A
A
A
Розмір шрифта:
24 лютого у спортивному залі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 м. Чорткова уболівальникам таки полоскотали нерви. Цього дня тут тривав Кубок України-2008 з фрі-файту. Накал, як самих борців, так і їхніх багаточисельних шанувальників, вирував у повітрі.
У півфіналі взяли участь 18 команд. У поєдинках дніпропетровці виграли у сумчан, полтавчани у києвлян, а наша тернопільська команда зустрілася із дніпропетровською. Бій був запеклий. Наші супротивники билися достойно, але перемога була на нашому боці.
Відтак у фінал потрапило п`ять команд, в тому числі збірна Тернополя, серед яких і наші чортківські спортсмени.
Сергій Гусак, президент Тернопільської обласної федерації з фрі-файту і контактних єдиноборств, організатор змагань:
- Кубок України-2008 з фрі-файту відбувається в Чорткові на Тернопільщині тому, що ми минулий раз стали переможцями. Сьогодні спортсмени змагаються достойно, демонструють захоплюючий бій, суперники сильні, але ми надіємося на перемогу. Хоча всім керує Бог.
Сьогодні нас підтримала влада. Є міський голова. Звичайно, змагання тривають на всеукраїнському рівні і для Чорткова це престиж. Але хотілося б, щоб наші керманичі були й серед наших уболівальників.
Євген Філь, приватний підприємець, тернополянин:
- Приємно, що наші тернополяни виграли Кубок України і мають тепер право на своїй території проводити змагання. Маю сподівання, що наші спортсмени зможуть і сьогодні перемогти, і кубок залишиться у нас. Тоді б ми на другий раз цей Кубок провели в Тернополі. Бо, коли чесно, мені трохи заздрісно, що ці змагання проводяться в Чорткові.
Тернопільська федерація з фрі-файту є досить сильною. Бої з фрі-файту - складні бої. Тут існують свої правила. Це - спорт, який дає вміння людям проявити себе в екстремальних ситуаціях. Впевнений, що наші тернопільські спортсмени покажуть хороші результати. Я - за перемогу!
Однак, у фіналі наша тернопільська команда фактично програла збірній Полтавської і Луганської областей з результатом 150 на 170. І посіла друге місце в кубку України.
Фото Богдана Махомета