 22.08.2007 - Яку ціну заплатили каштани, або Про образу гонору спеціалістаМабуть, ставлячи перед собою добру мету, варто задуматися кожному, якими засобами вона буде досягнута. А ще слід мати власну думку стосовно різного роду вказівок, навіть коли вони виходять від осіб, обтяжених владою. У певної категорії людей складається враження, що вказівки розумні вже тільки тому, що їх озвучив керівник. Факти, які наведено нижче, свідчить, що це далеко не так. Почнемо з каштанів у Чорткові, якими п. Осадчук сьогодні захоплюється (і про це він пише у газеті "Голос народу" №21 від 25 травня), бо вони мають гарну крону і цьогоріч зацвіли. А чи задумувалися ви, пане Осадчук, яку ціну заплатили каштани за свою гарну крону?Позаторік, отримавши пропозицію від тодішнього міського голови п. Вербицького підрізати крони каштанів по вул. Шевченка, ви очолили групу в'язнів (дармову робочу силу) і розпочали втілювати в життя одне з не цілком мудрих рішень. У нас, викладачів медколеджу, стиснулися від болю серця, коли ми побачили на асфальті гілки каштанів, всіяні великими бруньками, окремі вже із зеленим листям. Дерева були живі! Це ж нонсес: живий зелений лист на асфальті! Природно, коли жовтий лист вкриває землю восени... Невже ви не чули, пане Осадчук, безмовного крику каштанів, коли "спеціалісти" із зони різали руки-гілки? Чи ж не можна було зібрати декількох справжніх спеціалістів, які б зналися на садівництві, з любов'ю ставилися до всього живого? Зрозуміла річ, що гілки дерев періодично оздоровлюють підрізанням, але коли це роблять? Кожний розумний господар (і без спеціальної освіти) знає, що робиться це тоді, коли дерево спить, а не тоді, коли вже прокинулося і по ньому струмують соки. У лютому місяці це треба було зробити, а як не встигли, то варто було дочекатися глибокої осені чи весни наступного року. Окрім того, дивує й те, що ви, пане Осадчук, будучи спеціалістом з озелення міста з 1962 року, як самі пишете, мали б організовувати періодичні підрізки гілок певної довжини і у відповідний час, похопилися ж відрізати двометрові і довші гілки. З усього видно, що спеціаліст з озелення не зрозумів причину нашого обурення його діями два роки тому, коли ми стали на захист безборонних дерев, і образа нуртує у його серці до цього часу. Ви бачите результат - гарну корону, а ми бачили жертви бездушної операції, жорстокого експерименту над живим деревом. У народі кажуть, що великий гріх бере на себе та людина, яка піднімає сокиру на живе дерево, а тут у березні місяці під вашою орудою скалічили їх чимало. Так, після тортур каштани зацвіли, але на скільки років ви їм вкоротили віку цією операцією? Чи не варто вам, п. Осадчук, зупинити було п. Вербицького у його нестримному бажанні омолоджувати каштани у невідповідний для цього час, а не бути сліпим виконавцем чужої волі? Адже все, що робиться в місті, атестує владу на предмет розуму, широти кругозору, прищеплених з дитинства охайності, любові до чистоти і порядку. Яка влада, таке й місто... А що ви подивовані, чому ми цікавимося господарськими роботами в місті. А хіба це не наше місто? Ми зацікавлені в тому, щоб воно було чисте, доглянуте, зелене, щоб в ньому комфортно жилося всім: і малим, і дорослим. А для цього треба прищепити кожному замолоду пошану до всього живого, любов до дерева, квітки, пташини. Бо коли цієї любові в серці нема, то чиновник, дивлячись на дерево, бачить не творіння Боже, а лише дошку, якою можна обгородити чергову будову, або ж перешкоду його меркантильним планам стосовно продажу земельної ділянки. Тому ми стараємося виховувати у молоді активну громадянську позицію, щоб не проходили байдуже повз безчинства, які творять представники влади, і окремі мешканці міста. Студенти і викладачі медколеджу, педучилища разом проводили акцію протесту біля дитсадка "Теремок" по вулиці С. Бандери, засвітивши свічки на місці сплюндровоного саду, де перед тим гралися малюки. Влада ницо забрала в дітей зелену оазу, викинула їх на задвірки. А ще зрубали біля колишньої комендатури столітнього дуба, лягла під сокирою алея берізок, бо, бачте, приспічило побудувати в Кадубі ще й другу АЗС (скажіть, чи є безглуздю і людській жадобі межа?); в центрі міста власники окремих магазинів зрізали каштани, щоб не заступали вітрин. Цей список можна продовжувати... Виховуємо молодих, щоб розуміли, яке величезне знання для здоров'я людей має чисте повітря і добра вода. Виховуємо, щоб не піднялася рука агітувати і голосувати за будівництво АЗС в межах міста, щоб не зраджували клятви Гіпократа, бо тимчасові вигоди окремим особам зміняться бідою для всіх. Ось і навесні знову студенти медичного коледжу опорядкували береги річки Серет, було вивезено чимало машин сміття. Залучаючи молодь до такої роботи, ми виховуємо екологічну культуру, вчимо, як робити кожну справу добре, мудро, не завдаючи шкоди ні природі, ні людині. Не хочемо і не будемо байдуже спостерігати, як бездумно ріжуть зелене гілля дерев, як будують на місці зелених сквериків банки, як нищать здоров'я наших дітей, беручи місто в кільце бензозаправних станцій. Вчимо студентів не стояти осторонь, послуговуючись зручним "моя хата скраю". Адже який учитель - такий учень, який народ - така держава. Тому нам, пане Осадчук, нам не байдуже, нас болить.. Такі небайдужі ми є, такими виховуємо наших студентів. Хотілося, щоб небайдужих було більше у нашому місті... Зиновія Грабовецька, Теодозія Шевченко, Галина Гантімурова, Олег Лесейко, Василь Панасюк, викладачі Чортківського державного медичному коледжу Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=594 |