12.03.2008 - Від усієї душі нашим жінкам

Коли завод від`єднався від селища, будівля будинку культури належала ще заводу, але не до неї було новим господарям. Сім років перепади погоди та людської халатності (мені хотілося б з даного приводу вживати більш гостріші слова, так як бачила цей будинок тоді і тепер - Авт.) дали знати про себе сповна. Найцікавіше, що ніхто так і не поніс відповідальності за завдані великі збитки будівлі. У часі виїзного дня Чортківської райдержадміністрації, який був на Стрітення, довелося побувати й на другому поверсі будівлі. Через протікання дахового покриття (таке враження, що вода лилася без перестанку потоком), фактично усю підвісну стелю (це у ті часи!), підлогу (інтарсія та паркет) просто вартує викинути! Це ще неповний перелік знищеного.

Приїхавши до заводчан на жіноче свято, як багато довелося почути гіркоти і болю з вуст аматорів зі стажем. Кажуть, якби Селідбовський це все побачив, йому розбив б відмовило серце.

Однак, скоро чотири роки, як знищену будівлю-окрасу передали на баланс селищної ради. Тоді приймав її селищний голова Роман Оглоданий. Відтак змінився і директор будинку культури. Ним стала відома в районі співачка і авторка багатьох пісень Галина Баньківська. Пісенна і лірична пані Галя зуміла нарешті пофарбувати вікна, повісити гардини, побілити стіни, підправити дещо, придбати необхідну апаратуру, на другому поверсі облаштувала дискозал.

Мене дуже зацікавили красиві декоративні деревця, котрі були у часі святкування Дня жінки у фойє. А створила їх своїми руками пані Галя. Вона зі своєю подружкою пішли в ліс, віднайшли красиві грубі обсохлі гілки, почистили їх, полакували і прилаштували на їхні віти штучне листячко. Ось так. Чого тільки не вигадає жінка, яка віддана своїй роботі.

З приходом пані Галі, розпочалися і концертні програми до свят. Але так як цей потужний будинок культури не опалюється, свята тут беруть початок з весняного потепління.

Святковий концерт

Незважаючи на те, що цієї неділі не було уже й так тепло, довкола під ногами дошкуляло болото. Невід`ємний атрибут наших теперішніх буднів. Холодний зал селищного будинку культури наповнився великою кількістю дитячих різнобарвних курточок і шапочок, що мене, коли чесно, подивувало. Юні глядачі прийшли з мамами, бабусями, дідусями і вели себе досить пристойно, як заправські відвідувачі концертних програм, дарували квіти учасникам святкової програми, було видно, що вони тут майже господарі. В Чорткові я такого не бачила. Це приємний факт. Вразила мене і гарно прибрана чимала сцена і спецефекти при виконанні пісень. А ще, припало до душі творча єдність поколінь - поряд зі старшими за віком виконавцями із великим сценічним стажем були досить юні дівчата. Я відкрила для себе розмаїття творчої обдарованості заводчан.

Сподобалося мені як співали молоді виконавиці Оксана Соловей, Галя Поворозник, Іра Гепке, Оксана Козицька, Оля Карпик та музичний керівник місцевого дошкільного закладу Оксана Гупайло.

Як маки в розквітлому полі в українських строях і з ліричним пісенним колоритом виступали аматори місцевого жіночого вокального ансамблю "Вишиванка" та їхні сусіди - ансамбль лемківської пісні "Горлиця".

У цих двох ансамблів впізнається до болю знайоме обличчя пані Лілії Шевчук. Вона мов би стала візитною карткою, пісенною візитівкою  селища Заводського. Коли на будь-яку сцену ступає вона, ведучий може й не об`являти номера, усі знають, хто виступатиме. Пані Лілія на сцені ще з дитинства, ось уже скоро 50 літ. Її ліричний тембр голосу, неперевершене сопрано шанують усі.

Майже із таким же сценічним стажем загалом і 25 років сам у селищі Заводському  виступає пані Людмила Коробка. До приїзду з чоловіком сюди, виступала у відомих колективах Сумщини. Цього разу у її виконанні прозвучали пісні "А де моя весна" та "Мамина яблуня".

Окремого слова і потребує активний учасник художньої самодіяльності, ветеран сцени Зиновій Мельник. Пісня, у його виконанні, "Мав я раз дівчиноньку чепурненьку" (акомпаніатор Сергій Хорощак) запала глибоко в душу. Потужний голос, колоритне виконання - такий він пан Мельник, працівник цукрового заводу.

У програмі звучали пісні у виконанні Галини Баньківської і неслися вони мелодійно-ніжно над глядацьким залом та вінчалися оплесками.

Добре цього дня попрацювали музичний оператор Микола Гикавий та світловий оператор Роман Кравчук.

Незважаючи на холод у залі - на душі було тепло. Я дістала моральне задоволення. Слава Богу, що у цих стінах не вщухають пісні, музика, глядацькі оплески. Значить - селищний будинок культури буде жити. А наступне свято - до Шевченкових днів планується незабаром.

Галина, 15 років: Я часто приходжу до селищного будинку культури, як маю вільний час. Окрім концертних програм, які приходять з настанням тепла, а й в інші дні, тут можна поспілкуватися з друзями, пограти в більярд,  у вихідні потанцювати на дискотеці. Я і мої друзі задоволені, бо куди інакше можна піти, щоб відпочити ?..

Ольга Левчук: Я завжди приходжу сюди на концерти і задоволена. Колись і сама брала активну участь у художній самодіяльності. А сьогоднішній концерт зігрів мою душу. Я відпочила і радію, що хоч щось робиться у нас для людей. А то одні лише клопоти, а коли відпочити, як не на концерті ?!.

На фото: Після концерту - Л. Коробка, З. Мельник, Г. Баньківська та Л. Шевчук