Ще, йдучи брати інтерв`ю у Рут Александр, я знала, що вона є досить молодою і приїхала до нас із США. Двері мені відчинила привітна, мого віку дівчина. Усміхнувшись, вона запропонувала зайти. Наша розмова виявилася легкою і невимушеною.

Рут Александр - волонтер Корпусу Миру. Вона викладає в Чортківській гімназії "Рідна школа" американську та англійську культуру, а також англійську мову. Цього року це буде вже другий навчальний рік в Україні для неї. Коли я прийшла у неї вдома, тобто у тому помешканні, яке винаймає Рут, було дуже затишно. Усі стіни обклеєні українськими словами в різних відмінках. Я зауважила, процес навчання "йде" повним ходом. Рут говорить вже певні фрази на українській мові, хоча мовний бар`єр ще дає про себе чути, тому ми більше спілкувалися англійською, аби краще порозумітися. Мені Рут здалася дуже приємною дівчиною. Думаю читачам вона здасться такою ж.

- Рут, скажи, звідки ти родом?

- Я родом з маленького американського містечка Аройо Гранде, штат Каліфорнія.

- Як за довго ти живеш в Україні?

- Я живу в Україні вже приблизно одинадцять місяців. А у Чорткові - з грудня місяця минулого року. В загальному я приїхала сюди на 2 роки, тому мені ще залишився один рік.

- Як на твою думку, чи є українська мова важкою для іноземців і чи вивчала ти її раніше?

- О так. Українська мова - дуже важка! Раніше я її ніколи не чула і не вивчала, лише тут. Перші шість тижнів, як ми приїхали в Україну, нас поселили у маленькому селищі біля Києва, де навчали української мови. Потім нас розприділили по різних місцях. Мене направили до Чорткова. Тому тепер я в основному вчу самостійно.

- Що стало поштовхом до бажання приїхати в Україну?

- Я - волонтер Корпусу Миру. Спочатку не знала, в яку країну поїду, але коли мене повідомили, що їду в Україну, - дуже зраділа.

- Чи чула ти раніше що-небудь про Україну?

- Так, я знала дещо про цю країну, але дуже небагато. Згодом, коли вирішилося, що я поїду саме сюди, нас навчали багато про історію та культуру України. Тоді я дізналася набагато більше, аніж раніше.

- Як тебе зустріла Україна? Які твої враження від країни та від людей?

- З часу мого перебування тут я дійсно полюбила Україну. Мені тут дуже сподобалося. А також Чортків - дуже затишне, маленьке і красиве містечко. І люди тут дуже привітні й доброзичливі. Це все допомагає мені почувати себе комфортно.

- Чи є у тебе улюблені місця в Чорткові?

- Найулюбленіше місце - неподалік від того місця, де я живу по вулиці Володимира Великого. Це внизу, ближче до річки. Тут я люблю сидіти над скелею з видом на красиве, маленьке село Біла та озеро. Також я люблю влаштовувати пікнік в парку, ходити в "Челентано" на піцу.

- Ти викладаєш культуру Америки та Англії, а також англійську мову у Чортківській гімназії. Чи не виникало у тебе якихось проблем з учнями, адже ти дуже молода, майже їхня ровесниця?

- (сміємося разом) Ні, я вважаю, що учні в Чортківській гімназії дуже хороші. Звісно, інколи де хто вважає, що я така молода і можна вести себе вільно. Однак я вважаю, учні навпаки зацікавленні тим, що я молода. Я є для них тим, з ким вони можуть легко поговорити. Адже різниця у віці невелика. Тому і довіри у спілкуванні у нас більше.

- Де тобі вже пощастило побувати в Україні? Які твої враження від побаченого?

- Я уже двічі побувала в Карпатах. Один раз, навіть, з моєю сестрою, котра приїжала з Америки мене відвідати. Нам там надзвичайно сподобалося. Моя сестра кожного ранку підіймалася на гору і дивилася на прекрасний вигляд з гір. Карпати - дуже гарне, мирне і заспокійливе місце з прекрасною природою! У нас в Каліфорнії є ще вищі гори, але це в основному - скелі. Вони дуже стрімкі і не такі зелені, як у Карпатах. А ще мені дуже сподобалися українські вишиванки. Я, навіть, одягалася повністю в український народний стрій. Хочу щось з такого придбати для себе.

Також я була у Львові. Мене зачарувало це місто: багате історією і красивою старовинною архітектурою. Ще я відвідала Київ, Харків, Черкаси, Шепетівку та ін. (Рут вказала мені на карту, котра висіла у мене за спиною на стіні. Там вона відмічає жовтими прапорцями усі місця, які вона відвідала, і їх там досить багато - Авт.). Але найулюбленіше моє місто - Чортків (сміємося).

