A A A
Розмір шрифта: Від Чорткова до Шманьківців недалеко. Перше виїздне засідання Чортківського районного товариства “Просвіта” у 2008 році відбулося у цьому селі. І хоч цьогоріч товариство “Просвіта” відзначає своє 140-річчя, це виїздне засідання є швидше даниною традиції.

21 січня 1881 року у родині місцевого пароха греко-католицької церкви отця Миколая Чарнецького народилася 13-та дитина. Сина назвали Степаном. Зростати хлопчині довелося без батька. Отець Миколай через хворобу на тиф померає. Поховано його на цвинтарі у Шманьківцях.
У парафіяльний будинок приїздить інша священика родина. Тому родина Чарнецьких спочатку виїжджає до Станіслава, а відтак - до Львова. Степан Миколайович Чарнецький здобув освіту інженера, був журналістом, режисером театру, перекладачем, поетом-“молодомузівцем”.
“Ой у лузі червона калина...” – так називалася пісня до п’єси галицького театру, яким керував С. Чарнецький. Пізніше пісня стала стрілецьким гімном. Сьогодні її виконують на усіх патріотичних заходах. Позивні чортківського районного радіомовлення починаються з мелодії: “Ой у лузі червона калина похилилася...”
Коли б за своє життя С. Чарнецький нічого не написав, а творчий доробок його був чималий, в тому числі й історія українського театру, яка і нині є настільною книгою театральних критиків, театрознавців, студентства, то, створивши стрілецьку цю пісню, все одно став би класиком. Неперевершеним класиком. Хоч пісня “Ой у лузі червона калина...”, ставши гімном українського стрілецтва, посприяла тому, що радянська влада зробила доволі багато, аби ім’я Чарнецького призабулося. Страждали його рідні і ті, хто співав цю пісню.

Повернення із забуття
Січень 1991 року був ще радянським, хоч і чувся дух незалежності, але до 24 серпня було ще далеко. Ще був в дії Чортківський райком партії, як і відповідні інституції по всій Україні, але уже у владних кабінетах витав дух волі. Хоч передбачити чим це все закінчиться було доволі складно. Але віяння часу диктувало свої умови, бо 21 січня 1991 року славетному батькові “Ой у лузі червона калина...” Степану Чернецькому було б 110 літ. У Чорткові і Шманьківцях готувалися до цієї дати. Тоді ж тернопільським архітектором було споруджено пам’ятний знак, який нині знаходиться у центрі Шманьківців. Та й недаремно дорогу до села, і селом, люди поміж собою називають дорогою Чарнецького. Готуючись до фестин з нагоди святкування круглої дати славного земляка, дорогу пристарала влада району, області. Ініціаторами проведення святкування були Галина Сушельницька, Надія Процьків (нині покійна) та Мстислав Гуменюк. Професор Стельмащук допоміг розшукати доньку Степана Чернецького Олександру. Того року, це були потужні фестини. Такого широкого розмаху вони були єдиними. Хоч щорічно у Шманьківцях вшановують пам’ять великого земляка, який вперше побачив світ тут, у нас.

127 років від дня народження
21 січня 2008-го року Степану Чарнецькому могло б виповнитися 127 років, коли б він жив. А так як наш видатний земляк відійшов у вічність (похований на Личаківському кладовищі у Львові), то день народження батька “Ой у лузі червона калина...” відзначаємо спогадами, рядками з його поезій та вшановуванням пам’яті біля підніжжя пам’ятного знака у Шманьківцях.
Власне так було і цього разу. Святкову концертну програму підготували школярі місцевої школи. Школа у Шманьківцях – дев’ятирічна, тобто І-ІІ ступенів. Учнів з кожним роком зменшується. (Хоч саме село є досить привабливим і задбаним. У часі районного конкурсу з благоустрою посіло призове місце). А школярі села, хто планує мати повну середню освіту, вступають до навчальних закладів, та продовжують навчання у сусідніх Колиндянах.
У школі Шманьківців учнів не так вже й багато, усього 80, то у святковій програмі, окрім наймолодших, були задіяні усі. І посвідчили: не перевелися таланти на батьківщині Чарнецького. Виступали й аматори із сільського будинку культури.
Перед громадою села, що зібралася у шкільному актовому залі, виступили заступник голови Чортківської районної ради Іван Віват та представники просвітян району Стефанія Басараба (голова товариства) і Христина Яремчук (депутат районної ради).
Поезію С. Чарнецького читали студентки педагогічного училища ім. О. Барвінського, члени “Молодої Просвіти” Наталя та Оксана Сороцькі.
Відтак усі присутні у залі рушили до пам’ятного знака С. Чернецькому, де відбулося покладання квітів та над селом пронеслося багатоголосе: “Ой у лузі червона калина...” Біля пам’ятного знака виступали просвітяни з Чортківської гімназії, заступник директора Наталія Горяча та учень даного навчального закладу.

І буде музей
У Шманьківцях живе добра просвітянська родина. Голова товариства “Просвіта” – директор школи Богдана Гермак. Сільський голова Мирослав Човник тривалий час мав у задумі створити музей Степана Чернецького. Опісля урочистої програми члени громади села проголосували за створення такого музею. Директором музею обрали місцевого краєзнавця, дослідника життя і творчості С. Чернецького Мстислава Гуменюка, якому днями виповнився золотий ювілей віку. Молодий ювіляр зізнався, що має плідні плани на майбутнє, бо Шманьківці –то був осередок передової думки.


Олександра Іванців