A A A
Розмір шрифта: Чортківській громадській екологічній організації "Зелений Світ" минає 10 років. Для громадської організації - це сумарність невдач і перемог, що акумулюється в досвід. Це шлях, який крок за кроком пройдено, тому спогад є не даниною історії, а символом єдності усіх членів і симпатиків організації та поштовхом до нових безперервних кроків уперед.

А може замислимось?
У одному інтерв'ю із всесвітньо відомою особистістю прозвучала фраза, яка є поглядом на Україну зі сторони: "В Україні народ іде впереді своєї влади". Аналізуючи усе, мимоволі доходиш до такої ж думки.
Роздумуючи над сутністю наших буднів і святкових днів, дивуєшся багато. Колишній посол США в Україні Джон Едвард Гербст, як тільки приїхав у нашу державу, на перший свій прийом запросив представників громадських організацій екологічно-правового спрямування. Для нього це було престижно. (До речі на цьому прийомі був присутній голова ЕГО "Зелений Світ" Олександр Степаненко).
Юрист, громадський лідер зі Львова Ольга Мелень за низку судових справ у захисті екологічних прав в Україні удостоєна престижної премії ім. Гольдмана (ця нагорода прирівнюється як Нобель). Діставши міжнародне визнання, пані Ольга так і не отримала поздоровлень від нашої влади.
Мимоволі задаєш собі запитання: "А хто захистить нас від тих, хто має захищати нас?"
Сьогодні цю складну і не завжди посильну вагу звалюють на свої плечі громадські чи, так звані, неурядові організації, до яких належить наше ЕГО "Зелений Світ".

Фактаж оком об'єктива
21 грудня у центральній районній книгозбірні Чортківщини відкрилася фотовиставка "Земля тривоги і любові нашої", яку презентувало громадськості до свого молодого, але зрілого ювілею, ЕГО "Зелений Світ".
Представлення фотовиставки здійснив незмінний голова "Зеленого Світу", депутат Тернопільської обласної ради, лікар за фахом Олександр Степаненко. У виставці представлено роботи як знаменитих фотохудожників, так і талановитих молодих борців за чистоту і незайманість довкілля.
Уже не раз побував на пленері у наших краях талановитий фотомитець Ігор Сіренко з Києва. Наші фотохудожники Орест Лижечка, Олег Марчак, Валерій Гонтар, Оля Колесникова та Олександр Степаненко презентували свої твори.
Фотовиставка за тематикою розділена на три частини. Перша - "Земля тривоги нашої", друга - "Земля любові нашої" і фотографічне висвітлення боротьби екологічних організацій за права громадян жити у екологічно чистому і задбаному світі. Фотооб'єктиви митців не пропустили нічого. Тривогою віддають знімки, на яких видно десятки гектарів нашого чорнозему засипані сміттям (фото Ігоря Сіренка).
Смітники Чорткова, як вияв нашої черствості до себе і до майбутнього, проглядають із фото Олі Колєснікової. "Соняшники в тумані" Ореста Лижечки виглядають як люди, котрі загубилися на дорозі життя; "Богоявлення в кропиві" - фото-крик, фото-біль Валерія Гонтаря. Знімок зроблено у зруйнованому храмі у Язлівці, який є свідком понищених храмів наших душ. Олега Марчака "Урбанізація" є свідченням "каменування" міст, де навіть лелекам ніде сісти... А забудови глибоководного каналу у дельті Дунаю, нової Ташлицької гідроакомулюючої станції, затоплення острову Гард, оплоту козацької слави. (Після того як було зруйновано Запорізьку Січ ще 100 років козаки з Гарду не відступали). Жодна нація не топить своїх святинь... Чому ми такі? Можливо цьому пояснення є "Богоявлення в кропиві" - образ, що залишився на зруйнованій стіні і поріс кропивою...
Як вже згадувалося, є у фотовиставки і багатообіцяючі елементи, але коли ми навчимося це цінити?