A A A
Розмір шрифта: Такі запитання цього місяця задавали мені багато хто із знайомих людей. Справді, вже кілька років поспіль боляче дивитися в серпні-вересні на чортківські каштанові алеї. Зрештою, не лише на чортківські. Під час візитів до столиці кидається у вічі, що й на київських каштанах на кінець літа майже не залишається листя, дерева перестають плодоносити, восени квітнуть, часто всихають, плоди-каштанчики стають дрібними і тьмяними... Останніми роками таке лихо поширилося по Україні - та й загалом чи не по цілій Європі. Дерева кінського каштану майже скрізь вражені невідомим раніше шкідником. А виною в цьому є міль...

Перший спалах розмноження на листі кінського каштана охридської мінуючої молі Cameraria ochridella було зафіксовано біля балканського озера Охрид (звідси й назва), що на кордоні Македонії з Албанією. Впродовж наступних декількох років відбулося стрімке поширення цього дрібного до непомітності, але надзвичайно підступного метелика по країнах Центральної Європи. Нині він нищить алеї кінського каштану від Франції на заході, до Росії на сході, від Греції на півдні, до Норвегії на півночі. Походження цього виду і шлях, яким він потрапив у Македонію, поки що залишаються не відомими. Швидке поширення поза межі Балкан пов'язують із змінами клімату та активізацією транспортних потоків. Зауважте: вже в червні на поверхні каштанових листків з'являються білуваті контрастні плями. По мірі всихання верхнього шару листка, ті плями стають жовтувато-коричневими. Деякий час каштанове листя зберігає зелений колір на нижній поверхні, та згодом уся листова пластинка жовкне, зморщується та всихає. Якщо дивитися на такий листок проти світла, видно розсіяні круглі плямки чорного кольору – “міни”, що відклав непроханий балканський мігрант. Якщо відділити верхній епідерміс листка, можна побачити дрібну гусінь, що виїдає його зсередини, а тому є недоступною для природних ворогів.
За літо каштановий мінер дає кілька генерацій гусіні. У серпні з личинок виходять дуже дрібні (близько 3 мм) метелики молі жовтувато-коричневого кольору з білими смужками на крильцях. У місці виходу личинки залишаються рештки її оболонки, прикріпленої вертикально до поверхні. Листя опадає в липні-серпні, а якщо на початку осені стоїть тепла погода, на деревах починають відростати молоді пагони, розгортається листя, де-не-де починається цвітіння - кволе, не схоже на весняне. Це явище, що одержало назву "осіннє цвітіння каштана" якщо воно впродовж декількох років, сильно гнітить дерева і може привести до їхньої загибелі.
Дивно виглядають ці дерева, коли одночасно на них є пожовкле листя, стиглі каштани поруч з молодими пагонами та «свічками» квітів. Особливо швидко виснажуються дерева, що ростуть біля автомобільних трас, на бульварах та в придорожних смугах – попри раннє опадання листя, там їх добивають викиди автомобілів, грибки, віруси (серед них знайома нам фітофтора), наша жорстока обрізка... Лялечки шкідника зимують у тому опалому листі. Гинуть вони лише під час тривалих та сильних морозів, що трапляється тепер не кожної зими. До того ж - як то часто буває при поширенні чужих мігруючих видів - у нашій місцевості хридських мінер майже не зустрічає природних ворогів. Є вказівки на певну позитивну роль наших синиць в обмеженні чисельності цього шкідника. Та, схоже на те, що без втручання людини, сумна доля скоро чекатиме на каштани наших парків.
Звісно, наші західні сусіди не сидять, склавши руки. З огляду на те, що кінський каштан, як декоративна рослина, традиційно використовується в озелененні європейських міст, Євросоюзом ще в 2001 році було прийнято спеціальну програму з вивчення охридської мінуючої молі і забезпеченню законів боротьби з них - з бюджетом майже у 2 мільярди євро.
За останні роки винайдено ефективні методи боротьби з охридським мінером, у основі яких застосування синтетичних статевих феромонів – речовин, що дезорієнтують моль у період розмноження. Пропонуються й хімічні препарати – інсектициди, які хоча і є досить ефективними, але їхнє використання в умовах міста є складним та становить певну екологічну небезпеку. Для нас чи не визначальним чинником у застосуванні цих методів є їхня дорожнеча.
Існуючі на сьогодні механічні засоби захисту каштанів проти каштанової мінуючої молі у цілому недостатньо ефективні. Але робити щось – краще, аніж не робити нічого, спостерігаючи за тим, як гинуть ці гарні дерева. Що ж робити? Невже вирубувати та перестати садити каштани?
У парках Варшави та Любліна цього літа спробували обгортати стовбури дерев липкими поясами - для вловлювання молі у період її льоту. Варто також ретельно збирати протягом усього літа та осені опале “заміноване” листя, вивозити та знищувати його методом спалювання або компостуванням. Вже зараз можна побачити: каштани, що ростуть у парках, де регулярно викошується трава та прибирається листя, мають більш оптимістичий вигляд. Те ж стосується дерев, що ростуть поодинокими групами на майданах, де опале листя не залежується.
Можливо, ближчим часом з’являться нові методи боротьби з новим шкідником каштанів. Принаймні, повідомлень на цю тему у всезнаючому Інтернеті стає дедалі більше. Натрапити на них неважко. Варто лише набрати у будь-якій пошуковій системі: “Cameraria ochridella” або “мінуюча каштанова міль”. Шукаймо ж, якщо хочемо побачити, років так через десять, як вкриваються ці дерева білими свічками у травні, або як діти збирають блискучі каштанчики теплими вересневими днями...


Олександр Степаненко, ЕГО "Зелений Світ"