 27.06.2007 - Про жінку з культури замовте словоЧого тільки не може наша жінка: і хату догляне, і любов'ю зігріє, і сама як квітонька цвістиме. Жінка - мати, берегиня, кохана. Це так повелося здавна. А коли жінка керує цілою галуззю культури району і ще й до того не втрачає жіночої чарівності, то це, гадаю, прерогатива вже нашого часу. І слава Богу, що Господь дав нашій Україні не тільки плодючі чорноземи, мрійливо-солодку пісню, а й гарних жінок. Особливо, коли останні своє шанують, не цураються роду-племені, пам'ятають чиїх батьків діти.Сьогодні у нашій рубриці "віч-на-віч" начальник відділу культури і туризму Чортківської райдержадміністрації Галина Зеновіївна Чайківська. Цими днями виповнився рік, як пані Галя обіймає цю посаду. До слова, за десяток літ, це єдина жінка на посаді начальника відділу культури Чортківщини. Чим живе пані Галина та чим проймається душею крізь своє життя читайте далі.  – Галино Зеновіївно, минув рік вашого перебування на посаді начальника відділу культури і туризму Чортківської РДА. Чи складно молодій красивій жінці очолювати таку велику галузь культури в районі?– Мабуть що не дуже складно, адже, перш за все, треба свою професію любити. Я переконана, коли людина любить свою професію, дорожить нею, тим більше, коли довелося їй пройти усі щаблі знизу доверху, а я маю на увазі те, що я розпочинала свою діяльність з організатора в Чортківському медичному коледжі, потім - на посаді керівника аматорського драматичного колективу "Юність", більше шести літ я працювала головним спеціалістом відділу культури, то, звісно, мені вже не так складно. Хоча складності в роботі є. Без них просто неможливо. Маємо ще багато невирішених проблем. – В чому полягають складнощі? – Вони в тому, що значна когорта наших працівників ще працює на неповну зайнятість. А, відомо, коли людина працює на неповну зайнятість, то не може себе викласти в роботі творчо, як би це хотілося. Окрім того, враховуючи те, що заробітна плата наших культпрацівників є найнижчою, то я гадаю, це теж десь пригальмовує якісний розвиток нашої галузі. – Чи вдалося щось зрушити з місця за цей рік? – Мені від попередників дісталася ота зайнятість наших людей галузі на 0,25 ставки. Таких було 11 ставок. Коли на 2006 рік тільки ще 34 особи працювало на більше ставки, то ми спільно з районною радою і райдержадміністрацією, фінуправлінням попрацювали так, що на сьогодні вже більше як 51 особа працює на повну зайнятість. То ж на сьогоднішній день я з гордістю можу сказати, що окрім сільського будинку культури в Ридодубах (ми над цим працюємо, щоб і його перевести), усі 11 клубних закладів працюють на більш повну зайнятість: хто на 0,5, хто на 0,70 ставки. Отже, в принципі, є над чим працювати. Маємо багато задумів у творчій діяльності. Тобто, рухаємося вперед. – Але у нас в державі галузь культури фінансується по залишковому принципу. Однак утримування, скажімо, художніх колективів, справа недешева. Звідки ви берете кошти для більшості потреб, щоб галузь таки працювала в районі? – Так, дійсно, галузь культури фінансується за залишковим принципом по формульній системі. І те що нам надходить по лінії нашого міністерства - це мізер. Так тільки через розуміння наших потреб Чортківською районною радою та райдержадміністрацією наш Чортківський відділ культури посідає перше місце в області. Тому що практично щороку з районного бюджету нам надходять дотації десь до мільйона гривень. Влада району бачить усі наші проблеми матеріально-технічної бази. До прикладу - у 2006-у році було виділено на капітальний ремонт 263 тис. грн. Цього року планується на капітальні видатки 174 тис. грн. Буде здійснено поточний ремонт в дитячій районній бібліотеці, перекриття даху у Чортківському краєзнавчому музеї, що дуже на часі стоїть. І на сьогодні найглобальнішим є питання побудови індивідуальної паливної у районному будинку культури ім. К. Рубчакової в Чорткові. Адже ми вже маємо попередження про те, що нас відключать від мережі теплопостачання. І тому зараз ми прикладаємо всі сили, щоб це питання вирішити, аби взимку ми були з теплом. Щодо творчої діяльності, Чортківський район здавна славиться своїми