 27.06.2007 - Самі собі винні, же не вмієте житиСлужба ОБС ("одна баба сказала") Приїхала мої сусіди донька з Америки додому на відпочинок і каже же має таке знервованнє, же не годна тут втриматисє. І то знервованнє дістала зразу ж Києві, як но тілько зійшла з літака, то покілька разів: то на летовиську в аеропорті на неї накричив якийсь хлоп, шо не на ту лінію ногав стала, то підійшла си шось в кіоску купити - як до неї викричиласє продавщицє. А далі вже всьо було так само з нервами, як їхала потягом, в купе на другій полиці, то пакет з цукерками закинула на трету. А рано приїздит на місце, і давай діставати тоті цукерки. Боже, аж сі спудила: пакет розїджений, коропки цукорків погрижені, то шо в середині - тоже. Як то вона вглянула - чуть не вмерла. В серці аж похололо. Вона каже, що всю ніч міцно спала, а над нев щурі робили собі піровисько. Я стара, але шось не знала, ж в потєгу можуть бути щурі. А вона зразу всьо пізнала. "Тако, цьоцю, - каже вона, - живу тяжко, не маю таких заробітків, як часом люди думают, але в Америці чуюся людинов. А як тільки в Києві ступила з літака на землю, то зразу ж відчула, що спустилася "на рідну землю". Але щось мені підказує, чи я того колись не усвідомлювала, що такого як тепер не було".І я так виджу, ж колись тоже було не з медом, але люди були якісь добріші один до одного, та й був контроль за чистотов. Може то так було, же не було ткої різниці між людьми. А тепер: один жиє і сє злостит же мало має, а другий - чого той шось має. Тепер всьо гроші і гроші. Більше ніц нікого не обходит. То я си так думаю: ну заробив ти , чоловіче, гроші, я так до прикладу кажу, і перекрив свою хату дуже дорогов черепицев, то шо, тобі від того легше жити стало? Ти шо будеш ту черепицю їв? Та тобі ніц з того не буде, лишень сусіда не буде спати і думати: а де ти ту черепицю взєв і за які гроші. Таких примірів я можу називати дуже багацько. Аво, дивлюсє, в селі, де моя родина жиє, є один дуже робітний чоловік. То той чоловік, як но з заробітків приїде, то всьо в ремонти вкладає, меблі скуповуют. А потому, як сі стратєт, то знов вже їде тєжко робити, бо через хату, з чого вийшов, на тім сі спинив. І так щоразу приїздит змордований і до хати докладає, одне поставит - на другий рік помінєє. Тепер зробили з хати музей, і вже шкода в ній жити. То шо ви думаєте, він спинивсє? Нє. Тепер вже кожен раз но добудовує до хати ще по "каплиці", бо немає де жити, свиньом і куром їсти варити. Шкода всього. Я їм казала же як викінчут всьо в хаті на глянц, то будут жити в криївці. Отак і виходит, шо потім всьо злосьне одна на друге, бо той, хто сильно наробивсє і доробисвє, злиццє, чого він так жиє. А другий собі хоче так жити, а не може і на всіх злиццє. Ой, нема ладу і нема добра поміж люди. Я розумію, шо людина жиє, би шось задбати, але не тілько. Чи не можна за тоті зароблені гроші троха повезти жінку і діти до якоїсь ближної країни, би сє подивити, як люди жиют? Може би сє подивили на люди, та й би якоїсь культури сє троха набрали? А ніц. Задумайтесє, діти, як жиєте, бо на всьо тра міру мати і вчитисє культури, бо без неї ніц не буде, і людини з вас не буде. Бабця Параня з Колійової Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=528 |