 12.12.2007 - Совість як аркуш чистого паперуМинулої п'ятниці відбулася презентація книги "Перед аркушем чистого паперу" члена Спілки журналістів України, журналіста від Бога Петра Шептицького. Але відбулася презентація тоді. коли автора вже два роки немає в живих. Прожив Петро Степанович усього 53 роки. Жив - немов горів. Друкувався у республіканській та обласній пресі. Працював у Теребовлянській "Трудовій славі". Під час служби в армії працював журналістом у дивізійній газеті. Згодом - у "Зорі комунізму", що пізніше стала газетою "Голос народу" на Чортківщині. Одразу ж після катастрофи на Чорнобильській АЕС тиждень перебував майже у самому пеклі атомного монстра. Написав серію репортажів. Можливо і це перебування в зоні полинового лиха прискорило його відхід у інший світ. Петро Степанович знав, що багатьох робітників, які в той час були разом з ним, вже давно немає серед живих...Він був одним із невгамовних новаторів, співзасновником першої демократичної газети Чортківщини "Досвітні вогні", яка фактично народилася у нього вдома на столі: без комп'ютерного обладнання, заробітної платні. Шептицький не раз перемагав на республіканських та обласних конкурсах журналістської майстерності. Іронія долі невгамовна: багато хотіли зватися його друзями, проте перша книжка, що вийшла після смерті журналіста, вийшла з фінансової підтримки його дружини Оксани. "Перед аркушем чистого паперу" - таку назву дістала книжка. Усі світові шедеври колись починалися з чистого білого полотна чи паперу... Мабуть це є символічним, бо душа того, хто творить повинна дорівнювати чистоті білого паперу... Мабуть і сам Петро Шептицький замислювався не раз над сутністю чистоти аркуша паперу... Бо, власне, цю рису в ньому визначали усі виступаючі на презентації. Книжка побачила світ у СМП "ТАЙП" в Тернополі. Редактор - Володимир Погорецький, коректор Анна Блаженко, верстка і художнє оформлення Марії Анісімової. "Святий хліб", "Заробітчани - ми", "Самотність", "Без любові ще зелене листя чахне", "9-та рота, 1-й взвод", "Наодинці з травневим надвечір'ям", "Діалог недопалків", "Я люблю вас усіх, та найбільше люблю Україну..." - такі назви мають його різнопланові оповідання, що увійшли до цієї збірочки оповідань. Загалом в книгу увійшло 20 оповідань автора. Презентація книги відбулася у районній книгозбірні. Спочатку планувалося, що прийдуть тільки рідні і близькі, але читальна зала була заповнена повністю, дехто стояв і слухав за дверима... Звучали спогади, віршові та пісенні рядки тих авторів, яких любив Петро Шептицький. Виступали друзі і колеги, рідні і малознайомі за життя з автором люди. Панувала аура відкритості і довіри. І слова редактора книжки, і давньої приятельки ще із студентських літ та колеги по роботі Анни Блаженко, колеги по роботі у "газетах "Досвітні огні", "Ратуша" Марії Анісімової, рідного брата Петра Степановича Володимира Степановича, друзів - Ігоря Песікова (останній ще й сусід), Георгія Хадзарагова, учня автора Руслана Новака лилися теплотою і щирістю. Прилучалися й ті, хто мало його знав до спільного спогаду. Лунали пісні "Материнська любов" і "Канни" у виконанні Галини Бандрівської, романси у виконанні Георгія Хадзарагова, і напослідок - С. Галабурди "Яворина". яку Петро Степанович, будучи особисто знайомим з автором. високо оцінював. На презентації - спогаді задавала тон відкритого спілкування ведуча Олександра Іванців. Віра Стасин Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=722 |