A A A
Розмір шрифта: Тернополяни Віктор та Галина Мацикур – тренери, спортсмени, чемпіони України, Європи, світу...

Запитання до пана Віктора:

– Хто ваші батьки і з чого починалося ваше захоплення спортом?

– Батько мій 28 років пропрацював на "швидкій допомозі", мати теж працювала в системі охорони здоров’я. Я завжди бачив вдома багато книг про здоров’я. Напевно саме це і посприяло тому, що у дитинстві мріяв стати лікарем. Але у мене було ще одне захоплення: подобалась робота із дітьми, я любив вчитьсь сам і навчати інших. Закінчивши школу з медаллю, я поступив у Тернопільський педагогічний інститут на географічний факультет.

– Де ви познайомилися із своєю дружиною і водночас партнеркою по спорту?

– З перших днів в інституті ми познайомилися з Галиною, адже навчалися в одній групі. На другому курсі почали зустрічатися, а на четвертому одружилися.

– Скільки років займаєтеся спортом?

– Спортом я займаюся із самого дитинства, спочатку це був біатлон, у віці 10 років. Особливих успіхів не було, але мені це подобалося. Порівняно з бігом та лижними гонками в мене непогано вдавалася стрільба. Спортом займався із задоволенням, це дозволяло завжди перебувати у колективі, брати участь у змаганнях. Це і допомогло мати багато друзів, цікаво проводити час.

– Яке значення у вашому житі відіграє спорт?

– Часто мене запитують: ти так багато часу займаєшся спортом, напевно треба мати велику силу волі? А насправді мені подобається сам процес мені подобається, приносить задоволення, спорт – мій стиль життя.

– Яких ви із дружиною добилися заслуг?

– Ми з дружиною кількаразові чемпіони України як в парах, так і окремо. Галя у категорії «фігура», я у бодібілдінгу. Ми з дружиною призери чемпіонату Європи, призери чемпіонату світу в парах.
Галя чемпіонка Європи – 2007 та срібна призерка чемпіонату світу 2006 року. Я у минулому році став чемпіоном світу з жиму лежачи - це одна із силових дисциплін, також неодноразовий призер міжнародних турнірів. Ми з дружиною об’їздили дуже багато країн світу, де відбувались турніри.

– Вам важко?

– (Сміється)Я не люблю слова «важко» і намагаюся його у своєму лексиконі не вживати. Американці кажуть: «Не має болю, не має росту». Я люблю перемагати своїх конкурентів, адже разом із цим перемагаю себе. Насправді моє хобі переросло у професію не так давно. Тривалий час займався бодібілдингом і фітнесом на любительському рівні, а тільки 3-4 останні роки я займаюся професійно. До цього я виділяв час, який мені залишався після роботи. І ніколи не вважав, що мені важче, аніж моїм колегами та противникам.

– Чим ви займалися?

– Після закінчення інституту викладав у школі, у СПТУ, потім у вузі, маю 8 років педагогічної практики. Кілька останніх років тому я залишив педагогіку і перейшов у професійний спорт, не тільки як спортсмен, але як спортивний функціонер, тренер…

– Вам доводиться спілкуватися із видатними спортсменами України?

– Я віце-президент Української федерації із бодібілдингу і фітнесу, моя робота полягає в тому, щоб організовувати змагання, знаходити талановитих спортсменів, давати їм можливість себе реалізувати. Знаю багатьох відомих та титулованих спортсменів України і не тільки у бодібілдінгу та фітнесі.

– Наприклад?

– Ну, наприклад, одного разу ми із дружиною тренувалися у Ялті, там проводили останні тренування перед Чемпіонатом України. І тут у спортивній залі випадково побачили Яну Клочкову, познайомились ближче, сфотографувалися…

– Україна допомагає спортсменам матеріально?

– У спадок від Радянського Союзу нам залишилася система державного фінансування спорту. Матеріальне забезпечення залежить від виду спорту і інших факторів. Це може складати від нуля гривень, до досить пристойної суми. Що стосується нашого виду спорту, то державного фінансування практично немає. Джерелом існування цього виду спорту є членські внески спортсменів, меценатів або спонсорів. Ми не розраховуємо на державну підтримку, в цьому є свої „плюси” і „мінуси”.

