A A A
Розмір шрифта: Відхиляючи сентенцію, що органи влади і місцевого самоврядування мають працювати відкрито і прозоро, влада міста Чорткова робить спроби, щоб запровадити власні закони, або як міський голова присвятив розборкам з газетою аж дві сесії підряд.

Останнє є доволі дивним для сприйняття такого факту будь-ким. Та ми, наче в оправдання нашій владі міста зазначаємо, що все це тому, що газета "і плюс" вміщає критичні матеріали на дії міської влади. Але і це марно. Бо тоді, навіть особи, які знаються на законах, і стверджують, що владу треба критикувати, а як же інакше. Так знову виникає природнє до нас запитання: "А який стосунок має міська рада до вашої газети? Вони що, ваші засновники?". Ні, – відповідаємо ми, – просто редактор газети є депутатом міської ради..." І тут вже цілком глибоким корінням вростається непорозуміння, чому все це має місце.
А місце таке має тому ця проблема, що на стезі роздержавлення засобів масової інформації в Україні, у місті Чорткові є тільки одна недержавна газета "і плюс". Дві інші фінансуються з бюджету міської ради та районної ради. А нашій газеті пішов лише другий рік. Ще не привикли керманичі міста, що через газету громадяни мають можливість здійснювати контроль за тими, кому вони довірили управляти громадським майном і виражати їхню думку, переконання, ідею і традиції.
Коли в місті Тернополі, як не помиляюся, є 32 газети (може трохи більше), і кожна з них щось своє підмітить, своє побачить, такі кроки влади як у Чорткові, є більш, ніж нереальними. А нашій молодій незалежній газеті замість того, щоб писати чи виконується рішення сесії Чортківської міської ради про інвентаризацію земель в місті; чи виведено межі захисних смуг біля річки Серет; чому не виконується рішення сесії міської ради про встановлення пішохідної зони в історичному центрі міста по вул. Шевченка, де є сакральна споруда, пам'ятка 17 століття і старовинні будівлі; чому розглядаються як місця під забудову спортивний стадіон по вулиці Володимира Великого та автодром по вулиці Кармелюка доводиться доводити, що ми є ми, і що в Україні є законодавство. А також нас цікавить, чому не в належній мірі надають матеріали для вивчення питань напрацювань міської ради друкованому органу, який є акредитованим у неї? Тобто запитань до мерії маємо багато. Було б добре, щоб міська рада усвідомила свою місію і могла сприймати критику, як скерунок до виправлення дій, а не як причину створювати довкола газети чутки і тиск. Незвиклість чи, то пак, небажання дотримуватися прозорості і демократичних засад не оправдовує ні таких дій мера, ні заяв щодо нашої газети, у державних. Тому що Конституції України і ряду законів України ще ніхто не відміняв. І Чортківська міська рада, навіть при великому її бажанні, не має такої компетенції відміняти вищезазначене. А газета "і плюс", окрім висвітлення дій міської ради чи проблем міста, змушена ще й здійснювати просвітницьку місію, ознайомлюючи тих, хто має на основі законодавства України здійснювати функцію самоврядного органу, із окремими законами України. Такий собі лікнеп для нашої мерії, яка перейшла у відкритий наступ на газету, тим самим, порушуючи як Конституцію України, так і декілька законів одразу.
Ось до прикладу, 23 травня у нашій газеті друкується інтерв'ю з начальником та його заступниками з водоканалізаційного господарства під назвою "Вода - на вагу золота, а то й більше", то 26 травня на сесії Чортківської міської газети у питанні "різне", міський голова з-під стола витягає газету із даною статтею, де на цілу сторінку у форматі А-4 є дана стаття. Правда, як стало відомо пізніше з розмови з міським головою, у нього на цілу сторінку було підкреслено лише два речення: одне з оціночного судження автора статті, інше - з того, хто давав інтерв'ю. Тобто з немалого контексту вирвані невеличкі фрагменти, в яких навіть і стверджень жодних немає. Міський голова зізнався, що статті він не читав, а орієнтувався лише по врізках, мовляв, так всі читають. Але незнання змісту статті цілком не вплинула на те, що на сесії, в питанні "різному", звертаючись до депутата, редактора газети зі словами, "що вам поганого зробила міська рада", міський голова, забув, що міська рада не є його особистою власністю, а власністю громади, а депутат міської ради не пройшов до ради в пакеті разом з міським головою, його обрали виборці. Тим паче, що такі депутати як Олександра Іванців і Олег Боровий, який також є неугодним голові, йшли в списку до ради у першій п'ятірці, не ховаючись за спини колег. І як депутати є виразниками інтересів своїх виборців, в не особистих інтересів когось іншого. Міський голова "випадково" про це "забуває", бо 26 травня на сесії міської ради, під шквалом власних слів, не дає висловити думку депутату Олександрі Іванців, а вже на наступній сесії в подібний, мабуть, ще у більш зухваліший спосіб, вишколює депутата Олега Борового за те, що він написав заяву-відмову про вихід з голови постійної депутатської комісії. Голова вів себе так, не зважаючи не тільки на закони України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про статус депутатів місцевих рад", а й на те, що Олег Боровий є депутатом не першого скликання і за віком значно старший од самого міського голови.
