A A A
Розмір шрифта: Як святкували у найбільшому в районі приміському селі Біла День вулиці Лісок

Перейшла я річечку через міст й місток,
Пробіжу Нагоринку, вийду на Лісок.
Вулиця, не вулиця - маленьке село,
Чепурними хатами дивиться воно.
Де буяла травами рівна толока,
Засвітилась вікнами вулиця нова.
Підпирають гору Пухлу древні Хмелики,
В'ється в даль дорога на два рукави.
Час до лісу , поміж хати кличе у поля.
Близька й рідна з малих років батьківська земля.
Хоч розорана вже Порба і струмок підсох,
Ти завжди мене чаруєш, рідний мій Лісок...

Недавно, ця велика вулиця, яка називається так ніжно і поетично Лісок, що нараховує близько 130 хат, мала велике свято. Вона є частиною теж великого в нашому районі села Білої. Свято вулиці Лісок зібрало дуже багато народу - односельців, гостей і людей з інших вулиць села. Лісоцькі люди вкотре довели, що вони вміють і працювати, і забавлятися. На колишньому Озерянську, на початку вулиці, а тепер трав'янистому майдані розмістилась чимала сцена, з чудовим українським дизайном, біля якого походжали, немов живі, бузьки. З українським розмальованим возом, заставленим всякою всячиною (гарбузами, ляльками, мішками), з майстерно зробленими ляльками, давніми персонажами української класики Одаркою і Карасем. Все це було зроблено завдяки нашій талановитій, лісацькій майстрині художниці і дизайнера Ірини Вербіцької. При помочі мудрих майстрів будівельників Ігоря і Петра Криськівів, Ігоря Гейди, Тараса Пелехатого і багатьох інших лісоцьких чоловіків.
Майдан набув урочистості і від символічних жовто-блакитних стрічок, розвішаних на деревах, і від державного прапора України, який майорів високо над сценою. Попрацювали і жінки вулиці, які наварили і напекли всяких наїдків для гостей. На святі приймали участь магазини з продуктами, морозивом, дитячими забавками, кавунами. Свято розпочалося молебнем біля каплички Матері Божої, розміщеної неподалік від дійства, з окроплення людей і вулиці свяченою водою, за участю священика о. Богдана і церковного хору. Треба додати, що це свято, мабуть, благословило саме небо, бо ввечері чорні хмари з блискавками і грозами обійшли наше село, і свято продовжилося до півночі. Після відправи свято перемістилось на майдан, який зібрав всіх лісацьких бабусь, молодь і дітей з вулиці і села.
Слід відзначити артистичність ведучих Петра Чуби (вчителя Білівської ЗОШ І-ІІІ степенів) і Ірини Вербіцької (художника-дизайнера), які вміло вели концертну програму.
До людей звернувся сільський голова Іван Книш з коротенькою історичною довідкою вулиці, а далі полилась наша українська пісня. Згадали усе і усіх: історію вулиці і вже зниклі з лиця землі хати, людей, що не повернулися з війни, найстарших та найменших мешканців вулиці, усіх, хто вилетів з рідних дворів, котрі поїхали за нелегкою копійкою за кордон, та обов’язково повернуться, а також тих, хто терпів муки і загинув за теперішню нашу незалежність та державність.
Голос ведучої: "Послухай як струмок дзвенить, як гомонить ліщина. З тобою завжди, кожну мить говорить Україна!" будив в молодих душах патріотизм і любов до рідної Батьківщини, до вулиці, де вони народилися і живуть, де як ніде співають солов’ї, бо вулиця, сповита лісами і полями, є частиною державності великої держави України.
Співали: церковний хор (керівник С. Прокопик), чоловічий ансамбль сільського будинку культури( керівник В. Нагірняк), хор ветеранів воїнів УПА (керівник Б. Бойко), ансамбль жінок працівників дитячого дошкільного закладу с. Білої (керівник Венгринович Н.А.) і наша молода зміна, лі соцькі діти (керівник З. Безпалько).Звучали пісні у виконанні гостей свята і наших лі соцьких жіночок веселі і жартівливі в поєднанні з українськими вишитими рушниками, барвистими хустками і українськими строями.
Добру традицію започаткували люди. Першою відсвяткувала своє свято вулиця Нагоринка 22 липня 2007 року, естафету продовжила вулиця Лісок, далі передали вул. Підгора. Співаночки, співаночки звучали аж до пізнього вечора. А далі були танці. Грали народні музики з Калинівщини.
Забавляли так, що танцювала вся молодь села, горіла ватра і взлітали вверх святкові феєрверки.
Вулиця так святкувала вперше за багато, багато років.
Веселились всі, бо це було:
В Україні, в ріднім домі, в нашому раю!


Ольга Журба, жителька вулиці у селі Біла