A A A
Розмір шрифта: Школа - це не тільки довгі години уроків, крики в класі, бійки задеркуватих хлопців і тимчасові наклепи зі сторони вчителів. Інколи тебе попросять залишитися прибирати в класі чи підмести шкільну територію - це урок домашнього (хатнього) господарства; намалювати стінгазету чи новорічний плакат - основна раннього мистецтва. Показати себе зі всіх сторін відкрити талант і доказати, що ти вартий гроша - справа нелегка. Постійні невдоволення однокласників, насмішкуваті обличчя літніх вчителів, які навпаки повинні були б навчати життя, набридають уже з перших днів у першому класі.

Що мені з того хімічного ланцюга, коли в мене хвора мама й нема ладу в сім'ї? Невже Котляревський подарує здоров'я сотням тисяч дітей? А Піфагор підкаже, де взяти грошей на нове житло, бо в тій халупі вже страшно селитися? Люди гниють в домівках від бідності, не маючи копійки в широких кишенях. Олія дорога, масло не для всіх доступне, без молока можна обійтися... Проїзд в громадському транспорті - гривня з лишком, а уже пакет в супермаркеті - п'ятдесят копійок, а зарплата - сімсот гривень. Так, це - гроші. Гроші на які можна прожити максимум три тижні, не враховуючи запасів на "чорний день", плати за компослуги. Злиденні вчителі "виїжджають" на спинах учнів. Які-небудь особисті проблеми - це двійка в журнал. Невдався шлюб - "вчителів" зі школи. В дитини астма - не знаєш аксіоми. А як же вчити? Ці люди, вчителі, дані Богом. Їхній дар не відібрати, а талант - не вкрасти. Чи не опустить очі перед іконою учитель, що взяв хабара з учня за екзамен, чи атестат? Ні, все виправдано. Я - біднота, а твій батько - бізнесмен. Чи повинні ми тверезо дивитися на світ? Можливо, сп'янівши ми одягнемо кольорові окуляри і бачитимемо рожевих зайців? Ні, діло не в тім, хто і кого. Клопіт є, а виходу немає. Ситуація складна. Без леза не обійтися. Трішки понервуватися. Покричати. Засміятися. І вміти насміхатися з цього життя, що по суті є грою. Доля - головний актор, директор цього театру, в якому ми граємо у п'єсі. У когось вона схожа на трагедію, у інших - на комедію, в ще інших - на любовну та інтимну лірику. Двом останнім пощастило більше, ніж першому. Навіщо ганьбити себе і свій рід, якщо не знаєш минулого? Навіщо розказувати про закінчення гри, коли не знаєш майбутнього? Навіщо страшити смертю і клястися, коли волієш жити? Жити і любити по-справжньому. Прикро, що немає чернетки і ми відразу житимемо на чистовик. Ось це і є кара за Адамовий і Євен гріх. Спокуса є більшою за вірність і солодшою за уміння подумати. Можна бачити й розуміти, можна бачити й не хотіти, а можна просто не дивитися...
Світ в чорно-білих тонах. А хто вважає, що у кольорових, то, вибачайте. Вивчити урок і тупо його здати, без засвоєння матеріалу - справа дурного. А от подумати перед тим, як вчити і ще запам'ятати - надзвичайно важко.
І коли ми на старості літ захочемо печива, а воно коштуватиме 30 грн. за 1 кг, з нашою пенсією у 500 грн., тоді знатимемо, що є реалізм, а є обіцянка - цяцянка. І ніякі ющенки, тимошенки не допоможуть, адже життя у кожного своє. Жодна ластівка не принесе поживу у чуже гніздо. Задумайтесь над цим, любі друзі...

Юлія Гуран,
гімназія ім. М. Шашкевича