Точка зору

Нещодавно мені довелося добиратися до автобусної станції вранці, щоб встигнути на перший автобус, проживаю я по вулиці Б. Хмельницького. Часто вдень до головної дороги я витрачаю 10 хвилин часу, а ідучи тоді в темноті, я йшла, здавалося, цілу вічність: не видно було ні тротуару, ні дороги - темінь несусвітня. Морозець ледь скріпив верхню частину болота, а коли я наступала ногою, болото фонтаном било на всі боки.

Вибираючи "вигідну" частину то тротуару, то вулиці, я ступила на купу будівельного каміння, де йде новобудова будинку №30. Ця купа зайняла третину тротуару і пішоходи і вдень мають з нею проблеми, коли треба з кимось розминутися.

Словом, як добралася я до головної дороги і глянула на своє взуття, - вжахнулася: воно мало вигляд, наче я місила заміс із болота.

Згадала, колись на початку вулиці працювала колонка і можна було помити взуття, а тепер усі колонки забили чопами і відібрали в людей те, що їм дав Господь.

У такому стані, як я була, не можна було показуватись на очі людям. Ледве трісочками та газетою відчистила білі чобітки. Вони стали як маскхалат. Добре, що темно і не видно кольору взуття, втішила я себе.

Чортків - найбільше місто в області, але батьки міста чогось цього не бачать. Дивуюся, як терплять люди, яким вночі треба часто добиратися на роботу, з роботи, до поїзда...

Шановна владо! Та почепіть хоч на кожен другий стовп електролампочку, щоб хоч трохи освітлювались вулиці вночі, бо в центрі міста вони освітлюються світлом з крамниць, організацій, є таке-сяке освітлення, а по інших вуличках хоч пропадай. А у темноті вигідно промишляти злодіям, грабіжникам. Ви ж такі прибутки маєте з базару в центрі міста, з крамниць, бізнесових точок, що, думаю, знайдеться щось і на освітлення вулиць, аби люди не блудили у темряві міста.

Я зверталася до п. Билиці від імені мешканців вул. Б. Хмельницького із заявами, щоб міськрада впорядкувала проїжджу частину цієї вулиці. Але там стійко мовчать. На спортивний наш стадіон, що знаходиться на цій вулиці, приїжджають люди з інших областей, районів і бачать глибокі калюжі брудної води, ями, озерця, що утворилися під важкими машинами, які возили будівельний матеріал на дачі в Бердо.

Дивно мені й інше - навколо Чорткова та й у місті - річка, ставки, озерця, джерела, а в Кадубі, в центрі міста жителі терплять від безводдя. Водоканал - у боргах, і нікого це не обходить. Чому не вимагати дотацій з Тернополя, Києва. В Україні - 15 мільярдерів, багато більше міліонерів, а народ терпить безводдя. Дивно! У якій державі ми живемо, хто нами керує? Чому ми мовчимо?..

Коли ж, пан Билиця, дійде до вас наша просьба? Зробіть людям добре, і вони віддячать сам своєю повагою.

Ольга Джумага,

пенсіонерка