Нас, колишніх працівників Чортківського державного медичного коледжу, а  сьогодні літніх людей, що перебувають на заслуженому відпочинку, вкотре було запрошено від імені Любомира Степановича Білика, директора навчального закладу, заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук, на урочистості з нагоди свята Знань. Перебування в коледжі, тепла атмосфера гостинності, відчуття причетності до нашої медичної родини породили в душі емоції та бажання ними поділитися.

Ми, пенсіонери, раділи, що і цьогоріч про нас не забув директор і колектив коледжу, що нас запросили розділити свято Знань, яким починається новий навчальний рік. Всіх нас огорнуло почуття причетності до всього, що зроблено у коледжі. А звершено дуже багато! І в кожній справі бачимо мудрість, далекоглядність, творчу енергію Любомира Степановича. Ми чули розмови батьків, студентів, які ділилися враженнями від прекрасних споруд коледжу, а також аудиторій, кабінетів, коридорів, які потопають у квітах, студентського кафе тощо. Але це невеличка часточка того, що є в навчальному закладі. Головне - в ньому панує дух невсипної праці, дух творення, а ще - доброти. Кожен студент відчуває на собі батьківську опіку директора коледжу, його зацікавленість у тому, щоб студенти добре вчилися, опановуючи вибрану професію, займалися в художніх студіях і спортивних секціях, пізнавали рідний край через навчальні екскурсії, були здоровими і сповідували загальнолюдські цінності. Окрім того, зі стін цього навчального закладу виходять не тільки добрі спеціалісти, але і національно свідомі та духовно багаті молоді люди. А тому кожен день Любомира Степановича по вінця заповнений турботами.
До нього, як до депутата Тернопільської обласної ради, звертається безліч людей з різними проблемами. Любомир Степанович старається кожному допомогти, дати пораду, поділитися теплом серця. І ми, пенсіонери, найбільше відчуваємо це тепло, цю опіку, а головне - захист. Ми захищені, бо в нас є Любомир Степанович. Не дай, Боже, прийде хвороба чи трапиться інше якесь лихо, знаємо, він не залишить нас в біді. Не відвернеться, а, як завжди, допоможе. Так, нам заздрять пенсіонери, які вийшли на заслужений відпочинок від інших організацій. Кажуть, що ніхто про них не пам`ятає, в кращому випадку листівку на свято  надішлють, бо, мабуть,  думають, що час над ними не владний . Не такий наш Любомир Степанович. Щорічно виписує нам пресу, виділяє грошову допомогу до релігійних свят, Дня медика, свята Першого дзвоника. Восени забезпечує нас на зиму городовиною. І це все серед безлічі інших важливих справ! Ось і на урочистостях знову були пошановані дві працівниці коледжу, які вийшли на пенсію, - їм вручено плазмові телевізори. Недарма в народі кажуть, що раз добром нагріте серце - вік не охолоне. Хай і надалі щедро зігріває Ваше серце, Любомире Степановичу, всіх, хто потребує захисту, тепла, співчуття, доброго слова. Творіть далі добро людям, а воно повернеться сторицею  Вам, дітям Вашим і онукам. Нехай Всевишній посилає Вам здоров`я і снагу йти дорогою життя, творячи  добро.

Пенсіонери Г.Бесюк, Н.Спасюк, О.М.Миколаєнко, М.Колівошко, С.Богданець, М.Лихо, І.Олійник, всього 20 підписів