Січень багатий на свята. І не тільки різдвяно-новорічного циклу. Має цей місяць і достатньо дат у нашому календарі, котрі нагадують нам про патріотичне минуле. До таких належать дні народження славетних- політика Степана Бандери, митців Якова Гніздовського, Василя Симоненка, Степана Чарнецького, 22 січня - День Соборності України, а 29 - День пам`яті Героїв Крут. Здається ,цей перший місяць року увібрав у себе часточку нашої історії.

 

День Соборності України, Чортківщина має особливу сторінку своєї історії, де 22 січня 1973 року має велике значення у процесі формування національної свідомості молодого покоління Галичини в умовах комуністичного режиму. Адже цього дня дев`ятеро сміливців із села Росохач вивісили жовто-блакитні прапори над державними установами Чорткова. Це були Володимир Мармус, Степан Сапеляк, Микола Мармус, Петро Винничук, Володимир Сеньків, Микола Слободян, Андрій Кравець, Микола Лисий, Петро Вітів (наймолодший учасник, що був звільненим від відповідальності як неповнолітній).

Сьогодні на сторінках нашої газети ми зустрінемося із керівником цієї росохацької групи Володимиром Мармусом, кавалером ордена „За мужність", члена Української Гельсінської Спілки, віднедавна - голови районної громадської організації Українська Народна Рада.

 

Часто, звертаючись до люду України президент Віктор Ющенко вживав звертання: «націє». Однак, чи за 18 літ незалежності ми стали тією нацією, нехай кожен, залишившись сам на одинці зі своєю совістю, запитає у себе. І це стосується усіх: і правих, і лівих. Бо нація - це, в першу чергу, не приналежність до однієї чи іншої партії, що для окремих з нас часто буває показником, а повага до себе і до інших, уміння твердо стояти на загальнолюдських,у сенсі етики, позиціях, мати гідність відстоювати інтереси законності та справедливості, як власні, так і громадські.

 

Перший тур президентських виборів в Україні уже позаду. Тепер справа за підрахунками голосів. І хоч за попередніми підрахунками результати двох фаворитів виборних перегонів виявилися прогнозованими, проте, видається, були й несподіванки для окремих кандидатів-новобранців на пост глави держави і самих виборців. Останнє говорить про те, що в Україні немало людей, які прагнуть якісних змін у державі.

 

У перший день після голосування на виборах кореспондент „і плюс" задав кілька запитань голові ЕГО „Зелений Світ", члену правління Української Гельсінської спілки з прав людини Олександру Степаненку.

 

Щойно снігом і морозцем 19 січня привітало нас Водохреща, в народі - Йордан, як одразу ж 20 січня на собор св.Івана Хрестителя ми поставили крапки в усіх святах зимово-різдвяного циклу. У нас кажуть: «Прийшов Іван Предтеча - забрав усі свята на плечі». То ж пора з новими силами братися до нових буденних, а почасти достоту вагомих і вирішальних справ. Звісно, рік тільки-но почався. А з усього видно, маємо на увазі наші вибори президента та 30 травня - до органів місцевих рад, - рік не обіцяє пересічним українцям нічого спокійного. Можливо, вкотре нам скажуть затягувати тугіше пояси, ніби ми колись їх розпускали, і залишається потерпати й молити Бога, щоб наші очільники не соромили нас хоч перед світом.

 

Ганна Прондюк і Тетяна Бабій - здається не можуть обійтися одна без одної, бо живуть і горять однією справою. Ці молоді і на перший погляд такі різні жінки мають багато спільного - їх поєднало село Шульганівка. Тепер це їхній рідний дім, в якому зростають їхні діти і ті, кого вони залучають до азів української культури, звичаїв, традиції.

На Новий рік за старим стилем ці дві миловидні жінки привезли до Чорткова досить цікаве вертепне дійство, у якому їхні вихованці зіграли вдало і артистично свої ролі, заполонивши глядацький загал. А після виступу, як годиться, учасники вертепного дійства за хороші віншування і коляду ще й підзаробили грошенят від вдоволеної публіки.

Наша розмова із натхненницями автентичного мистецтва сіл Шульганівки і Долини (ці два села поряд - Авт.) відбулася майже одразу після того, як виступили їх вихованці.

 

Один із найвідоміших художників світу, визначний майстер деревориту, книжкового знаку, маляр, скульптор, автор численних досліджень в галузі сучасного мистецтва - Яків Гніздовський довгий час був викреслений з історії сучасного мистецтва, і лише на початку 90-х років про нього заговорили в Україні.

Яків Якович Гніздовський народився 27 січня 1915 року в селі Пилипче на Борщівщині. Після закінчення початкової школи у рідному селі батьки віддали хлопця на навчання у Чортківську приватну гімназію ім.Маркіяна Шашкевича. Саме там він і почав малювати.

До 75-річчя від дня народження Василя Симоненка

 

Старожили Чорткова та сусідньої Горішньої Вигнанки пам`ятають скільки літ б`є джерело, що знаходиться неподалік Вигнанської сільської ради. А скільки безцінної джерелиці стекло пагорбами вниз до найближчих вулиць Чорткова...

Цього літа парох церкви Святої Покрови отець-декан Михайло Левкович освятив це джерело, а сільчани і парафіяни церкви збирали кошти на спорудження каплиці.