 20.06.2007 - На карті людського життя у молодості найчарівніша пораМолодість - це, безперечно, стан душі. Роки беруть своє, але лише в плоті, а не в душі. Про вік говорять тільки ті, кому більше нема про що говорити. Або ті, для кого вік - єдине, чого в житті вони досягнули. І це - правда.Тільки молодість, на жаль, не купиш, не позичиш, не візьмеш у кредит, не вкрадеш і не заробиш. Спогади з молодості, незважаючи - гіркі чи солодкі, ніколи не стираються з пам'яті, недивлячись на прожиті роки, усмішку чи не успішну кар'єру, життя, достаток. Ми зберігаємо їх в далеких закутках пам'яті так само бережливо і трепетно, як весільні обручки, крихітну сорочечку народженої нами дитинки, перше волоссячко, зістрижене з дитячої голівки, фотографії найрідніших людей, листи першого кохання... Усі ми родом з Молодості - неспокійної, суперечливої, багатообіцяючої. Все тоді вперше: кохання, зрада, розчарування, прощення. У період весни нашого життя з грозами і пекучим сонцем, з буйноцвіттям і з жорстокими безкомпромісними вітровіями у наших головах та цілковитою сліпотою очей. Молодість - пора незвичайна та надзвичайна водночас. У очікуванні Дня молоді, що святкуватимемо за традицією в останню неділю червня, ми вирішили зробити рубрику "Віч-на-віч" у цьому номері неординарною. Гостями святкового інтерв'ю будуть дві людини - молоді, але зовсім різні. Різні не тільки за приналежністю до статі, а й за світосприйняттям, характерами, стилем життя. Катерина Царик та Володимир Польовий зовсім незнайомі між собою люди, та читачі будуть знайомитися з ними на одній газетній сторінці. Катя і Володя - представники сучасного світу, по-різному трактують його цінності та проблеми. До вашої уваги екскурсія в Молодість, яка представлена в особах двох цікавих людей. Катерина Царик: "Людині можна пробачити все, крім брехні"  Катя за європейськими стандартами ще зовсім юна дівчина, проте вона у своєму житті вже багато досягла на відміну від тих міс, що живуть лише диско-клубами, бойфрендами та хепілайфом. Незважаючи на власну молодість та чарівність, Катя - кохана дружина та улюблена матуся. ЇЇ донечка Алінка уже відвідує дитячий садочок, що дозволило молодій мамі вийти з декретної відпустки та почати працювати. Чоловік Віталій в усьому допомагає дружині, найбільшою їхньою радістю є маленьке диво - Аліночка.Катя після 9-го класу вступила до юридичного коледжу Чортківського інституту підприємництва і бізнесу. Під час студенського життя вона зустріла свою половинку - він на той час також був студентом, але інституту. "Саме тоді у мене почався період молодості, а перед цим було дитинство. Я мріяла мати чоловіка, дитину і зовсім не шкодую, що вийшла заміж у 17 років. Тепер поставила собі за мету продовжити навчання, зробити кар'єру. Бо тоді на першому плані у мене була щаслива сім'я, а все решту - після, - розповідає про себе Катя. Хоч я ще молода, але вже маю трохи життєвого досвіду. Вражає, що молодь з кожним роком сильно змінюється в негативний бік. Навіть страшно стає, коли задумуюсь, що в мене росте дівчинка і вона буде дорослішати. Як їй все в житті пояснити, як виховувати, чи пускати на дискотеки? Можна сподіватися, що поки виросте моя Алінка все зміниться, але видається, що молодь "рухається не в прогресивному, а в регресивному напрямку". Катя вважає, що сучасні чоловіки повинні бути освіченими, незалежними та вміти зберігати вірність. На моє запитання: "Що можна пробачити, як кажуть, молодому і зеленому?" Катя відповіла: "Все, крім брехні". "Молодість не може набриднути" - продовжує моя співрозмовниця - "Хоча інколи дівчата, маючи