Старезні міцні та високі ясени на подвір`ї храму, котрим нині по праву пишаються не лише сивочолий Чортків, а й уся Галичина, Поділля та сусідня Волинь, шуміли притишено-радісно десь у верховітті. А понад золоченими куполами чортківської церкви Святої Покрови, що започаткувала вже чотири літа із другої сотні літ, ошатної дзвіниці з годинником-метрономом християнської доби, линув-злітав до Небес направду райський спів. Попри всю колоритність та милозвучність рідної мови все ж бракує слів, аби перелити-передати почування сотень сердець, злучених у спільній молитві...