- Дійсно?! Ми жителі Чорткова часто нарікаємо на стан наших доріг. Що ти скажеш на це?

- Не знаю. Я не воджу автомобіля, лише ходжу пішки, тому мені все рівно.

- Чи не було в тебе у перші дні ностальгії за домом?

- В перші дні я наче витала в хмарах, все нове, дуже цікаве. Так, часом я йшла по вулиці, дивилася на все і думала: "О Боже! Я ж не в Америці!"

Але мені все було  цікаво та й я дуже люблю подорожувати, тому це не було для мене так складно.

- В яких країнах ти уже була? Яка з них тобі найбільше сподобалася?

- Я багато де була. В Шотландії, там дуже цікаво, гарно. В Англії, Канаді, Мексиці, тепер - в Україні. Мені усюди дуже подобається. Яка країна найбільше сподобалася? Важко сказати. Усі дуже різні і по-своєму цікаві.

- Які твої улюбленні хоббі?

- Звісно, я дуже люблю подорожувати. А також мої хоббі - читання книжок та вишивання.

- Якій музиці надаєш перевагу?

- Не знаю. Мені подобається різна музика. Нічому особливо не надаю перевагу. А останнім часом я прослуховувала український фольклор, щоб трішки зрозуміти мову. І мені дуже сподобалася українська народна музика.

 - У тебе є вдома якісь домашні улюбленці?

- Так, у мене є собака - Пенні. Я її дуже люблю і скучаю за нею. Вона є важливим членом нашої сім`ї (сміється).

- Рут, у тебе в Америці залишилися друзі. Як вони сприйняли те, що ти їдеш на два роки в іншу країну?

- Коли я сказала їм, що їду  в Україну, вони були дуже раді за мене, хоча запитували: "Україна? А де це?" Потім, живучи тут, я їм багато розповідала про Україну, її культуру, яка тут смачна кухня. Я розповіла їм як варити варенники, борщ. Це їм дуже сподобалося і вони вирішили, навіть, влаштувати українську вечірку у себе вдома. Одного разу вони мені зателефонували і сказали: "Знаєш, ми зробили українську вечірку. Усе було чудово!"

На мою думку, це добре, що люди з Корпусу Миру приїжають сюди, як я, живуть тут, вивчають культуру. І водночас й інші люди в Америці теж дізнаються більше про Україну та українську культуру від нас. Це їм дуже цікаво і є дуже важливим для спілкування між людьми.

Влітку мене відвідати приїжала уся моя сім`я. Їм тут теж дуже сподобалося. Ми разом подорожували по Україні, я їм показала Чортків. Вони були дуже задоволенні і ми приємно провели тут разом час.

- Розкажи про свою сім`ю.

- У мене є старша сестра і молодший брат. Сестру звати Рейчел. Вона живе у Нью-Йорку і працює в модельному бізнесі. Молодший брат - Джон ще вчиться в школі, грає в американський футбол, бігає. Він - спортсмен. Маму звати Таня. Це російське ім`я. Бабуся моєї мами мала російське коріння (сміється). Моя мати працює графічним дизайнером. Батька звати Ліндлі. Раніше він працював тренером з тенісу, але зараз він на заслуженому відпочинку. Та хоча він на пенсії, працює в квітниковому саду.

- Як батьки сприйняли те, що ти поїхала так далеко в Україну, не сумують?

- Вони сприйняли це досить спокійно. Коли я навчалася в університеті, вже не жила вдома. Тому, гадаю, це не було для них новим. Хоча, коли я тільки-но закінчила школу мама була дуже сумна.

Коли моя сім`я приїжала до мене в гості в Україну, мама мені сказала, що розуміє мене, тому що містечко є дуже симпатичне. Вона була дуже рада за мене.

- Яку освіту ти здобула?

- Я закінчила Каліфорнійський університет по фаху соціології.

- Який досвід ти хочеш взяти з твоєї роботи волонтером Корпусу Миру та перебування в Україні?

- Я ще точно не знаю. Я дуже люблю викладати, працювати з учнями. Також мені дуже подобається соціологія. Можливо в майбутньому я буду працювати у сфері соціології, а також викладати. Моя участь в Корпусі Миру дасть мені більше досвіду у роботі з людьми. Я зможу більше їх розуміти.

- Рут, що б ти побожала усім учням та вчителям напередодні Першого вересня?

- Учням я б хотіла побажати багато вчитися, здобувати більше знань. Адже вчитися - це прекрасно. А також - отримувати задоволення від навчання. А вчителям - успіхів у їх праці та в житті.