A A A
Розмір шрифта: Життя не давало спуску. Коли Олі виповнилося шість рочків - її засудили до неволі... Так-так. У тюрму йдуть за злочин, а її, малечу, за те, що була донькою своїх батьків, українкою...

До кінця днів пам'ятатиме ту ніч, коли вночі стали гримати до дверей і у вікна: "Открывай бандеровская сволочь!" Це був 1950-й рік. Непрохані нічні гості в хаті зачитали: "Именем Советской Социалистической республики Журба Антон Лукьянович, Журба Ирина Никитична і Журба Ольга Антоновна – вы арестованы!" Що це все означало маленька Оля не знала. Її вбрали в чобітки, пальтечко і малолітня бранка з того часу зазнала все: спочатку їх забрали до сільради у селі Білій (Чортківського району), потім - 1,5 місяця були у тюрмі в Бережанах, а відтак - товарняком, як скотину, їх везли на Північ. Коли звільнили військовополонених японців, їх перевели в новий табір: дерев'яні бараки, нари в чотири поверхи, дорослі і діти - усі разом, довкола все обведено колючим дротом, у якому струм, конвоїри, собаки - усе разом. Лише, коли, нарешті помер Сталін, їх "розконвоювали", і Оля стала ходити до школи... Ненависті до росіян не має. В таборі дівчинка тяжко захворіла і одна росіянка, ризикуючи своїм життям, передавала через колючий дріт заморожене козяче молоко. Так дівчинка вижила. Перша її поезія була російською, але не про радянську владу, а про те, як її батька, сільського мельника, маму і її саму через "добрих сусідів", через донос, зробили ворогами народу. Таких як Оля було немало...
Оля Журба, а тепер Ольга Магега, член Спілки дітей-політв'язнів, про усе це розповідає у своїй поезії. Її творча палітра широка і квітчаста, як українська душа, із вкраплинами полинового болю... Вона відійшла за межі народної поезії, бо тут неприховано приваблює іскра Божа. Бог дав їй цей дар, аби вона змогла переповісти про страждання нашого народу, про те, за що боролися вояки УПА.
12 жовтня у Чортківському краєзнавчому музеї свої поетичні рядки до 65-річчя УПА дарувала широкій аудиторії Ольга Магега. Про нелегкий шлях нашого народу і боротьбу за визволення України від поневолювачів різних мастей переповідали директор музею Яромир Чорпіта та науковий співробітник Ольга Чорпіта. Ділилися своїми думками, поглядами слухачі.
Була невимушено тепла і лірична атмосфера, немов пісня, з якою не хочеться розлучатися.