23.07.2008 - Чому течуть ріки на Надрічній?

Нетипова експозиція

Вулиця із романтичною назвою Надрічна знаходиться неподалік центру Чорткова і простягається вздовж берега річки Серет в напрямку до залізничного вокзалу і села Біла. Звісно, у такому мальовничому місці, люди зводили поселення здавна. Тому часто поряд із оновленими забудовами тут є доволі старі, як прийнято у нас говорити "ще за Австрії".

Однак, уже немало літ мешканці цієї Надрічної потерпають від постійного її наводнення. Калюжі рясною сіткою встеляють усю проїжджу частину, а коли випадають дощі, то годі й добратися до своєї оселі, щоб, бува,  не скупатися. Величезні калюжі простягаються від огорожі до огорожі через усю вулицю. Кажуть, у давнину там були стоки і вода стікала в річку, тепер, за словами мешканців цієї вулиці, їх немає. Часто скарги мешканців вулиці, яка тягнеться приблизно у півтора кілометра, призводили лише до того, що приїжджали комунальні служби і засипали ями.  Опісля частих підсипань рівень дороги став вищим, аніж подвір`я  мешканців, а в окремих - значно вищим. І так, у дощову погоду, калюжі панують. Їх тяжко позбутися. Проте вода з дороги стікає на подвір`я, підмокають помешкання.

Усе це стало відомо з розмови із мешканцями Надрічної, котрі одного погожого дня запросили нас до себе в гості. Втім, не тільки це. Тому побічний виклад суті справи, до якого ми вдалися на початку, лише для того, щоб читач, котрому мало відома ця проблема, міг дещо прояснити собі картину. А ми підемо далі, щоб зрозуміти настрої і причини невдоволення людей.

Обличчям до людини

Марія Мерв`як, пенсіонерка, мешканка вулиці Надрічної:

"Біда в тому, що на нашій вулиці проживає багато людей пенсійного віку, є багато людей з обмеженими фізичними можливостями, немічних людей. Є і молоді люди, але більшість саме такої категорії.

Особисто я проживаю тут із 1959 року, скоро п`ятдесят літ. І хочу зазначити, що раніше проблеми з дорогою не було. А потім, як почали проводитися різного роду комунікації, тепер вздовж дороги труб закладено безмірно, то до осель, то до дитячого дошкільного закладу № 1... А як і у нас, зазвичай, звички робити: розриють - засиплять, засиплять - потім знову розриють. Колись дорога була кам`яна. То ж розрили, а потім засипали той камінь донизу, а земля зверху, яка перетворювалась у дощ в болото."

Роман Глухан, мешканець Надрічної: "Як я ще молодим був, то пам`ятаю, що дорога у нас була тут досить доброю. А з тими комунікаціями, точніше із таким підходом до роботи, як тут робилося, маємо тепер клопіт".

Марія Мерв`як: "Коли ми звертались до попереднього міського голови Михайла Вербицького, то він нам пообіцяв, що дорогу зробить. Проте наша проблема в тому, що ми постійно зверталися, але ніде не фіксували цього. У більшості випадків - в усній формі. Сподівалися на порядність тих людей, які при владі. А відтепер будемо усі наші вимоги фіксувати.

До речі, зверталися ми й до нашого депутата міської ради Віри Яблонь. І знаю, що вона зверталася до міського голови на сесійному засіданні в усній формі та подавала депутатський запит. Також я особисто зверталася  й до заступника міського голови з житлово - комунальних питань Василя Кіндяка. Він мені сказав, що ремонт нашої дороги в бюджеті не передбачено".

Анна Ковальчук, мешканка вулиці Надрічна:

"Я вважаю, що не потрібно підсипати щебінь у ті ями, щоб рівняти дорогу, адже за нашими спостереженнями, дорога піднялася на 70 сантиметрів. І тепер наші помешкання нижчі від рівня дороги.

Як падає дощ, то, скажімо, від помешкань №№ 19 і 21, від паркана до паркана, стоять калюжі. Пройти неможливо. Каналізацію забиває і вода тече просто на подвір`я, машини їдуть, розбризкують ту воду по огорожах".

Роман Глухан (продовжує): "А як підсохне порохи, то довкола така пилюка, що як проїде автомашина, нічим дихати. А як їдуть автомобілі, обминаючи калюжі, то їдуть просто попід огорожею. Зробили трасу на Надрічній, везуть різний габаритний груз".

Тарас Дмитровський, житель вулиці:

"Вода стікає з дороги на подвір`я, будівлі підмокають. А тепер, уявіть собі, просто під плоти їздять загружені машини.  Добре, будівля більш - менш нова, а коли їй вже десь років сто, то є ризик чи вона встоїть".

Людмила Лучка, мешканка вулиці:

"Так ті машини раз за разом ганяють по тих ямах у суху погоду неможливо відкрити вікон у помешканнях.

Але ж невже не можна було зробити нашу дорогу? Ми ж не десь на периферії живемо. Ось у передвиборній програмі (показує друкований варіант програми) нинішнього міського голови Ігоря Билиці під пунктом 3 зазначено: "Ремонт проїжджої частини вулиць, доріг, тротуарів." Зокрема у пункті 3.1 йдеться: "Гострою проблемою у належному впорядкуванні вулиць і доріг є відсутність власного виробництва асфальту, вирішення якої, в значній мірі, не тільки б здешевіло ремонт доріг, а дало б місту можливість заробляти кошти, створити нові робочі місця.

