A A A
Розмір шрифта: Багато пам'яток архітектури у наших краях. Зараз ми мандруємо у село Росохач, яке здавна славилося патріотизмом, цікавою історією, подарувало Україні і цілому світу своїх талановитих синів та дочок.

Сьогодні ми поговоримо про архітектуру минулого, яку багато років тому хтось будував, старався, а зараз забули. Іде мова про костьол, який зразу кидається в очі через те, що стоїть у центрі села. Це справжній скарб далеких років, але ніхто не береться за його реставрацію. Виникає питання – чому? Щоб більше дізнатися про Росохацький костел я звернулася до учасника бойових дій, ОУН і УПА Євсахія Слободяна.

- Пане Євсахію, що ви можете нам розповісти про дану споруду?

– Цей костел є польським, побудований приблизно у 30-тих роках. Хоча у селі в той час була церква, але це не завадило людям ходити до римо-католицького костелу, різниці не було. Правив священик з села Ягільниця, на прізвище Міслівський. Відправлялися недільні Богослужіння, так і молебені та інші відправи.
У 1939 році прийшли комуністи і закрили костел. Як нині пам'ятаю дерев'янні дзвони, які закопав старший брат Павло, щоб їх не забрали німці. Він нікому не сказав про це. Так до сьогоднішнього дня ніхто не знає де вони закопані. Чоловік забрав цю таємницю з собою в могилу. Напевно думав, як мине воєнний час, їх відкопають. Але не так то сталося. У 1954 році із костелу зробили склад. Там тримали зерно приблизно до 1972-их років. Очолював цей склад Бурак Андрій.
1963 рік запам'ятався болючим через те, що із костелу комуністи зрізали хрести. Пам'ятаю, як люди повиходили із будинків, плакали, але нічого не допомогло. Хоч польський костел закрили на колодку – це не є причиною того, чому його не реставрували. Ніхто за це не хоче братися. Декілька раз ще у колгоспі я піднімав це питання. Але кого цікавить стара будівля?
Я вважаю, якщо односельчани на чолі із сільським головою не візьмуться за цю справу, то за нас ніхто цього не зробить. Хоча це слід минулого і про реставрацію якого можуть й подбати вищі органи влади.


Іванна Нога