A A A
Розмір шрифта: У 2008-у році минатиме 75-та річниця Великого Голоду (1932-1933 рр.) в Україні.
Новим Апокаліпсисом, новим "Дантовим пеклом" називав трагічну сторінку історії ХХ сторіччя за час існування "диктатури пролетаріату" Олександр Довженко у своєму "Щоденнику":
"Коли подумаю, що сталося і що робиться, скільки страждань, кривди, смерті, жорстокості нелюдської, неземної, пекельних мук нечуваної люті, катувань, неправди, прихованих скорбот, лжі, заслань і розстрілів. Скільки нелюбові до народу і боязні його невсипущого духу! Боже мій... Скільки розбитих духовно і фізично сердець. П'ятнадцять мільйонів трупів і вигнанців. Я не знаю нічого страшнішого у світі" (О.П. Довженко "Щоденник", 22 вересня 1945 року).

Справді, 74 роки комуністичного панування, стали справжньою Голгофою для України - голодомори, депортації, терор. Машина "диктатури пролетаріату" – в дії.
І лише на 15-му і 16-му році Незалежності України наш Президент Віктор Ющенко підняв проблеми Голодомору і Голокосту на міжнародний рівень. "Я не проти Росії, не проти російського народу, а проти режиму, який тоді був єдиним і головним винуватцем цієї трагедії. На жаль - політичні коментарі різні. Але я переконаний, що політики мають властивість дорослішати з часом, з кожним днем ставати більш сумлінними, коли ми обговорюємо такі чутливі для українського серця питання..." - зазначив Президент під час круглого столу, який відбувся для українських ЗМІ після того, як 1 листопада на 34-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО одноголосно було ухвалено Резолюцію "Вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні". Це був перший, хоч дуже обережний крок, світової спільноти у визнанні Голодомору в Україні, бо слово "геноцид" не було вжито в останньому варіанті резолюції.
Та й сама Україна це визнала тільки у 2006-му році, і то знову ж таки відповідно подання того ж Віктора Ющенка. Так минулоріч Верховна Рада України (проголосували "за" - 233 депутати) прийняла Закон України "Про голодомор 1932-1933 років в Україні", відповідно до якого Голодомор визнано геноцидом українського народу (у варіанті, поданому Віктором Ющенком, - "геноцидом української нації"). Тепер Віктор Ющенко підписав законопроект, який передбачає відповідальність за невизнання факту Голодомору 1932-1933 років і Голокосту.
Уже розкрило СБУ факти про Голодомор (відкрита виставка подорожувала населеними пунктами України), відомо, що створений він був штучно, і ні "проблеми з продовольством", ні "класова боротьба", ні "тимчасові труднощі", ні "погодні умови", ні "куркульський спротив" - не владні, здавалось би, конкурувати із словом істини, однак, чомусь подвійні стандарти продовжують жити й тепер у свідомості частини українців.
Цей жах повинен жити у нашій свідомості і пам'яті як признак того, що таке не повинно повторитися. Для відстоювання істини нам не треба блукати в оцінках подій, краще запитаймо простих людей, які пережили Голодомор і репресії, спробуймо співпереживати ті події через спільну пам'ять..., щоб стати нацією, як цього хоче від нас наш Президент.
24 листопада, в останню суботу місяця ми скорботно відзначаємо День пам'яті жертв політичних репресій і голодоморів. Україною пройшлася акція "Запали свічку у своєму вікні". Цей символічний акт став можливим завдяки ініціативі унікальної людини - американця з українською душею, невтомного дослідника Голодомору й історії України ХХ століття, нині покійного Джеймса Мейса.
Цього дня й у Чорткові, у сквері Скорботи і Надії, біля пам'ятного знака жертвам комуністичного режиму відбувся мітинг-реквієм та молитва за упокій душ тих, хто поліг мученицькою смертю у ті лихоліття.
Чотири священнослужителі різних конфесій відправили молебень, представники влади району - заступники голів РДА з гуманітарних питань І. Стечишин та районної ради Іван Віват у своїх промовах зверталися до історичної пам'яті, в переплетенні із сьогоденням. Хвилюючим був виступ колишньої бранки сталінських концтаборів пані Марії Штепи. Багаточисленна громадськість, вшановуючи пам'ять безневинно знищених комуністичною системою, запалили свічки пам'яті за упокій душ загиблих.
Опісля - процесія рушила на міський цвинтар по вул. С. Бандери, де стоїть символічний хрест пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років.
Спільна молитва, хвилюючі промови виступаючих, свічі - данина пам'яті тим, хто скропив українську землю мученицькою кров'ю і сльозою...


Леся Легіт