звичаями, традиціями. Про що засвідчують 27 колективів, які носять почесні звання "народний" та "зразковий". У порівнянні до інших районів - це найбільша кількість таких колективів. Ми маємо чим гордитися, ведемо, як то кажуть, національну ідеологічну політику в нашому краї. – Чим вдалося вирізнитися цьогоріч в плані культурно-масових заходів? – Багато чим. Приміром, нещодавно ми проводили обласний дводенний семінар-практикум для керівників хореографічних колективів з народного танцю. Нам вперше захотілося спланувати цей семінар по-новому. Ми запросили до нас заслужених працівників культури України - пана Олега Голдрича зі Львова, який на семінарі практично працював разом з керівниками. Хочеться тут добрим словом згадати подружжя. Гудових, які плідно працюють і стараються. Вони показали екзерсис у класичному стилі для малих дітей. На семінарі був і запрошений заслужений працівник культури пан Николишин з Теребовлі, який на базі вже старших танцюристів, також показав екзерсис в народному стилі. Екзерсис - це та сама розминка, просто тепер чомусь прийнято вживати ось таке мудре слово. Плануємо провести обласний пісенно-хореографічний фестиваль "Чортківський дивоцвіт", який традиційно проходить на Петра і Павла, тобто на День міста, адже саме у такий день Чортків святкує своє свято. У рамках цього фестивалю до Чоркова з'їдуться хореографчні колективи з районів нашої області, очікуємо танцюристів із Польщі, будуть прекрасні виконавці, які подарують справжню насолоду свята. То ж маємо добру можливість запросити чортківчан і гостей прийти на це свято, яке традиційно відбувається на спортивному стадіоні "Харчовик". Хочу сказати, що буквально в цих днях відбукдеться святкування 11 річниці з прийняття Конституції України і 100-річчя від дня народження генерал-хорунжого Романа Шухевича. Тож ми б хотіли, щоб чортківчани зі своїми сім'ями, родинами як справжні патріоти України прийшли на цей захід, щоб ми спільно відзначили ці важливі події в нашій державі. А на серпень місяць наш відділ культури планує великомасштабний захід, масове гуляння - свято української вишивки та пісні. Це свято у нас відбудеться вперше. Мені хочеться, щоб чортківчани знали, що ми їх усіх запрошуємо прийти у вишиванках. То ж готуйте свої, можливо ще бабусині чи своїх пращурів сорочки, або придбані тепер на це свято, і приходьте. І найголовніше. Наш відділ культури чекає творчий звіт народних - аматорських колективів у місті Тернополі. Ми звітуватимемо на День Соборності України 22 січня 2008 року. Ще хочу поділитися тим, що минулого року у нас була запроваджена така акція "Від села до села - з піснею і словом", а цього року ми запровадили таку форму роботи як звіти народних аматорських колективів у селах нашого району. Нещодавно ми побували в Кривенькому, власне було підготовлено свято до теперішніх визначних дат - 11 річчя Конституції і 100-річчя Р. Шухевича. – Недавно до вашого відділу культури долучилося й слово "туризм"? Чим воно означується на ділі? – Скільки вже років з екранів телевізорів, у газетах, журналах різної ваги, стилю і направленості нам доводилося чути і читати про шляхи розвитку зеленого, історико-краєзнавчого, культурного, кінного чи ще якогось там туризму в усіх без винятку регіонах України. Звісно, що окрім розмов чи пустопорожньої балаканини ніяк той віз не зрушиться з місця. Та й як він може зрушитися, коли дороги в Україні загалом препогані, готельний та туристичний бізнес розвинені слабо. Але не дивно, адже на туризм додаткових коштів держава не виділили ні копійки. А щомісяця райони мають подавати інформацію, що уже зроблено з цього приводу. І так переливаємо з пустого в порожнє. Тобто минулоріч долучили назву, а нічого з того немає. Як не дивно, але щодо цінностей, Чортківщина і тут має чим похвалитися, бо у нас в природі є заказники, карстові печери, синагоги, костели, церкви тощо. Тільки це все необхідно впорядкувати. Але цьогоріч згідно нашої районної програми "Розвитку зеленого туризму" нам виділили кошти на придбання відеокамери та туристичного спорядження. Це є та краплинка, той початок. Я хоч маю переконання, що наш відділ має називатися відділ культури і