Днями у приміщенні Чортківської центральної книгозбірні відбулася прес-конференція члена Правління Української Гельсінської Спілки, голови правозахисної організації "Гельсінська ініціатива ХХІ" та ЕГО "Зелений Світ", депутата Тернопільської обласної ради Олександра Степаненка. На прес-конференції йшлося про важливість дотримання правових засад у демократичному суспільстві, котре прагне інтегрувати до розвинутих країн світу, країн старої демократії. Одним із соромітницьких облич на тлі держави, як зазначають правозахисники Української Гельсінської Спілки, є вияви катувань і жорсткого поводження, яке, як правило, прослідковується у закритих установах України.

Відповідно, наприкінці червня уся передова правозахисна спільнота відзначає Міжнародний день допомоги жертвам тортур. Власне дана прес-конференція, яку О. Степаненко провів для місцевих засобів масової інформації, була приурочена цьому дню. Українська Гельсінська Спілка випустила книгу, у якій читач зможе знайти багато цікавого з приводу катувань та жорстокого поводження в Україні, котру організатор прес-конференції залишив у читальній залі центральної книгозбірні у місті Чорткові по вул. Зеленій.

У ході прес-конференції правозахисник Олександр Степаненко зазначив, що в силу тих чи інших обставин ті, хто змушені часто контактувати з міліцією (лікарні швидкої допомоги, водії тощо), відмічають факти грубого та жорстокого поводження зі сторони її співробітників. Дуже часто ці контакти закінчуються жорстоким побиттям, затриманих у стані алкогольного сп`яніння. Як зазначив О. Степаненко (лікар за фахом), інколи черговий персонал райлікарні, намагаючись вберегти затриманих від неминучої розправи (як правило за нерозважливе слівце) у міліцейському відділку, наполягає на госпіталізації останніх, хоча для цього немає прямих клінічних доказів. Проте в більшості випадків до лікарні такі потерпілі потрапляють лише тоді, коли "стражі порядку" відверто "перестараються". На жаль, - продовжив О. Степаненко, - ці люди дуже рідко намагаються оскаржувати дії міліції в прокуратурі. Головним мотивом тут, очевидно, є страх помсти. Складається враження, що абсолютно усі випадки міліцейського побиття залишаються нерозголошеними. Якась частина таких фактів повинна бути відомою високому начальству МВС. Чому відомство залишається незацікавленим у їхньому висвітленні, розкритті та адекватному покаранні? Чи не заради того, аби пов`язати своїх співробітників круговою порукою..."

Даючи прес-конференцію, О. Степаненко наголосив, що правозахисні організації відмічають високий показник жорстокого поводження щодо в`язнів закритих виправних установ. Проте здебільшого розкрити ці дії керівництва складно через низку причин внутрішнього характеру. Однак О. Степаненко навів кілька позитивних штрихів у роботі Чортківського слідчого ізолятора.

Як приклад складності, проте реальності в доведенні своєї правоти і відстоюванні правових гарантій, виступаючий навів приклад того, що відбулося із мешканцем Мельниці-Подільської М.Є. Дем`яна. "За всіма ознаками, зовнішніми та біографічними, він є малопомітною "людиною з натовпу". На запитання щодо свого роду занять відповідає: "Ніде не працюю". Це означає - порається на власному городі та за символічну плату допомагає односельцям. Саме у цих буденних справах він інколи заходив на присадибну ділянку до свого сусіда", переповідає О. Степаненко. Так сталося, що у цього сусіда в той день пропала чимала сума грошей - декілька тисяч гривень. Запідозрили М.Є. Дем`яна. Події розвивалися стрімко. Співробітники Борщівського РВ УМВСУ Віталій Чепесюк та Василь Кутасевич не стали себе обтяжувати процесуальними формальностями та пошуком доказів злочину літнього чоловіка М.Є. Дем`яна піддали побиттю, тримали без їжі і води. Ввечері того ж дня дружина "постраждалого" сусіда зателефонувала до райвідділку, що гроші знайшлися.

Відпускаючи на волю М.Є. Дем`яна, слідчі дали йому кілька "добрих порад". Але скромний мешканець Мельниці-Подільської чомусь "виявився" не "тямущим", бо одразу ж другого дня пройшов освідчення в судово-медичного експерта та подав скаргу до Борщівської прокуратури. Попри те, що чоловіку неодноразово відмовляли в Борщівській прокуратурі, через два місяці опісля того, як стався інцидент, опісля кількаразових звернень потерпілого до Тернопільської обласної прокуратури було порушено кримінальну справу і тільки в липні, ще через місяць, вона потрапила на розгляд суді Чортківського районного суду В.І. Парфенюка.

Попри те, що розгляд справи тривав майже два місяці і М.Є. Дем`яна намагалися схилити до компромісу, але чоловік був непохитним.

Як зазначив О. Степаненко, суддя В. Парфенюк поділився, що це перший випадок у його судовій практиці, коли співробітники МВСУ позбавлено волі за протиправні насильницькі дії.

О. Степаненко навів низку прикладів, де протистояння між потерпілими і порушниками тривають роками і відзначив, що катування в Україні є поширеним явищем, що створює негативний імідж України у зовнішній політиці держави.

Віра Стасин