23.07.2008 - Стежками рідної землі

Вже кілька років учасники ЕГО «Зелений Світ» та молодіжного екоклубу «Ковчег» проводять експедиції вихідного дня до цікавих природних куточків краю. Їхньою головною метою є збір інформації про місця, перспективні для заповідання та «зеленого туризму». Оскільки найчисельнішими учасниками таких турів є учні та студенти, вони мають і виховне значення. Адже молоде покоління найповніше моє усвідомити цінність природної спадщини рідної землі не лише з книжок та Інтернету, але й у безпосередньому контакті з нею. Йому належить зберегти ті останні оази незайманої природи, подаровані нам Господом Богом. Адже збереження природи - це життєва необхідність кожної людини, яка живе на цій благодатній і благословенній Богом землі.

Нещодавно чортківські екологісти побували в найвіддаленішому і одному х найбільш мальовничих сіл нашого району - Скомороше. Саме віддалені від міст та транспортних шляхів села найкраще зберегли свій традиційний колорит. Їхні околиці зберігають ще чимало природних див. Природа села Скомороше, мальовнича і неповторна, до глибини душі зачарувала чортківську експедицію. Такі поїздки - то ще й можливість поспілкуватися та відпочити, а тому вони завжди залишають добрі спогади.

Долина малої річки Перейми просто зачаровує пахощами різнотрав`я, співом птахів  та барвами метеликів. У лісі, що вкриває пагорби понад Серетом та малою річечкою Потік, цього разу ми знайшли великі ділянки, де ростуть рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України: лілія лісова та аконіт Бессера. Останній рослинний вид є надзвичайно рідкісним, він відноситься до першої охоронної категорії Червоної книги. Аконіт Бессера - виключний  ендемік вологих дібров Західної України - тобто його можна зустріти лише тут і більше ніде на Землі. Вперше його описав на початку ХІХ століття засновник Кременецького ботанічного саду  професор Бессер. Ареал аконіту поблизу Скоморошого - поки що єдиний відомий нам у районі.

У історичному центрі села настільки добре збереглися історичні пам`ятки та традиційна забудова вулиць, що було б добре з часом створити тут історико-архітектурний заповідник. На пагорбі над селом височить давня церква  Воздвиження Чесного Хреста, яка наступного року відзначатиме свій 160-літній вік.  Біля самої церкви - ще більш давній кам`яний хрест, надписи на якому нам так і де вдалося прочитати. Мабуть, тут і раніше був  храм - таке мальовниче місце начебто створено для нього. Шкода лише, що не стало біля церкви старих лип, ясенів та кленів, яким також мало б виповнитися по 160  років. Але біля підніжжя пагорба, на якому стоїть церква, вже знову стоїть історичний хрест з природного червоного каменю, встановлений тут 1948 року з нагоди скасування панщини у тодішній імперії Габсбургів. У роки войовничого атеїзму його було зламано, але зараз хрест відновлений дбайливими руками мешканців села. Біля хреста - історична криниця, змурована з великих брил каменю. З її глибини до нас ніби промовляла давнина. Не у кожному з сіл району можна побачити таку унікальну криницю.

Групу юних екологів з Чорткова тепло зустріли місцеві жителі, які багато цікавого розповіли про своє рідне село. Від них ми дізналися про те, що колись у Скоморошому була ще й капличка,  в якій зберігалася з незапам`ятних часів фігура Святого Яна. Її подарував сельчанам один  монах, аби вона оберігала тутешніх мешканців та їхні землі від лихоліть та катаклізмів. Але минулого року в душі жителів села вкрався великий смуток: якісь безсоромні безбожники викрали цю святу реліквію. Тепер люди живуть надією на її відновлення. І ми надіємося разом з ними - на те, що Скомороше збереже усе найкраще, що залишилося у ньому від минулих віків. І не загубиться у майбутньому.

Той день був дуже спекотним, але повертатися не хотілося. Нам ніби ближчим і ще більш рідним став наш край, рідна природа, від спілкування з якою ми начебто очистилися  і згадали про велич Сотворителя Світу.

Христина Погорецька,