A A A
Розмір шрифта: Приблизно такий вердикт винесли депутати Чортківської районної ради на останній сесії. Точніше депутати проголосували за продаж недіючого кінотеатру “Мир” у місті Чорткові з аукціона. Який мотив? Мотив майже аналогічний тому, що зазначено у заголовку, взятому із твору Вікторії Токарєвої “Джентльмени удачі” і однойменного кінофільму, тобто, говорячи простою мовою, кінотеатр в Чорткові, кажуть, вже достоту запущений, усе руйнується, гроші на відновлюваний ремонт необхідні великі, а їх нема і не буде.

Тому і вирішили продати його поки ще “не завалився” (останнє пишеться в лапках тому, що у часі сесійних засідань ініціатори продажу кінотеатру часто повторювали саме це). Правда даний кінотеатр, як на мене особисто, є останньою надією чортківчан на більш-менш пристойний глядацький зал, адже у нашому місті за радянські часи так і не збудували будинку культури. Діючий будинок культури знаходиться у пристосованому приміщенні, який також потребуєбує великих капіталовкладень. До того ж, він не відповідає нормам безпеки, адже зі сцени є тільки один-єдиний вихід. І не дай Боже біди. Втім, проблема не тільки з цим. Є й багато інших аспектів.
Питання щодо продажу кінотеатру уже частково вирішено, бо вже депутати проголосували і рішення сесії є. Правда прихильники продажу заспокоювали, що усе під контролем, умови продажу регламентує законодавство. Депутати на сесії перед голосуванням вносили пропозиції до затвердження їх в умовах. Потім голосували за умови продажу. Однак, хоч ця пересторога додала сміливості депутатам і вони більшістю голосів проголосували “за” продаж з аукціона, видається, що битися зараз в груди і переконувати, як це буде добре для нас всіх, гадаю, зайве: поживемо-побачимо, курчат восени рахують. Ось і порахуємо тоді, коли справа здійсниться. Тільки ось бере сумнів: чи зможемо ми потім, коли прийде оте: “не так склалось як гадалось”, щось змінити, і чи не увійдуть в історію міста депутати районної ради п’ятого скликання, як такі, які розтратили власність громади і продали кінотеатр?
На противагу депутатській більшості, схоже, громадськість міста думає цілком інакше. І хоч на сторінках нашої газети уже не раз висловлювалася думка наших громадян, днями знову окремі з них вирішили сказати своє слово публічно щодо продажу кінотеатру:

***
– У нашому Чорткові немає великого будинку культури. Я собі думаю: а може би кінотеатр став би для нас одночасно й будинком культури, щоб було куди піти і молоді, і нам, старшим. Я проти того, щоб його продавати, бо власник рано чи пізно зробить з нього те, що йому буде потрібно, а що тоді залишається для нас, наших дітей, онуків? Кінотеатр – це громадська власність, а не лише районної ради.
М. Чекалюк, голова Чортківського районного відділення
Всеукраїнського об’єднання ветеранів

***
– У нас вже майже все розпродано, але я гадаю, що ті будинки, котрі належали до культури, нам треба берегти, бо в майбутньому не матимемо нічого, крім барів і базарів. Вважаю, що кінотеатр нам треба відновити: поступово збирати гроші і відремонтувати його.
Семиген, мешканець Чорткова

***
– Хочуть продати кінотеатр. Та як це можна? Мені здається, коли поки що ще ніхто нічого не робив суттєвого, для того, щоб його привести до ладу, а тепер кажуть, що він руйнується, то це не аргумент. Продати легше всього, а як буде потім, що залишиться людям?
Говорять про можливість зібрати кошти на його ремонт з громади, адже колись так в нас відбудовувалася і гімназія, і Народний Дім. Я не проти. Я б і сама від своєї сім’ї здала гроші на відбудову кінотеатру, може б колись і ми з чоловіком пішли туди подивитися кіно чи концерт, як було колись. Раніше, як працював кінотеатр, ми рідко пропускали з чоловіком фільми, ходили туди завжди. То чому б нам не піти й тепер? Із задоволенням.
Мерв’як, мешканка Чорткова

***
– У нашому Чорткові ще, слава Богу, людей залишилося багато, не всі виїхали за кордон, а вийти у вихідні нема де. По наших селах будинки культури набагато більші, ніж в Чорткові. Дивує, що ні влада, ні депутати нічого не можуть зробити, щоб запрацював кінотеатр. А може не хочуть?...
Опацька, І. Кікис,
В. Семиген, О. Нестеров,
М. Крайчий, Г. Крайча,
Д. Руда, Й. Мулик (усього 12 підписів)