A A A
Розмір шрифта: Ну ось і все. Останній день і мить,
Остання зустріч, погляди зріднілі.
Душа болить, сльоза в очах тремтить, -
Студентські роки у вирій відлетіли.


26, 28 і 29 червня у Чортківському державному медичному коледжі та педагогічному училищі проходили урочистості з нагоди вручення дипломів випускникам спеціальностей “Фармація”- 6-го випуску, “Стоматологія ортопедична” – 12-го випуску, “Сестринська справа” (від 1946-го року), "Сестринська справа-бакалавр медицини” (3-й випуск). Теплий літній день, світить сонце...
Але чому ці красиво одягнуті юнаки та юнки сумні? Адже все позаду: нелегкі роки навчання, страх перед іспитами... Не все так просто. Покидати альма-матер їм не хочеться. Для них це не тільки навчальний заклад, в якому вони гідно гризли граніт науки, але велика дружня студентська родина, батьком якої є Любомир Степанович Білик. Але, на жаль, все в житті рано чи пізно завершується.
Переповнена зала у медколеджі. На урочистість завітали адміністрація коледжу, викладачі, куратори, голова кваліфікаційної комісії, Заслужений лікар України, голова райради Роман Чортківський, всечесні отці: настоятель церкви св. Покрови о. Михайло Левкович, ректор Чортківської дяківсько-катехистичної академії ім. Священномученика Григорія Хомишина Іван Сенків, батьки, родичі і самі винуватці свята – випускники.
Захід розпочався із вступного слова директора державного медичного коледжу Любомира Степановича. З рукою на серці усі виконали Гімн України та студетський гімн «Гаудеамус». Заступник директора з навчальної роботи Теодозія Шевченко зачитала наказ про вручення дипломів.
Після чого прозвучала пісня «За щасливу долю» у виконанні випускниці Галини Стельмащук. Відтак, на сцену один за одним піднімаються сьогоднішні випускники для вручення дипломів. Директор запрошує для виголошення урочистої присяги дипломованого зубного техніка, лауреата Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності за спеціальністю «Стоматологія ортопедична» Ірину Воркун. Дівчина проголошує урочисту присягу, у якій від імені всіх випускників обіцяє вважати святим у житті надання допомоги хворим, наголошує на тому, що медичний фахівець не має права на помилку, зобов'язаний зберігати медичну таємницю, з честю пронести звання українського медика. Хвилюючим моментом, який навів на спогади пройденого шляху студентів, був 7-хвилинний фільм про роки юності, проведені за стінами коледжу.
Після чого випускники співали, вітали дирекцію навчального закладу, дякували за незабутнє порозуміння і працю. Виступали отці. Вони також висловили подяку батькам за виховання, насамперед, не тільки хороших спеціалістів, а й добрих, вихованих людей. Адже вчорашній випускник, це ніхто інший, як майбутнє нашої держави, запорука процвітання нації.
Останньою краплею свята був прощальний вальс, після якого студенти поклали квіти до підніжжя пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку. Ну ось і все. Час не зупинити. Сьогодні буде ще багато сміху, радості, випускний, який закарбується у пам’яті на завжди. Останній день із друзями, з якими крокували в ногу у кращі роки свого життя. Цей день їм запам’ятається надовго, а можливо – назавжди.
Птахом у вічність відлетять роки, вони ще зустрінуться. Але вже не такими безтурботними, як сьогодні. Поможи Боже, щоб доля була до них прихильною.

***
На прощальному вечорі присутні члени педагогічного колективу Чортківського педагогічного училища ім. О. Барвінського, які багаті професійним досвідом з підготовки кадрів нашої національної школи, керівники академічних груп, які виховували, формували повноцінну особистість вчителя загальноосітньої школи; батьки, які мудрою порадою, матеріально і морально підтримували своїх дітей- студентів, допомагали їм впевнено йти стежкою професійного та громадського гарту.
Але найчисленнішими представниками на урочистій педраді є ще вчора студенти, а сьогодні молоді спеціалісти, випускники училища 2007 року.
Звертається до сьогоднішніх випускників, називаючи їх колегами, Богдан Петрович Гречин: «Сьогодні у вашому житті надзвичайний момент – ви вперше одержали документ, який посвідчує, що ви успішно засвоїли курс загальноосвітніх та загальних дисциплін, гідно витримали державні іспити і маєте право посісти гідне місце за вчительським столом, щоб сіяти мудре, добре слово.
Пам’ятайте, що саме від вас багато у чому залежить, яким буде майбутнє вашої держави. Пам’ятайте тих, хто вивів вас на педагогічну стежину. Ваша альма-матер радо відчинить для вас двері.
У добру путь, шановні колеги!”

Флеш-інтерв’ю:
Оксана Дмитрівна Степанюк– заступник директора Чортківського педагогічного училища ім. О. Барвінського з виховної роботи.

– Оксано Дмитрівно, ви зробили велику роботу, щоб свято відбулося, що можете сказати про сьогоднішніх випускників?

– У їхньому молодому житті – це надзвичайний момент, адже одержали документ, який посвідчує, що вони успішно засвоїли курс загальноосвітніх та спеціальних дисциплін, гідно витримали державні іспити і мають право зайняти місце за вчительським столом, виховувати молоде покоління нації. Нехай багатими будуть сходи на їхній педагогічній ниві.
Випуск студентів – свято з краплинами суму, радіємо, бо підготували нове покоління педагогів, бачимо результат праці, а сумно, бо стіни навчального закладу покинуть наші юні колеги. Однак, ми впевнені, що вони виправдають наші надії, примножать добрі традиції, славу навчального закладу, стануть мудрими наставниками молодого покоління.
Випускники переростають нас, вони наші продовжувачі. У цьому сенсі нашого вчительського життя і вдячні долі.

– Кому ви завдячуєте за здобуття педагогічних знань?

Галина Шевченко, мати випускниці:
- Я щиро вдячна адміністрації училища, усьому педагогічному колективу за мудру науку у вчительській справі, за життєво мудрі настанови. Бажаю усім випускникам здібних учнів, мудрих батьків, взаєморозуміння в нових педагогічних колективах.

Наталія Пругар, випускниця 41 групи відділення “Початкове навчання”:
- Чортківське педагогічне училище стало колискою знань, тут ми зробили перші кроки у професію. Тут ми попробували власні сили, тут зміцніли вони у нас, тому сміливо вирушаємо у самостійне життя, впевнені, що збудуться наші мрії, що утвердимо себе у житті.


Іванна Нога