Залучення інвестицій для будівництва міського міні-заводу по виробництву асфальту і бетонного покриття стане першочерговим завданням міської ради. Що й буде зроблено. 3.2 Другий напрям - це не оренда чи  найм ремонтних бригад із інших областей або районів, а створення власних і придбання сучасних механізмів по ремонту та укладенню доріг. 3.3 Вимощення тротуарів проводитиметься тільки після заміни зношених комунікаційних споруд (водночас, каналізація, кабельна мережа і т. д.) шляхом залучення профільних підприємств на тендерній основі через проведення відкритих конкурсів. Що в значній мірі сприятиме здешевленню робіт та забезпечить якість їх виконання".

Програма прийнята 1 лютого 2006 року. Що з 2006 року, коли вже відбулися вибори і до цього часу програма була під гаслом: "Влада повинна служити народу!", - зазначила жінка.

Відтак, поки наша влада визначається, якій саме категорії того народу служити чи не служити взагалі, народ сам дає про себе знати і вимагає не міні-заводів чи ще чогось з обіцяного, а просто нормальної дороги із водовідведенням практично у центральному мікрорайоні міста.

Далі жінки висловлювали свою стурбованість, що вода з проїжджої частини стікає на подвір`я, а чоловіки -  міркування, як краще зробити, щоб знову не піднімати проїжджу частину шляхом насипів, чи встановленням плит, що знову значно її підніме над рівнем обійсть, а  спеціалістам радили продумати, як зробити, аби вода, яка стікає у великі ями на дорозі, стікала у канави, бо в іншому разі сьогоднішніх проблем не позбутися ніколи...

Відтак до гурту прийшла одна із найстарших мешканок вулиці - Францішка Степанівна Квасниця: "Мій будинок знаходиться, біля найбільших калюж, які тут неподалік. Я все кажу, що живу біля ставка. Скоро будемо рибу розводити на дорозі. Не хочуть нам робити дорогу, нехай дадуть човен, аби плавати, бо мої внуки, як йдуть зі школи, то геть чисто усі ноги в них мокрі.

Тут люди взялися віджартовувати, що скоро пустять човен, аби добратися до помешкання пані Францішки.

Тут до сусідів приєднався і мешканець вулиці Петро Бурник: "Я дуже обурений ставленням влади міста до нашого населення вулиці. Тут живуть пенсіонери, і заслужені пенсіонери, інваліди, яким тяжко пересуватися. Тому вартувало б, щоб влада в першу чергу звернула увагу на стан нашої вулиці. І не в такий спосіб, щоб, як робилося раніш, шляхом звичайного підсипання ям. Ось я якось прокопував доріжку біля свого будинку, то побачив, що  на півметра підсипано дорогу. Бійтеся Бога, люди добрі, це не є ремонт! Треба усе виконувати за технологією, зірвати увесь цей шар і зробити добру дорогу. Бо, боюсь, що може приїхати машина і зарівняти ями щебенем, і у дощову погоду буде в тих ямах вода в перемішку з камінням. Піднімають без кінця ту дорогу і вода стікає на подвір`я. Після цього в помешканнях починається грибок, мокріють стіни, кидається цвіль. Так що, я вважаю, треба робити дорогу і водовідводи.

Сам пан Петро не сидить склавши руки, він з нами поділився, що по обидва боки свого обійстя проклав труби і зробив водовідводи, щоб скерувати потік води, котра стікає на його подвір`я від оселі подалі.

Ми пішли далі вулицею. Дорогою нам зустрілося подружжя Бєлінських, котре проживає у завулку, який перекриває величезна калюжа, яка ніколи не висихає і покривається жабуринням та у спекоту дає неприємний запах. Саме у цьому провулку мешкає літня жінка Августина Хаджевська. Як вона зізналася, з приводу цієї калюжі уже не раз зверталася і усно і письмово до мерії ще за часів міського голови Вербицького, котрий їй пообіцяв вирішити питання позитивно. Але справа досі стоїть на місці. Жінка вважає, що ця калюжа виникла внаслідок того, що сусіди замурували водостічну канаву.

Тим часом син пані Августини власноруч прокопав канаву від цього нерукотворного озерця на довжину провулка, щоб вона не застоювалася.

У даному районі ще й знаходиться дитячий дошкільний заклад №1, депутат міської ради даного округу Віра Яблонь поділилася з нами тим, що до неї звернулися і батьки дошкільнят, яких дуже важко доправити до садочка, особливо у дощову погоду. І сама вона згідно звернень громадян вулиць Надрічна і Ясна зверталася до міського голови на сесійному засіданні, зачитувала звернення людей.

Відтак, на початку червня вона подала депутатське звернення з приводу ремонту дороги по вулиці Надрічній. 13 червня міський голова Ігор Билиця (виконавець В.І. Кіндяк) дав відповідь. Депутат В. Яблонь цитує: "На ваше депутатське звернення Чортківська міська рада повідомляє, що питання ремонту дороги по вулиці Надрічна в м. Чорткові буде розглядатися при складанні титульного списку на капітальний ремонт доріг на 2009 рік".

Говорячи мовою лаконічною, напрошується приказка: "Зачекай, собачко, здохне конячка, матимеш м`ясо". А коли чекати вже немає сил, то, можливо, вартує, вислухавши думки людей, впровадити в життя лозунг власної передвиборної програми: "Влада повинна служити народу!".

Леся Легіт
Фотоколаж Володимира Петруніва