менше років, додають собі кілька, щоб їх вважали старшими. Але це буває поки не виповниться 20 (сміється). Бо потім вже хочеться віднімати". Я поцікавилася у Каті, яке у неї ставлення до фемінізації суспільства. "Я за це - не задумуючись сказала вона, вважаю, що жінка не повинна бути залежною від чоловіка, а повинна зуміти забезпечити себе, свою сім'ю. Жінка і чоловік мають бути на одному рівні, а слабка стать при владі - це цілком нормально. Нам, жінкам, властиво більше розуміти душею і серцем, а в поєднанні з розумом - це загалом сила". Катя вірить у дружбу між чоловіком і жінкою, в просто справжню дружбу між ними - без подальшого інтимного розвитку стосунків. Тепер вона віддає перевагу товаришуванню сім'ями". Кохання - це таке почуття, яке повинно бути раз і назавжди", - вважає Катерина Царик. "Дуже мало, на жаль, елементарної поваги, любові між людьми. Все більше на життєвому шляху зустрічаються егоїсти", - зітхає моя співрозмовниця. Катя як і більше молодих людей, любить читати сучасні журнали, газети, а ще захоплюється любовними романами, що властиво романтичним натурам жіночої статі, для комфорту у власній оселі розводить красиві вазони. В юності у неї були проби пера, займалася музикою. Катерина Царик впевнена, що молодим даремно інколи закидають, що вони - втрачене покоління. "Конфлікти поколінь ще ніхто не відміняв, - сміється вона. З кожним роком міняється мода на стиль життя". А ще вона переконана, що в житті кожної людини повинна бути інша, якій можна довіритись. У неї в даний час кілька споріднених душ. "Та все ж є щось таке сокровенне про що нікому б не розповіла" - признається. За словами Каті, політика та молодість - речі цілком сумісні, адже молоді політики більш відданісвоїй справі, ідеї, а для старших - головним є дохід, заробіток. Ця молода красива жінка, коли їй потрібен таймаут чи просто відпочинок від роботи, повністю віддається сім'ї. Коли настає чорна смуга - вона не втрачає віри, що скоро буде біла. І хоча Катя завжди усміхнена і в неї хороше почуття гумору, все ж вважає, що у час сьогодення потрібно бути більше реалістом, аніж оптимістом. На моє прохання дати визначення слову "гроші", вона відповіла наступне: "Як би це не звучало банально, але для мене гроші - це велика річ, тому що без грошей не буде нічого - навіть здоров'я". Вона не вірить у платонічне кохання, а ще в неї табу на зраду - ніколи й нікому. Цінить в людях відкритість, щирість, вміння товаришувати, а ще вона вірить ворожкам, тому що одного разу їй сказали всю правду. Після того випадку, Катя не ходить до таких людей - боїться почути щось неприємне. Під завісу нашої розмови Катерина Царик побажала усім в душі залишатися молодим. Все решта – примножиться. Володимир Польовий: "Колись був романтиком, тепер - оптимістичний реаліст"  Молодий юнак зі щирою посмішкою на вустах, просто студент, який як і багато інших, не дуже любить гризти граніт науки. Активний парубок, щоразу прагне реалізувати свої мрії, та це не до кінця йому вдається. Це - Володя Польовий, 18-річний студент вже четвертого курсу педагогічного училища імені О. Барвінського, здобуває професію соціального педагога. Хлопець - з прекрасним почуттям гумору, хоча у своєму ще досить юному віці вже отримав удар долі - переніс інсульт у 8-му класі. Та й життя дало добру науку - друзі не завжди вартують гордого епітету "вірні", а гроші мають свою особливо велику ціну - без них не можна хворіти. Про себе розповідає сам Володя Польовий: "Народився я у квітні 1989 року, проживав у м. Первомайську Харківської області. У трирічному віці мої батьки переїхали