приємним тембром, ліричністю, задушевністю. Практично немає концертної програми на сцені Чортківського районного будинку культури, у якій би не брала участі ця талановита виконавиця. У неї є все - природній дар, патріотизм і культура виконавчого співу. Пані Оксана навчає вокальної майстерності молоді таланти у Чортківській музичній школі. Її учні маленькі обдаровані непосидючі дітлахи, які мріють бути артистами, виступати на великій сцені. Сама ж пані Оксана такий шлях вже пройшла. А до Чорткова повернулася, бо родом з цієї місцини. Навчалася у першій школі, нині це гімназія "Рідна школа", і всотувала в себе дух і помисли наших краян. Тому все, про що співає пані Оксана, таке рідне і близьке багатьом нам.

 

Добігав до кінця минулий тиждень. Мікроавтобус Чортківської райдержадміністрації разом із начальником служби у справах дітей Василем Ожгою, головними спеціалістами служби Анною Бурак, Василем Дацюком та головою районного товариства Червоного Хреста Іриною Соляник прямував дорогою до села Палашівка Чортківського району. Саме у Палашівці уже другий рік поспіль живе своїм повноправним життям будинок сімейного типу. З часу відкриття будинку минуло уже трохи часу. А точним відліком цього часового відтинку є  маленька Софійка, яка мов диво Господнє була дарована родині Барчишаків в часі підготовки до створення дитячого будинку сімейного типу.

 

Троє школярів, опісля закінчення занять, перебігали через дорогу. Двом вдалося успішно добратися до протилежної сторони, а третій потрапив під колеса автівки.

Аварія сталася 28 листопада минулого року, але і до цього часу нашим правоохоронцям не вдалося знайти винних у даній ситуації. Слідство триває. Довго, скажете ви. Так. Довго.

 

Останнім часом значно погіршився стан безпеки пасажирських перевезень. Станом на 15 травня 2008 року кількість дорожньо-транспортних пригод за участю водіїв автобусів у порівнянні з минулим роком збільшилася на 32,7 відсотків, загиблих у них людей на 29,3 і травмованих на 30 відсотків.

Такий стан справ з безпеки пасажирських перевезень викликаний суттєвими недоліками у профілактичній роботі та недостатнім контролем за виконанням перевізниками транспортного законодавства.

 

17 травня на базі Билавино відбувся ХІІ районний зліт членів національно-патріотичного освітньо-молодіжного товариства „Сокіл" та районних туристичних організацій.

 

У всі часи служити Вітчизні було престижним. Приємно, що багато наших молодих людей усвідомлюють цей важливий для справжніх чоловіків вибір.

У Харківському університеті Повітряних Збройних сил України імені маршала авіації Івана Кожедуба навчається шестеро юнаків із нашого Чортківського району. У ці дні у них тривають уже випускні іспити. А загалом, у вищих військових навчальних закладах Збройних сил України маємо цього річ 12 випускників.

 

Станіслав Кирилович Дудник... Як багато пов`язано із цією людиною у більшості з нас. На перший погляд - шкільний вчитель фізкультури, але як багато людей пройшло через його вишкіл. Здається, без нього й не було б однієї із найбільших шкіл міста - школи №7. Одні приходять до школи і йдуть, а Дудник - залишається - завжди веселий, жартівливий із порадами мудрості життя. І як життя його не било .як пазурі недуги не прагнули ввірватися в його життя - він не зламався. Поважний вік цьому не завада. Завжди статний, енергійний. Окрім пісні і спорту, у нього є ще одна залюбленість - він любить поратися на землі, і коли мимоволі зачепиш цю тему, то він годинами переповідатиме про особливості городництва. Скільки його знаю, він відрізняється особливим тактом спілкування: з одного боку ніколи не ставить бар`єрів, з іншого - не допускає до панібратства. Тому кожен зустрічає його з усмішкою на обличчі, наче зустрів рідну людину. А роки? А віддалі? Що вартують роки і віддалі, коли пройшовши їх, випадково зустрінеш на вулиці...  Станіслава Кириловича. І зав`язується розмова.