Ще, здавалось, недавно на будинку по вулиці Шевченка, 29 у місті Чорткові висіла табличка: "Будинок зразкової культури і побуту". І була вона там довго, навіть з плином часу залишився слід. Тепер мешканці цього будинку, а в більшості його "старожили" потерпають від безкультур`я, яке увірвалося в їхнє життя.

До редакції звернулася молода мати Ірина, котра проживає на першому поверсі, зі скаргою на те, що ось уже більше двох місяців мешканці будинку не можуть ні вікна відкрити, ні з дітьми погуляти. Причиною такого, м`яко кажучи, обмеження їхніх прав і, як виявляється пізніше, спокою є зупинка транзитних автобусів, бусів, яка віднедавна є фактично під їхніми  вікнами. Втім, назвати це місце зупинкою можна лише тоді, коли брати до уваги, що вздовж тротуару стоять люди і час від часу там зупиняється громадський автотранспорт: ні лавочок, ні накриття, ні урн для сміття немає. В народі цю зупинку звуть "пожежна", бо знаходиться вона навпроти будинку, який сусідить із пожежно-рятувальною частиною.

Кажуть мешканці будинку, люди поважного віку пані Надія і пан Іван Михайлови:

- Наша проблема полягає в тому, що навпроти нашого будинку зробили зупинку, де зупиняються і малі, і великі автобуси. Ми вже не беремо до уваги ,що це створює шум, особливо, коли наближаються вихідні і студенти медколеджу та педагогічного училища поспішають додому та часто чекають автобусів люди в нетверезому стані. Найбільша проблема в тому, що зупинку зробили, а про туалет для людей не подбали. І останні зробили його з нашого будинку. Ви розумієте, просто неможливо відкрити вікно - сморід страшний. В під`їзді, в кращому випадку, стоять калюжі, а в гіршому  - і говорити соромно. У підвал, де ми тримаємо консервації, картоплю, також зайти неможливо.

Ось сусідка навпроти має маленьку дитину, також мучиться - ні погуляти з малям на подвір`ї, ні вікна відкрити. А ще й усі грядки закидають порожніми пляшками та різним сміттям. Ми уже немолоді люди. Якось намагаємося те прибирати, але, повірте, сил наших вже немає.

Нещодавно ми звернулися до нашого депутата Юхима Макотерського, написали заяву і зібрали підписи. Але, знову проблема. Для того щоб поговорити з ним, ми виглядали його через вікно, коли він йтиме повз наш будинок додому. Чому немає кімнати депутата, куди б ми могли прийти в зазначений час і все розповісти?

Пані Ірина та пан Олексій Солтиси:

- Це - пекло, відколи зробили тут цю зупинку. Вже два з половиною місяці мешканці першого і другого поверхів потерпають від смороду. Неможливо кватирку відкрити. Ми вже старші люди, хочеться й повітря чистого в кімнату впустити, а йде до тепла.

Наші вікна виходять на подвір`я, то такого надивимося і наслухаємося, що страх. Зробиш зауваження, то тебе обізвуть різними словами, а часом і пригрозять. А нам ще після них збирати все треба, бо потім не пройдеш. Ми розуміємо, що це природно, і коли мама сюди заведе маленьку дитину, то півбіди. А коли це все роблять дорослі люди ?!

... Вислухавши болі людей поважного віку, яким з цим усім на схилі літ треба жити, я звернулася до міського голови з питанням, як вирішити цю проблему. Адже тим хто чекає на автобус проблем мало: прийшли - пішли, а цим мешканцям будинку тут треба жити щодня, щогодини, щохвилини. А пан Іван ще й має групу інвалідності. Чому мають страждати люди?

Ігор Билиця, міський голова:

- Мені про ці проблеми відомо, до нас з даного питанням звертався депутат міської ради Юхим Макотерський. Ми будемо вивчати ще як вчинити. Чесно кажучи, навіть не знаю, як вирішити. В місті є великі проблеми із автозупинками. Розумієте, немає місця, де їх розмістити. Ось нещодавно ми зробили зупинку позаду адмінбудівлі райради і райдержадміністрації. Також до нас звертаються, щоб її забрати, бо заблоковується в`їзд на територію.

- Щодо цієї зупинки, також до редакції зверталися батьки учнів загальноосвітньої школи №7 міста, мовляв, люди із сумками загромаджують тротуар і дітям треба йти повз них по дорозі, де їде автотранспорт, тим більше, що поряд є поворот і водіям складно зорієнтуватися. Тут також є проблема. А у випадку з будинком №29 по вулиці Шевченка також проблема, адже тут проживають люди старші за віком, недужі, малі діти. Їм доводиться терпіти повсякчас.

- Я думаю, що нам доведеться цю зупинку по вулиці Шевченка забороняти. Але куди перенести її, то ще треба вирішувати.

- То чого чекати мешканцям будинку №29?

- Ми це питання дамо на вивчення постійній депутатській комісії, щоб обміркувати, куди перенести зупинку. Доведеться її забирати. Не місце зупинці під самими вікнами у людей.

Леся Легіт