– "Мінуси" зрозуміло, які „плюси”?

– Вчимося розвиватися самостійно і сподіватись тільки на самих себе. Всі наші друзі, партнери і меценати можуть розраховувати на нашу щиру вдячність, а також на те, що ми прикладемо усіх зусиль до перемоги.

– Що ви можете порадити початківцям, коли можна розпочинати займатися спортом, щоб досягти високих результатів?

– Якщо говорити про бодібілдінг і фітнес, то верхньої планки у віці не існує. Можна прийти і в 45 років і досягнути високих результатів, якщо звичайно відповідно тренуватися. У даному спорті важливо вести здоровий спосіб життя, велика увага надається техніці виконання вправ, прийому вітамінів, правильному харчуванні, відсутності шкідливих звичок. Це дозволяє тренуватися, прогресувати і покращувати зовнішній вигляд та самопочуття і здоров’я до глибокої старості.

– Що означає для вас слово „дієта”?

– Слова „дієта” для нас із дружиною не існує, як обмеження у їжі, це насправді нормальний, раціональний спосіб харчування. Це є філософія харчування, яка випливає із професійних завдань. Ми намагаємося не вживати продуктів, які не є корисними. На мою думку безглуздо вживати: чіпси, сухарики, кондитерські вироби... Натомість вживаємо продукти, які пройшли мінімум кулінарної обробки: варене куряче м’ясо, телятина, риба, каші...

– І так завжди?

– (Сміється) Іноді ми готуємо смажену картоплю, але я вважаю, що такий «делікатес» треба вживати лише час від часу. В основному це є прості, доступні продукти, які ми споживаємо кожного дня, вони і складають 80 відсотків нашого харчування.

– Багато часу іде на тренування?

– Це залежить від тренувальних завдань, якщо до змагань далеко, я тренуюся три рази на тиждень по одній годині. Якщо змагання "на носі", то три-чотири рази на день. Тоді –складний режим харчування, великі навантаження, організм отримує великий стрес від підготовки. Але якщо все робити правильно – це приносить і результат і зберігає здоров’я.

– У вашій сім’ї життя - це спорт?

– Ні, не завжди. Ми прагнемо знайти компроміс між спортом та нормальним життям. Спорт для нас є головним, але не найголовнішим, потрібно розвиватися у різних галузях, не зациклюватися на чомусь одному. Наприклад, окрім спорту я займаюся політикою, у спорті вона також є також. У мене є невеличкий бізнес, також займаюся видавництвом журналу, є заступником головного редактора українського спортивного журналу, часто друкуюся, займаюся спортивною журналістикою...

– Чим ви пишаєтеся?

– Американці кажуть: „Людина, яка сама себе зробила”. У житті потрібно розвивати розум, кругозір, а не дбати тільки про „біцепси”. Бути людиною просто і складно, однак постійно потрібно прагнути бути кращим.

– Ваші плани на майбутнє?

– Я хочу залишатися щасливою людиною, займатися улюбленою справою, щоб поруч зі мною завжди була кохана дружина, оточували дорогі мені люди...

– Пан Віктор, ви матеріально багата людина?

– (Сміється) Я багатий не тим, що маю багато грошей, а тим, що мені їх вистачає.

– Яка основна мета ваших клієнтів, які приходять на тренування?

– Подолати комплекс. Більшість приходить скинути зайву вагу, інші її набрати. А в основному – мати гарне тіло і хороше самопочуття.

– Позаду літо, як ви із дружиною його провели і де любити відпочивати?

– Через щільний графік роботи не завжди вдається відпочити. Влітку знайшли час для себе, я відвідав Італію, дружина Хорватію, потім разом їздили у Карпати. Нам подобається рідна Українська земля, вода, повітря...

– Що ви побажаєте нашим читачам?

– Розвивати себе у різних галузях, робити кращим не тільки своє життя, але і життя інших.