звідти і добре, тому що я міг стати там москалем (сміється). Трошки вчився у ЗОШ №7, а потім - у ЗОШ №5. У 2004 році вступив до педагогічного училища. Мені тут дуже подобається і спеціальність цікава, а якби я ще хотів вчитися, було б ще ліпше. Я можу добре вчитися та не горю бажанням (і знову сміється). На стипендію не тягну, але маю виплату по інвалідності (Автор: Це мене трохи збентежило. Незручно було запитувати про проблеми зі здоров'ям та Володя продовжив сам). Я мав інсульт у 8-му класі. Це було через те, що перегнув палицю зі спортивними заняттями. Тридцять три дні відлежав у лікарні, тиждень - в реанімації. Лікарі мені тоді поставили страшний діагноз: "епілепсія", чого в мене, слава Богу, нема. Тоді я побачив, що таке реальність, а не те, що описано в книгах... Без грошей хворіти не варто - можна не видужати" - переконаний на власному гіркому досвіді Володимир. Він розповів, що у той важкий для нього період життя, оцінив хто є справжній друг. Про кохання Володя каже таке: "Хтось сказав, що кохати - це не просто триматися за ручки, це не тоді, коли двоє людей дивляться в один бік, а коли йдуть в одному напрямку. Я вже раз думав, що знайшов щось схоже, але розчарувався". До речі, мені видалося, що Володимир дуже любить дівчат, так як під час нашої розмови частенько згадував прекрасну юну половину людства. Та це і не дивно у його віці - хлопець в пошуці свого кохання. Володя - єдиний син вдома. І, за його словами, вся любов, опіка безроздільно належить йому. "Це занадто. Це гіперопіка. Хотілося б мати ще хоч двох братів, щоб мені хоч трохи дали спокій". Він мріє бути діджеєм, пише танцювальну музику. "Є одна школа діджеїв в Україні та навчання там платне, треба мати свою апаратуру, свій стартовий капітал. Це не для людей з провінційними статками, - впевнений він. Сам навчуся, сам себе реалізую. Справжні чоловіки реалізовують себе самі, без підтримки. Знаходять слабинку у замкнутому колі і виходять". Володимир під час відвертої бесіди признався, що в молодого юнака може викликати сльозу втрата близької людини або невдача у справі, від якої багато чого, залежало, а ще - фільми про нещасливе кохання. Володя живе за девізом: "Коли тебе щось не вбиває, значить робить сильнішим". Цінить в людях доброту, вміння розуміти, від людей відштовхує його одноманітність. Вважає, що колись був романтиком, тепер - оптимістичний реаліст. Коли я запитала Володю, що для нього значить слово "політика" відповів таке: "Політика - це гроші. У великій політиці - великі гроші, у малій - малі. Я і сам хочу в політику. По натурі я справжній патріот. В політику пішов би, щоб щось зробити і для людей і для себе". Усім читачам Володимир Польовий побажав здоров'я, успіхів, великої любові та достатку. А тим часом назустріч у парі з літом поспішає День Молоді. Це свято під знаком сонця. І кожен, незалежно від віку, відчує, що сонечко висвічує наше життя: в ньому появляються яскраві кольори, феєрія літа. І захочеться всім гратися з ним, з буйно-зеленим літечком, іти з ним в ногу. В парку, де тінь і прохолода чергуються з сонячними жовтими плямами, ви зробите світлини напам'ять. По руці, нікуди не поспішаючи, проповзе божа корівка. Ви підставите їй палець - з цієї точки їй легше полетіти і скажете: "Божа корівко, полети на небо, там твої дітки". Як в дитинстві... Боже, чому щастя не може бути вічним, а молодість? Ну хіба це так важко? Та все ж я впевнена, що відчуття молодості триває рівно стільки, скільки ми хочемо її відчувати. Потім - вона щезає... Ірина Зенчак-Гулька Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=519 |