Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), яка об`єднує 24 правозахисні  організації з усіх регіонів України, висловлює свою занепокоєність з приводу виразної тенденції позбавлення органами місцевого самоврядування організацій і установ, які працюють в культурній сфері - будинків культури, бібліотек, книжкових магазинів, виставкових залів, громадських об`єднань тощо - приміщень, в яких вони працюють. Особливо ця тенденція помітна в Києві, в якому зникла левова більшість книжкових магазинів, у художників забрали майстерні, а мережа закладів, де діти могли вчитися малювати, ліпити, танцювати, грати в шахи тощо, скорочується, як шагренева шкіра. Натомість з`явилися безкінечні крамниці з дорогими товарами. Ми розуміємо бажання місцевого самоврядування отримати більшу плату за оренду приміщень, які належать місцевій громаді, але ж не можна не бачити, що ця політика веде до загального здичавіння і виродження тої самої громади.  

Рішення Київської міської адміністрації, що всі приміщення здаються в оренду тільки на підставі аукціону позбавляє організації та установи культурної сфери будь-яких шансів лишитися в приміщеннях, де вони зараз перебувають, оскільки витримати конкуренцію з бізнес-інституціями вони вочевидь неспроможні. Це повною мірою стосується і об`єднань громадян, які позбавляться приміщень, що вони орендують зараз. Вже постраждало декілька організацій, і в тому числі члени УГСПЛ - Всеукраїнське товариство політв`язнів та репресованих, яке вже грубо викинули з  його офісу на Межигірській, та інститут „Республіка", який поки що тримається у своєму офісі на вул. Горького, яке воно орендує вже 11 років і яке КМДА вирішило передати народному депутату Василю Грицаку, немовби для його громадської приймальні. Вирішило, ще до закінчення терміну угоди оренди  з „Республікою", не зважаючи на те, що в цьому приміщенні вже працює громадська приймальня іншого народного депутата! Обидві організації подали позов до суду проти рішення КМДА, судові процеси наразі не закінчені. Можна привести багато інших подібних прикладів в Києві та інших містах України.

На нашу думку, така практика як лакмусовий папірець виявляє справжні, а не декларативні наміри влади щодо розвитку громадянського суспільства, культури, мистецтва. У цивілізованих країнах держава дбає про допомогу таким інституціям, приймає спеціальні  заходи щодо їхньої підтримки. Наприклад, будують державним коштом окремі будинки в центрі міст, де організації громадянського суспільства могли би розміститися і мати нормальні умови для функціонування. При цьому таке ставлення держави до неурядових організацій має не тільки суто гуманітарну, але і прагматичну мотивацію: саме ці організації роблять суспільні блага, що йдуть у залік загального внутрішнього валового продута. У Голландії, наприклад, ця величина складає до 20 відсотків ВВП. На жаль, наша держава не уміє рахувати  це багатство, тому таке ставлення і до його виробників.   

У нас домінує примітивний  комерційний розрахунок: матеріальна база громадських організацій виставляється на "адміністративний ринок" як  приз за лояльність до місцевої влади або привілею для наближених. Чи зовсім потайки передають приміщення комусь іншому і кидають напризволяще. І рятує тільки спільний наполегливий опір. Так захистили виставкові зали на Андріївському узвозі, Полтавську дитячу бібліотеку... Але ж скільки інституцій захистити не вдалося! Отже, захистимо „Республіку" і Товариство політв`язнів!

Ми вважаємо, що принципи здачі приміщень в оренду мають бути іншими. І як мінімум, треба ввести мораторій на передачу приміщень, які зараз використовуються інституціями культурної сфери, зокрема, громадянського суспільства. Інакше всі розмови можновладців про їхню підтримку є просто пустопорожньою балаканиною.

P.S. Звернення до газети надав голова місцевої громадської правозахисної організації "Гельсінська ініціатива ХХІ", депутат Тернопільської обласної ради Олександр Степаненко.