Наступний блок запитань адресується пані Галині, дружині пана Віктора. Іноді запитання схожі, щоб почути версію спортсменки.

– Пані Галино, у вас виникають особливі труднощі у спорті?

– Ні, не виникають.

– Чи важко поєднувати спорт із викладацькою діяльністю у вузі?

– Це гармонія, один вид діяльності доповнює інший. Це цікавіше, адже, якщо займатися чимось одним, то з часом набридає.

– Хто голова у сім’ї, ви чи пан Віктор?

– (Сміється) Я завжди вважаю Віктора розумнішим за себе, у нього ширший кругозір, можливо у мене більші знання з теорії, але він краще орієнтується у суспільстві. Нам допомагає те, що займаємося однаковою справою. Адже якби один не міг жити без спорту, а другий його ненавидів, шлюб не був би міцним, а так все добре.

– Я знаю, що незабаром ви станете мамою. Як ви вважаєте, важко поєднувати кар’єру з особистим щастям?

– На мою думку ідеально мати як одне, так і друге. Це залежить яка кар’єра. Звичайно спорт і вагітність поєднувати важко, а от фізкультуру навіть обов’язково.
Коли виступила на чемпіонатах світу, зрозуміла, що можу досягнути чогось більшого. На той момент питання вагітності відпадало. Зараз ми чекаємо на дитину, хоча спорт на задній план не ставлю. Я знаю багато таких випадків, що жінка народила, а потім досягнула високих результатів на змаганнях. Я старатимуся поєднувати виховання дитини із роботою в фітнес-клубі «Алігатор», також і заняття у коледжі.

– Розкажіть про свій секрет молодості?

– Я не маю часу на якусь особливу косметику, звичайні засоби гігієни і догляду за шкірою та нігтями є, але я цьому не приділяю надто великої уваги.

– Я завжди вважала, що спортсмени не мають особливих проблем із здоров’ям, це так?

– В основному – так. Але іноді бувають травми на змаганнях. Але якщо володіти знаннями та досвідом, то і їх не буде.

– Розкажіть ретельніше про підготовку до змагань?

– Я стараюся тренуватися впродовж року, але якщо у мене змагання, то за два місяці до них я сідаю на дієту. Із харчування я поступово видаляю зайві продукти : картоплю, макарони, хліб. Наступного тижня – майонез, сметану, солодощі, залишається тільки олія. Тоді відмовляюсь від круп. Залишається сир, варене м’ясо, риба, яйця, хоча за два тижні до змагання жовток із яйця забираємо, трохи вареного рису, капуста. Графік тренувань перед змаганнями стає набагато напруженішим.

– Організм виснажується , тренування збільшуються, як проходять самі змагання?

– Візуально тіло у день змагань ідеальне, але сил не має, ти стоїш на сцені, нюхаєш нашатирний спирт і переживаєш, щоб не втратити свідомість. Осатанній тиждень перед змаганнями видаляємо зайву воду з організму: стараємось менше пити або п’ємо дистильовану воду. Ми досягаємо того, щоб були чітко видні м’язи, жодної жирової тканини, шкіра тонка, і під нею видно м’язевий рельєф. Якщо буде вода, то ефект буде змитий. Завдання спортсмена, напружуючи м’язи, позуючи на сцені під яскравим світлом, продемонструвати суддям свій м’язевий розвиток, пропорції тіла, рельєф, а також естетику рухів.

– Це дуже важко, можливо ви колись про це і шкодуєте?

– (Сміється) Коли стою на змаганнях сил не має, думаю навіщо воно мені - це останній раз. Але проходить 15 хв., нас вітають, ми маємо призові місця, п’ю йогурт, котрого хотіла під час всієї дієти і розумію, що наступного разу приїду знову.

P.S. Після спілкування з подружжям Віктором і Галиною Мацикур я тепер ретельно складаю раціон свого харчування. Що можна, що ні, корисно – шкідливо. Маю сподівання, любі читачі, ви зробите і для себе висновок. Адже, щоб вас полюбили інші, спочатку потрібно полюбити себе.


Іванна Нога