23.04.2008 - Що ми сіємо в душі дітей?

Невеселі враження від дитячої вистави

Мешканці міста знають, що нам з дітками в нашому маленькому містечку немає куди податися для відпочинку. І, яке щастя для нас, коли інколи завітають приїжджі гості з цирком чи з атракціонами, чи ще з якимись іншими веселощами. Тоді вже мало хто з батьків дивиться на вартість квитка (який інколи сягає і 50 гривень), а веде, не дивлячись ні на що, своє чадо на приїжджі забави.

Так і я зі своєю знайомою, побачивши, що в нашому Чорткові планується вистава, лазерне шоу "Чудеса від Діснея", вирішила: ось поведемо своїх малят на виставу діснеєвських ляльок. Щоб їм краще було видно, взяли квитки в перші ряди. Зручно вмостившись, стали чекати, коли ж розпочнеться дійство. І коли з гучномовця пролунав чоловічий голос на російській мові, який ввічливо запропонував бажаючим сфотографуватись після вистави з ляльками, моя знайома приречено з трагічною ноткою в голосі вигукнула: "Вистава на російській мові? А як дитина зрозуміє? Я що, маю йому перекладати весь спектакль?" Ні. Я не противник російської, але якщо вистава ставиться Київським театром в Україні та ще й для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку, які не розуміють російської, то як вони мали зрозуміти, про що йдеться на сцені?

І так: ми весь спектакль сиділи і перекладали дітям, щоб вони бодай хоч щось зрозуміли. Але знаєте, як виявилося на мою думку, це не найгірше. Далі вже чекало суцільне розчарування і, в певній мірі, жах за вплив негативу на свідомість дитини.

Головний герой дитячої лялькової вистави (страшно уявити) був "Чужой". Так, так саме той "Чужой" з дорослого фільму жахів, який прилетів на нашу планету сіяти зло. Тільки тут він прилетів робити зло, так би мовити "по-дитячому", але коли на сцені вимкнули світло і громовим голосом цей герой доносив до дітей, як він це буде все робити, то мурашки по спині бігали навіть у мене (може я настільки маю слабкі нерви?). Цілу виставу зі сцени доносились такі слова як "заколдовать", "магия нам поможет", "заклинання" і тому подібні. До речі, це герої просили вимовляти дітей, щоб помогти когось в черговий раз вивести з полону чарів або навпаки. А коли "Чужой" сказав, що лисиці відірве окремо голову, руки, ноги і повикидає в різні сторони, мені стало зрозуміло звідки діти мають вільний доступ до різних виразів і звичок. У моїй голові пульсувало: "Адже зараз такий Великий Піст. Людство готується до Великодніх свят і взагалі, хтось же має контролювати такі дійства і „фільтрувати" мову героїв!".

До кінця спектаклю я, в прямому розумінні слова, захворіла, в мене страшенно розболілася голова від переповнення враженнями. По закінченню вистави ми пішли фотографуватися з героями. Підійшовши до них, я запитала дітей, кому з них який герой більше сподобався. І що ви думаєте? Прозвучала одностайна відповідь: "Дракон" (себто "Чужой"). А вдома, вирячивши очі, піднявши руки догори, мій син закричав до мене, імітуючи "Чужого". Що я могла сказати на це, адже винувата в цьому тільки я. Це ж я привела його сюди за ручку подивитися великих ляльок. І тут напрошується висновок: невже немає мистецьких комісій, які пропускають подібні вистави на широке коло споглядання підростаючого покоління.

Після цієї вистави я засумувала за нашими Котигорошком, Іваном-Побиваном, Івасиком-Телесиком, Буратіно, Червоною Шапочкою. Та й Баба-Яга в порівнянні з "Чужим" виглядає доброю бабусечкою-ягусечкою, яка хоч спочатку і шкодить, але в кінці приймає бік добра.

То ж якими мають вирости наші діти, коли в їхню незміцнілу свідомість без попередження вривається жорстокий і підступний "Чужой", котрий має владу над улюбленими героями?..

Тетяна Захарова