На черговій сесії 26 червня, тобто рівно через місяць, як вже перший раз на попередній сесії "колошматилася" стаття "Вода - на вагу золота, а то й більше", опісля виступу начальника водоканалу Ігоря Івановича Пандрика, який уже до цього часу, схоже, натерпівся, і прихопив нашу газету, відчуваючи, що зараз буде йому непереливки, міський голова запитав: "У кого є запитання до начальника водоканалу?" Полинула пауза. Здавалось, запитань немає. Тут депутат Ю. Макотерський, який традиційно має зауваження до нашої газети, і складається виразне враження, що саме такі зауваження, яких власне чекає від нього міський голова, - запитує І. Пандрака про зміст одного речення, вирваного з контексту його інтерв'ю. Це було порушенням Конституції України, розділ ІІ "Права і свободи та обов'язки громадянина", стаття 34, у якій йдеться: "Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір".
Шоком на сесії було те, як міський голова став запитувати пана Пандрика: "А ви перед тим читали статтю? А диктофон прослуховували?..." Повірте, це не видумки, це - реальність. Міський голова мабуть уявив себе членом редколегії незалежної газети і робив це не тільки на одній сесії, а вже на двох. На мою думку, коли голова хоче замість питань міста займається питаннями преси, то міг би для цікавості прочитати Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". До прикладу - ст.2 "Свобода діяльності друкованих засобів масової інформації". Там все чітко сказано. До того ж, тут можна цитувати ще ряд статей, які б вартувало знати, перш ніж в щось втручатися.
Дивним, м'яко кажучи, є відоме втручання міського голови у виступ депутата, переривання його пояснень, що мало вже вкотре місце на сесіях. Двох неповних фраз, виступу депутата Олександри Іванців, редактора газети "і плюс" виявилося достатньо, щоб міський голова узявся перебивати, щоб провадити своє. Опісля того, коли депутату довелося нагадати голові чия черга говорити і при спробі включити в залі диктофон, де є запис інтерв'ю, міський голова наказав виключити мікрофон в залі. Ось так розуміється демократія по-Чортківськи. Що скриває міський голова? Чому така, на перший погляд, безобідна стаття викликала цілий шквал обурень? Чи не тому, що у даній статті є інше.
Пригадується, на попередніх сесіях міської ради голова часто зазначав, мовляв, за те, що ми надамо "Продсервіс" під забудову спортивний стадіон по вул. Володимира Великого, то він нам допоможе з вирішенням проблеми з передачі водозабору Біло-Камінна. Однак, справою передачі "Біло-Камінна", як мені не зраджує пам'ять, взялися наші правоохоронці (прокурор району подавав таку інформацію нашій газеті). А у даному інтерв'ю І. Пандрак розповідає: "Силами міської ради, завдяки довготривалому переговорному процесу, ми маємо договір про купівлю Біло-Камінної балки. За неї ми мали заплатити 225 тис. грн. Вже 100 тис. грн. заплачено з бюджету Чортківської міської ради. Ще маємо заплатити 125 тис. грн., з них - 75 тис. грн. до 30 січня 2008 року і 50 тис. грн. до 30 січня 2009 року". Тобто йдеться про те, що кошти на водозабір йдуть з бюджету міської ради, і ніхто сторонній, жодні спонсори, тут ні до чого. А може у цій статті ще розкрилася якась "бомба", то поживемо-побачимо. Хто має цю газету із статтею "Вода - на вагу золота, а то й більше", - не спішіть викидати.
А міському голові, окрім Конституції та вищезазначених законів, вартує ще почитати Закон України "Про інформацію" (для роботи йому цей Закон є дуже необхідним). Даний Закон грунтується на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення незалежності. Радимо все читати від початку. До прикладу, зупинимося на статті 45-1 "Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації збоку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб".
У газеті міської ради "Ратуші" за 1 червня №21 у статті "Більше корисної праці і менше демагогії" йдеться: "На засіданні роботи сесії міський голова (мова про сесію 26 травня - Авт.) звернувся до депутата міської ради, редактора часопису "і плюс" Олександри Іванців з проханням пояснити причини постійної критики на свою адресу, почасти безпідставної (редактор так не вважає, і згідно законодавства має на це право. Читайте закони вище і ті, що подаємо далі - Авт.). Ігоря Билицю, як мовиться, "дістало", що у перерві до інтерв'ю з працівниками Чортківського водоканалу, авторка звинуватила його у невиконанні жодного пункту передвиборної програми, мера "дубасять" на шпальтах цієї газети (тепер уже менше)..." З одного боку видно, що автор статті має своє бачення викладеного, а з іншого, – адже справді, мій колега має рацію, і це також на сесії міської ради 26 травня піднімав міський голова. Хоч такого поняття як "жодної" у тексті нашої статті немає, але все ж у статті 47-1 Закону України "Про інформацію" йдеться: "Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловнення оціночних суджень. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості". (Читайте вступ до статті "Вода - на вагу золота..." і зрозумієте, що там немає ні образи, ні наклепу, а є суто оціночне судження, критика). Шкода, що міський голова демонструє своє небажання роботи з вільною пресою. Йому можна ще закинути, щодо того його вислову, мовляв, в Чорткові вже є дві державних газети і інших не треба, бо є ще ст. 10 Закону України "Про друковані засоби масової інформації...", де йдеться: "Монополія загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних друкованих засобів масової інформації в Україні не допускається".
Є й Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", де буквально у ст.2 йдеться: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність..., забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України "Про державну таємницю", не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес. Засоби масової інформації можуть проводити власне дослідження і аналіз діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати".
Отож, як бачимо, все давно регламентовано Конституцією і законодавством України. Лише треба любити свою державу, поважати закони і громадян. Міська рада не є чиєюсь особистою власністю, такою, що хочу - те й роблю. Громада обирає міського голову, громада й контролює її дії через пресу. Преса здійснює свою пряму функцію. А хтось береться робити те, на що не має права.


Леся Легіт