мистецтва, тому що мистецтво поєднує усіх виконавців, але щодо туризму, то вважаю, що спочатку нам необхідна добра реклама цікавих місць, а тоді до нас може прийти інвестор. Ось скоро ми будемо відзначати 400-річчя нашого чортківського замку, хотілося б, щоб він був більш задбаним, ніж ми його маємо тепер. На сьогоднішній день ми вже виготовили буклети "Чортківщина туристична" на двох мовах (на українській і англійській) днями буде випущено, також на двох мовах, буклет про наш замок. Але для того, щоб ми могли на туризмі заробляти кошти, нам необхідно дуже багато вкладати. Плануємо створити фільм про цікаві місця Чортківщини, це необхідно для достойного представлення на інвестиційних форумах. – Пані Галино, ваша робота займає дуже багато часу, а в дома – сім'я? Як рідні сприймають вашу постійну зайнятість? – Дійсно, ви праві, ця робота займає дуже багато часу. Але, мабуть, моя сім'я вже звикла до того, що мене по вихідних більше немає вдома, аніж я є. Мій чоловік, як одружувався, то добре знав кого брав. Я виросла в селі Ягільниця Чортківського району. А моя мама Станіслава Іванівна Готюк тривалий час була завклубом села Марилівка. Це маленьке село, маленький клуб, але у неї там працювали усі жанри. На високому рівні був розвинений драматичний, вокальний жанри. Неодноразово їх знімали по телебаченню у передачах "Сонячні кларнети", та приїжджало Чернівецьке телебачення. Грали п'єси "Право на щастя", "Рано-вранці зілля копала" тощо. Я ж також із шести років на сцені: виступала у селі Ягільниця і у мами в клубі. Тому чоловік "бачив, що купував" (сміється). І, відповідно "купив" мабуть те, що хотів. Тому проблем у нас з цим немає. Мого чоловіка звуть Йосип Володимирович Чайківський. Ми вже 23 роки в парі. У нас двоє дітей - син Андрій навчається у Чортківському медичному коледжі, мріє бути ортопедом, а донька Таня - дев'ятикласниця. Таня мріє бути режисером. Я відмовляю її від цього, бо це нелегка праця, та й зайнятість велика, але вона стоїть на своєму. Мабуть, це у нас родинне. Я сама мала таку ж мрію, закінчила Вище Теребовлянське училище культури, потім - Київський університет культури. Але згодом, так склалося, що я ще закінчила Тернопільську академію народного господарства і здобула кваліфікацію магістра з державної служби. – Тобто, в певний час у вас окрім сім'ї, роботи, було ще й на навчання. Чи не було заважко? – Було. Тому що у мене дуже рано пішла з життя моя мама. Мені тоді було 28 років. І я молила Бога, щоб хоч батько прожив на білому світі довго. Але минуло декілька літ, і я дізнаюся, що у батька рак легень. Від того часу як мені про це повідомили - через рік тата нестало. Це був дуже великий удар для мене, для нашої сім'ї. І останнє, власне, й припадало на час мого навчання в академії. Тепер пішла з життя і чоловікова мати, то залишився один свекор. Ми дуже його любимо і дорожимо ним. На свята, та й так інколи, їздимо до нього. Співаємо спільно наших пісень. Він їх дуже любить. Відпочиваємо душею. Загалом, коли взяти життя загалом, звичайно, було важко. Але я все згадувала слова моєї мами: "Коріння гірке, а плоди - солодкі". Значить, коли хочеш чогось добитися, добивайся своєю працею. – Чого ви тепер навчаєте власних дітей? – Перше - щоб вони любили Україну. Якою б вона не була. Це є наша земля. Ми повинні черпати це коріння, передавати з роду в рід свої звичаї і традиції. Як я вже говорила, ми родиною часто любимо співати. Великий вплив на моїх дітей має і мій старший брат - отець Михайло Готюк, котрий має парафію на Борщівщині. Брат, після видужання з тяжкої хвороби, обрав священичий шлях, тому він клопочеться про чистоту наших душ і своїх прихожан. – Що ви ціните в людях? – Простоту, відкритість. Ось прийде така людина до кабінету, розкриється і ти вже шукаєш шляхи чим їй допомогти. – А чи є таке, чого б ви не пробачили людині? – Ми – християни, тому повинні пробачати один одному все. Без цього не розвивалося б життя. – Щоб ви побажали нашим читачам? – Любити свою землю, свій народ, свої традиції, передавати їх нащадкам. А загалом - бажаю всім щастя, щедрот долі і здоров'я. Леся Легіт Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=530 |