A A A
Розмір шрифта: Незабутньому Назарію Яремчуку 30 листопада виповнилося б 56 років. На жаль, він вже "одбув всі клопоти земні". Але завжди буде з нами, завжди житиме його пісня...

Назарій Яремчук... що можна більш доречно поставити після цього імені: крапку, три крапки, знак запитання чи знак оклику? Вірогідно - багато знаків оклику. Він - Людина і Майстер, Легенда і Гордість.
Доля йому так мало відміряла - лише чотири десятиліття з лишком, а творив він і того менше, але як творив! Час його творчості став цілою епохою у нашій національній естрадно-пісенній творчості та українській культурі загалом. З його іменем пов'язаний подальший розвиток української національної естрадної пісні.
У нього були закохані усі українські дівчата. Він був кумиром школярок і студенток 1970-х років. Молодь обклеювала його фото альбоми та стіни домівок. Дівчата порівняно його артистично красивий образ із прищавими фізіями своїх юних кавалерів і гірко зітхали...
Для багатьох Містером Кохання був Назарій Яремчук - красень "із синіх гір", що приніс звідти і "Червону руту", і "диво-розмарію", для якого усі дівчата були "золотоволосками", і кожна вірила, що звертався він саме до неї:
Запроси мене у сни свої,
Ті, що збудуться колись...
Або:
Я не сумую за тобою,
Це тільки дощ, вітер і дощ
Тече холодною сльозою
По кам'яних обличчях площ...

Його життя коротка мить
Народився Назарій Назарович Яремчук 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району Чернівецької області в селянській родині четвертою дитиною.
У 1963 році закінчив початкову школу в рідному селі. Потім навчався в школі-інтернаті м. Вижниці.
У 1969 році Назарій закінчив Вижницьку середню школу №1. Після невдалої спроби вступити на географічний факультет Чернівецького держуніверситету упродовж певного часу працював сейсмографом у Західноукраїнській геолого-розвідувальній партії, а згодом за направленням військомату навчався на курсах водіїв. З осені цього року юнак пов'язав своє життя з вокально-інструментальним ансамблем "Смерічка" Вижницького будинку культури.
У 1970 році Н. Яремчук вступає на географічний факультет Чернівецького державного університету.
Перше мистецьке визнання принесла пісня "Горянка". За її виконання Н. Яремчук та В. Зінкевич були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу "Алло, ми шукаємо таланти".
У 1971 році після зйомок фільму "Червона рута" Назарій втрачає матір - Марію Даріївну, велику любов до якої проніс через усе своє життя. Тому й доньку назвав Марічкою. Високу артистичну майстерність Назарій Яремчук разом із "Смерічкою" підтвердив на Всесоюзних конкурсах "Пісня-71" та "Пісня-72".
У 1972 році співак разом із "Смерічкою" виборов обласну комсомольську премію імені Кузьми Галкіна.
У 1973 році ансамбль "Смерічка" був запрошений для музикування до Чернівецької обласної філармонії, одержавши професійний статус. З цього часу Назарій, сповна віддаючись естрадній пісні, змушений був перевестись на заочну форму навчання в університеті.
У 1975 році Н. Яремчук закінчив навчання і розпочав фахову діяльність на кафедрі економічної географії вузу. Якийсь час працював старшим інженером. Проте згодом перемагає пісня, і молодший спеціаліст повертається до філармонії назавжди.
У 1978 році Назарію було присвоєно звання заслуженого артиста України, нагороджено орденом Дружби народів. У 1981 році Н. Яремчук став дипломатом Міжнародного фестивалю естрадної пісні "Братиславська ліра" у Чехословаччині.
У 1982 році митець разом із "Смерічкою" став лауреатом Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського.
У 1984 році співак був удостоєний звання лауреата Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм до 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій вітчизняній війні.
У 1985 році Н. Яремчук став дипломатом ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.
Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції Назарій тричі приїжджав у зону відчуження (причому в найжахливіший час) і виступав там перед ліквідаторами наслідків планетарного лиха.
У 1987 році Н. Яремчуку було присвоєно звання народного артиста України.
У 1988 році закінчив факультет сценічної режисури Київського державного інституту імені Карпенка Карого. Разом із своїми найближчими побратимами Назарій відзнятий у музичних стрічках "Червона рута", "Співає "Смерічка", "Стартує пісня", "Ти плюс я - весна" та "Через 10 років".
30 червня 1995 року після тривалої і важкої хвороби відійшов від нас видатний естрадний співак, народний артист України Назарій Назарович Яремчук.
Упродовж мистецького життя артист здійснив гастрольні поїздки по всіх республіках колишнього Радянського Союзу, неодноразово був учасником тодішніх пісенних фестивалів - "Київська весна", "Московські зорі", "Кримські зорі", "Білоруська осінь", "Білі ночі", "Мерцішор", "Вогні магістралі-77" та деяких інших. Разом із "Смерічкою" був учасником культурної програми ХХІІ Олімпійських ігор у Москві, Першого Міжнародного фестивалю політичної пісні та всіх визначних тогочасних форумів, що проводилися у державі.
Назарій Яремчук підтримав, благословив і спрямував на нелегку пісенну стежину чимало молодих виконавців. З-поміж них вирізнимо Оксану Пекун з Тернополя, Світлану Зайченко з Житомира, Жанну Боднарчук з Чернігова, Ніну Шестакову з Харкова, Інесу Братущик, Ореста Хому та Ірчик зі Львова, Богдана Сташківа з Івапно-Франківська, Миколу Романова з Києва, Ольгу Добрянську, Аллу Наталушко та Леоніда Корінця з Чернівців.
У березні 1996 року Указом Президента України Яремчуку Назарію Назаровичу (посмертно) присуджено Державну премію України ім. Т.Г. Шевченка.
І хочеться ще раз нагадати слова професора із Тернополя, автора книги "на вістрі полум'я свічі" пані Марії Патей-Братасюк: "Він залишив нас багатими, тож бережімо це безцінне багатство, будьмо народом, гідним наших великих подвижників, одного з яких і маємо в постаті Назарія Яремчука. Пам'ятаймо про нього, бо він не заслужив нашого безпам'ятства...".


Матеріали і фото з архіву Романа Островського