Минулого четверга, 11 вересня, до Тернополя завітав голова партії Народний Союз «Наша Україна» В`ячеслав Кириленко разом зі своїми колегами по партії. Зустріч відбулася у палаці культури „Березіль", у якій взяла участь й делегація від Чортківщини.

Перед святковим концертом, на який пропускали тільки за запрошеннями, пан В`ячеслав виступив перед журналістами, яких, як не дивно, зібралося доволі багатенько. Можливо дану промову він досить часто повторював перед аудиторією, але у його голосі не чулося ні хвилювань, ні емоцій, можливо це було через надмірну втому. Спричинену складними подіями в українському політику мі, де толерантному Кириленкові довелося робити складний вибір.

 

Галина Мироненко - донька відомого Чортківського журналіста Михайла Мироненка, який запам`ятався надзвичайно чуйною і хорошою людиною. Що й, зрештою, теж можна сказати й про його доньку. Хоча я його не знала, та з розповідей пані Галини я й сама пройнялася любов`ю до цієї людини. Адже з таким теплом вона розповідала про батька і про свою сім`ю. І ця сім`я справді заслужила Божої ласки, адже жили не лише для себе, а й для людей.

Галина Мироненко - дуже тепла, добра і досить сучасна людина. Цій жінці є про що розповісти. З розмови з нею, зразу помічаєш, що пані Галина є розумною і читаючою особистістю. Кажуть, природа на дітях відпочиває, але це не так, принаймні, у не в цьому випадку.

Хотіла б я знайти такого щирого українця, котрий би не захоплювався борщівською вишивкою. То ж, коли 14 вересня відбувся всеукраїнський етнічний фестиваль "В Борщівському краї цвітуть вишиванки", багато мешканців і нашої Чортківщини попрямували до Борщева. Чортківська делегація, що складалася із членів районної організації товариства "Просвіта" з педагогічного училища ім.О.Барвінського, медичного коледжу, представників редакції "і плюс", по одному представнику райлікарні і ЗОШ №7 та волонтерки Корпусу Миру Рут Александр, вирішили поїхати на фестиваль організовано разом. Однак в родинному місті борщівської вишиванки ми зустрічали безліч знайомих облич, іноді докучала думка: чи не в Чорткові це відбувається?

 

 

Розпочну з того, що не все так погано у нашому домі. Маю на увазі черговий книжковий форм, який з 11 по 14 вересня відбувався у Львові. Але мені тих декілька днів, коли я був у Львові, все згадувався Рей Бредбері з його реалістичною фантастикою "451º за Фаренгейтом". Пригадайте собі цей роман, у якому полюють за книгами і спалюють їх, а також полюють за людьми, які хочуть зберегти для нащадків пам`ять століть.

Навіть не знаю, чому мені не йде з гадки американський фантаст, але постійно мене на форумі переслідувало відчуття ірреальности. Можливо, виною зіпсута погода, бо дощило, різко похолодало, а львівська осінь аж ніяк не сприяє споглядальній і милій елегійності. А, можливо, додалися сюди і якісь враження особисті, зіпсутий настрій через не зовсім веселі пригоди з моїм знайомим літератором. Зате у такій ситуації завжди перевіряється людина на "вшивість", і я не розчарувався в ще одному моєму знайомому літераторові, хоча, можливо, хтось і розчарувався у мені.

Феніта ля комедія?!.

 

Дев`ятого вересня у Чорткові з робочим візитом перебував народний депутат України, член фракції «Наша Україна - Народна Самооборона», лідер політичної партії «Єдиний Центр» Ігор Кріль. Ігор Іванович мав зустріч з громадськістю Чорткова у залі засідань Чортківської районної ради. Представив гостя голова районної організації партії «Єдиний Центр» Степан Левчук. На зустрічі був і голова Тернопільської обласної партійної організації «Єдиний Центр» Сергій Тарашевський.

 

Затишна вулиця Маньовського, що примикає до верхньої частини центральної вулиці Чорткова С.Бандери милує усіх, хто нею прямує від будівлі санстанції, магазину "Ельдорадо" до райлікарні, чи кудись іще в цьому напрямку. Тут здебільшого одно-, двоповерхові будиночки ще австрійсько-польських часів. Вуличка - невелика і тому - мила. І начебто вінцем її, у центральній частині красується задбана будівля під номером чотири. У ній мешкають ті, кого по праву ми називаємо давньою інтелігенцією. Будиночок на чотири сім`ї підступає майже впритул до тротуару, а збоку - охайно забудовані гаражі, і за будиночком - розкішний любовно доглянутий сад. Як зазначив один із мешканців цього будинку лікар Іван Рижевський: "У цьому садку добре було б знімати кінофільм, а не думати, як його знищити, щоб звести новий будинок". Це були слова вимовлені з гіркотою і болем.

Мені не довелося докладати до цього саду свою душу, працю. Я просто, як і усі, сторонній перехожий. Але й мене ці слова заболіли. Болять і тепер. Я бачила цей сад. Я була тут. Я закохалася в нього з першого погляду. Цьому саду, цьому будинку пощастило з мешканцями, але не пощастило, мабуть з тими, хто так бездумно дає добро на його знищення.

Тому до редакції газети звернулися люди.

 

Музична культура Чортківщини - надзвичайно багата. І прикладом цього є відродження капели бандуристів "Мрія" районного будинку культури ім. К. Рубчакової.

В історії капели бандуристів "Мрія" багато цікавих сторінок. Це зрозуміло, адже її історія була наповнена творчими злетами і успішною концертною діяльністю. Капела бандуристів "Мрія" зароджена більш ніж 40 років тому. Незмінним керівником капели запам`ятався Олег Васильович Шумилович. Хормейстрами капели були - спочатку Петро Миколайович Голінатий, а згодом - Семен Іванович Уруський, концертмейстр - Дмитро Іванович Чикалов.

 

Галина Баньківська - багато чортківчан її знають як задушевну виконавицю ліричних пісень. Та мало хто знає, що ця жінка пише і власні пісні, які виконує сама та інші виконавці.

У цієї жінки багато захоплень, різних уподобань, як це завше трапляється у творчої людини. Одним із її захоплень є кулінарія, де вона сама придумує рецепти і пропонує смачні страви відвідувачам власного кафе.

Але усе вищезазначене не входить до основного її роду занять. Галина Баньківська - директор будинку культури селища Заводського. І її сфера діяльності є набагато ширшою. Проблемним є те, що даний будинок культури впродовж багатьох літ пустував і у холодну пору року не опалюється. Але вона взяла це задбане господарство у свої тендітні жіночі руки і ще й, попри нетворчі клопоти, умудряється дружити з піснею, творчістю загалом

 

Діти-інваліди із громадського об`єднання "Лебедята" побували на Івано- Франківщині

 

Уже минає 19 років, як у місті Чорткові діє Чортківське районне громадське об`єднання батьків дітей-інвалідів "Лебедята".  До даного об`єднання входять діти з району, а також із самого  Чорткова. Спільно з яким уже декілька літ поспіль працює центр реабілітації та адаптації дітей-інвалідів "Дорога в життя". Директором реабілітаційного центру від самого його заснування  є Марія Михайлівна Анісенко, котра свого часу стояла й біля витоків громадської організації батьків дітей-інвалідів "Лебедята". То ж так добре повелося, що і "Лебедята", і центр "Дорога в життя" працюють разом заради підтримки фізично неповносправних дітей та їхніх батьків.. Отож, як уже стало тут традицією, щороку цими двома структурами організовуються поїздки по святих місцях України, а саме - до Зарваниці, Джублики, Глинян...