Штрих до біографії Йосипа Гошуляка

Хочемо познайомити шановних читачів з непересічною людиною, талановитим майстром співу, нашим краянином, уродженцем села Палашівки, що на Чортківщині, з видатним артистом-співаком в Канаді, з людиною, яку нещодавно нагородив наш Президент Віктор Ющенко, перебуваючи в Канаді почесним званням України "Заслужений артист України" - з маестром Йосипом Гошуляком.

Для нього мистецтво співу було й залишається змістом життя. Він є людиною, яка весь свій справді великий талант і досягнуті професійні вміння щедро адресує рідному народові, українській музичній культурі. І хоч на таке веління долі, артистичне життя Й. Гошуляка проходило далеко за межами України, він завжди прагнув до безпосередніх зустрічей з українськими слухачами, дарував їм своє мистецтво, що втілювало його любов до Батьківщини.

Почнемо мову про видатного маестро з його "босоного дитинства".

Народився він 7 травня 1922 року, як ми уже згадували, в селі Палашівка нашого району. Виростав Йосип у багатодітній родині, де був найстаршим з-поміж восьми братів і двох сестер. Сім`я була національно свідомою, патріотичною. Батько Григорій належав до активних діячів товариства "Просвіта". Матері Тетяні Йосип завдячує тим, що прищепила йому любов до пісні, з якою пішов він у широкий світ.

Після початкового навчання у селі Йосип стає учнем української гімназії "Рідна школа" у Чорткові. Тут бере участь у хоровому колективі, яким керував тоді прекрасний диригент, вчитель Орест Богонос. Саме ця людина, закохана в українську пісню, перша спрямувала музичні зацікавлення юнака на силах професіоналізму: нотні записи мелодій, ознайомлення з творами класиків - Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Дмитра Бортнянського та інших. Дуже знаменною для юного гімназиста-співака була можливість послухати в Чорткові хор Дмитра Котка, який гастролював в 30-х роках минулого століття у нашому краї.

Але незабаром настало так зване більшовицьке визволення нашого народу з-під польського ярма у 1939-му році. Почалися такі ганебні явища, як арешти, репресії, знущання над українськими патріотами. Потім цю справу продовжили нацисти. У часи важких випробувань юнак сподівається, що як священик зможе краще допомогти своєму народові, ніж артист. Тому вступає до Станіславівської духовної семінарії, але дізнавшись, що членів його сім`ї вороги вивезли на примусові роботи до Німеччини, він вирішує їхати на їх розшук. Із газети "Краківські вісті" він дізнається, що його рідні знаходяться у місті Геттінгені, в пересильному таборі, поблизу Авсбургу у Баварії. Там, аж до закінчення війни, він працював на фабриці, як тисячі інших біженців. Потім родина переїжджає у Голландію. Йосип продовжує навчання в духовній семінарії. Через якийсь час з дозволу адміністрації семінарії він дістає право вчитися в Амстердамській королівській консерваторії. Йому тоді дуже поталанило з викладачами. Це - професори Анна Ель-Тур (уродженка Одеси), Мирослав Антонович, Дометій Йоха-Березинець та інші. У 1950 році Гоцуляк емігрує до Канади, де раніше опинилася його сім`я. Так він продовжує навчання в Торонтонській королівській консерваторії. Великий талант та неабияка працьовитість принесли прекрасні плоди. Він стає справжнім вокалістом. Його концертна діяльність почалася тоді на українських музичних фестивалях. Пізніше додалися виступи по канадському телебаченні й в радіопрограмі "Рапсодія", а там - робота професійного вокаліста у Торонтонській оперній компанії. Участь у 24 оперних партіях. До речі, його улюблений композитор - Верді. В його репертуарі - монолог з творів цього великого композитора, українські народні пісні на тексти Т. Шевченка, твори українських класиків і так далі. Виконує басові партії в операх "Аїда", "Отелло", "Дон Карлос", "Сила долі", Д. Верді "Богема", "Тоска", "Турандот" Д. Пучіні; в операх українських композиторів - М. Лисенка "Тарас Бульба", С. Гулака - Артемовського "Запорожець за Дунаєм", Б. Лятошинського "Золотий обруч", Г. Майбороди "Ярослав Мудрий" і так далі.

У 1980 році співак з великою концертною програмою відвідав батьківську землю. Підготував по справжньому дивовижний репертуар - в`язку пісень Людкевича, пісні на слова Олександра Олеся,  монолог на слова Т. Шевченка "Чернець" тощо. Виступав у філармоніях Львова, Києва, Чернівців. Його виступи було надзвичайно важливою подією у тодішній радянській Україні. Після одного з концертів до нього підійшла жінка з дитиною і сказала: "Вам низько вклоняються ті, хто відлучився у совєтских концтаборах. Вдячні. Що ви до нас приїхали... Нехай береже Вас Бог..." Таких слів вдячності почув він тоді дуже багато, а ще бурхливі оплески у переповнених залах і квіти...

Ось так коротко познайомили ми вас із нашим знаменитим артистом, що є  гордістю українства як у рідній Вітчизні, так і в світовій українській діаспорі.

Яромир Чорпіта,

заслужений працівник культури України,

директор Чортківського районного краєзнавчого музею