Це воістину історична віха історії не тільки нашого краю, але й усієї патріотично пройнятої України, адже 27 серпня 2006 року на Бережанщині започатковано Всеукраїнський фестиваль-конкурс “Дзвони Лисоні”.

Якби я був полтавським соцьким,
Багацькодещого б зробив,
Одначе, прощавайте, хлопці,
Щоб хто ще пику не набив.
Народна "розважально-повчальна" пісня

Оця пісенька (звісно ж, жартівлива, як і вся робота наших "дуже" народних обранців), очевидно, претендує стати гімном міського голови не одного "призову". Здається, ще недавно ми вислуховували з вуст претендентів на пост правителя міських душ пишні промови з не менш пишними обіцянками про покращення нашого міського життя, які (тобто, обіцянки) так і залишаться обіцянками. Стало очевидним, що і ця депутатська братія (принаймні, більшість) прийшла до влади лише для того, щоб задовольняти свої власні бізнесові інтереси або прогинатись під грошові мішки тих, кому стало тісно десь за межами свого міста.

Вона, незважаючи на свій поважний вік, нагадує панянку. Особливо, коли з нею повести бесіду. Спосіб мислення, виховання, такт цієї жінки захоплюють. Але доля була для неї немилосердною. Пройшовши сталінські табори, зазнавши катувань і людської підступності, вона з любов'ю згадує про своїх друзів, побратимів по боротьбі за волю України. Сьогодні вона мешкає у “Карітасі”. З її пера вийшли книги “Хтось розсипав червоні коралі” (2 частини),”Від тюрми чортківської до тюрми сибірської”, “Чотири долі”, та декілька ще маленьких книжечок, які вона не рахує. Нині до друку готується її нова книжка. Допомагає їй в цьому Мартин Чекалюк.

Це міра вогняного випробу на міць
революційного духу,
красу рідного слова,
віщу правду народу.


КАМЕНЯРЕВІ
Він світ уяви й знань перетворив на кузню, на міхи ковальські духу
І розумові Всесвіт підкорив лиш для одного – поступу і руху.
Коли народ у злиднях загинавсь, він вивільняв з ярма коневу вию:
Кінь бив копитом, довго огинавсь, та – полетів стрілою вогневію!
Він розламав кордони хатніх меж, коня пустивши вільно в світ гуляти:
Подібно пробивала кінська креш казенні мури, грати й каземати.
Він важіль знань під неуцтво підклав, що гноблених притиснуло скалою.
І джаганом кремнисту плоть розтяв, застосувавши каменярську зброю,
Бо не цуравсь кувадла й молотка: в зброярні слова в огневій гранильні
Залізов'язь, карбована й пругка, геть витісняла вензелі чорнильні.
Підкови ж він виховував коню із надміцної криці, із алмазу,
Думки свої оздобивши в броню, що не підвладна розпаду і часу!

Юрій Буряк

Сесія міської ради
18 серпня, у п'ятницю, відбулася шоста сесія п'ятого скликання Чортківської міської ради.
Порядок денний складався з18 питань.
Депутатами були розглянуті такі питання: заява А.А. Ковтуна про позбавлення статусу депутата Чортківської міської ради; вибори секретаря виконавчого комітету міської ради; надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження та надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок; надання земельних ділянок у власність та оренду; про реєстрацію договорів купівлі-продажу; заяв М.Т. Матвійчука про відміну рішення міської ради від 15 липня 2006 року за № 87; депутатське звернення Ю.Ф. Макотерського щодо положення про помічника-консультанта депутата міської ради; заява “Тернопільобленерго” про звільнення Чортківського РЕМ від сплати держмита при судових витратах; заява гр. Дудяка, Габури, Танасіва і Кільчицького про надання прибудинковій території статусу громадського скверу; заява ПП “Наталка” про продаж літнього танцювального майданчика і переобладнання його в кінотеатр; заява БУ-2 (КЕЧ) про прийняття дебіторської заборгованості та мешканців вул. Монастирська (профчастина) про стан обстеження житлово-побутових умов громадян, що проживають в казармі; внесення змін до рішення Чортківської міської ради “Про міський бюджет на 2006 рік”; затвердження питомої вартості пайової участі при видачі технічних умов на розширення і реконструкцію міських об'єктів водопроводу і каналізації.

Сесію Чортківської міської ради ми подали у дещо незвиклому варіанті. Адже нам закидали, що є речі, які ми упускаємо. Ми прагнули дати початок сесії, розписаний з диктофона. А те, що не вмістили усе подальше, то нехай нам скажуть “дякую”, бо коли ось так розписуєш дослівно, стає просто по-доброму шкода наших опонентів. Але при потребі з радістю візьмемося за таку вдячну для нас справу. Збоку все видніше. Тоді багато чого одразу ж стає на свої місця.

Віднедавна Надія Миколаївна Шкабар стала директором центру зайнятості.

28 серпня до села Угринь Чортківського району з різних куточків України з'їдуться вірні, адже в церкві “Успення Пресвятої Богородиці” – храмовий празник. Урочисте Богослужіння відбудеться того ж 28 серпня, у понеділок, о 12-й годині. Хто довідався про це з нашої газети, також може долучитися до молитви.

19 серпня – день був непростий: християни святкували Другий Спас, а пасічники – своє, можна сказати, професійне свято. Традиційно в цей період прилавки ринків – немов скатертини-самобранки. Якого тільки меду там немає! Найкращий час придбати до наступного Спаса натуральну запашну “2 в 1” смакоту і ліки. Натуральний мед – це перероблений бджолами нектар (солодкі виділення рослин, медова роса). Його якість залежить не тільки від рослин – “донорів”, але і від мінерального складу грунту, на якому вони виросли. Отже, досьє на продукт – мед з чортківськими пасічниками, які надзвичайно люблять свою справу? це Стахів Іван Павлович – досвідчений бджоляр і його молодий наслідувач Палига Володимир.

Україна наша була розп'ята на христі історії, але воскресла. Бо світило нам у віки пророцтва Тараса Шевченка: “Не вмирає душа, не вмирає воля.” Ми встали з колін, розірвали пута, високо підвели голови, як це одвіку було написано нам на роду. Так, Україна – це праця до сьомого поту, поема жалю і смутку, краси і недолі. Це країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за незалежність.

Тож,
як ми – українці, предки яких пережили царське та панське безбожне свавілля, були великими борцями за волю, відзначаємо національне свято – День незалежності? Чи відчуваємо, що живемо п'ятнадцятий рік у незалежній державі?