A A A
Розмір шрифта: Це – парадокс. Правда тільки на перший погляд. Бо у нашому житті чого тільки не буває. Потроху звикаємо до всього. А жаль...

Усі карти розкрилися достеменно тоді, коли від служби у справах неповнолітніх Чортківської райдержадміністрації надійшла інформація, що на її адресу прийшов один лист. Його направила Старосинявська РДА Хмельницької області. У ньому йдеться про те, що у селі Бабино даного району проживає неповнолітня дівчинка Аня 1990 року народження. Дівчинка перебуває під опікою жительки даного села, а її мати проживає у місті Чорткові по вул. Маньовського. Адресанти листа зверталися з тим, щоб “забезпечити збереження житла та майна неповнолітньої за адресою м. Чортків, вул. Маньовського..., де прописана неповнолітня” (З етичних міркувань прізвища однієї і другої сторони і точну адресу будинку упущено).
Відтак, щоб відстояти інтереси неповнолітньої, служба у справах неповнолітніх Чортківської РДА 28 лютого 2007 року звернулася до ПП “Житло” із запитом за № 78/26-С, чи прописана Аня за даною адресою. Відповідь від ПП “Житло” надійшла 12 березня за №68 і у ній йдеться:... даних про реєстрацію неповнолітньої Анни по даній адресі немає”. Парадокс в тому, що подібного листа було направлено 1 березня 2007 року за №81/26С начальнику реєстраційної служби Чортківського РВ МВС України в Тернопільській області Д.Т. Боднарашику. Відповідь надійшла 16 березня і у ній зазначається, що дівчинка та її мама таки прописані по вул. Маньовського за даною адресою. Дивно? Звичайно. Особливо дивує, чому такі розбіжності мають місце. Тим більше, що саме ПП “Житло” не має повноважень, аби власноручно і односторонньо когось виписувати. Чи то справа полягає в чомусь іншому?
Власне це й стало причиною того, що за вивчення даної справи узялися окремі комісії депутатів Чортківської міської ради.

З чого почалось
Пані Люба проживала по вул. Маньовського. Будівля давня. Планування таке, що на першому поверсі мешканцям припадає по одній великій кімнаті (кухня у пристосованих кімнатах).
Чудова затишна вуличка Чорткова, неподалік від центра міста, старовинний будинок... Коли б ще це все довести до ладу, провести реконструкцію фасаду... Чим тобі не ідилія?.. Не один би злакомився на таке добро. Ось так і сталося з помешканням пані Люби. Жінка пропрацювала сім літ у ЖЕКу двірником, отримала службове помешкання у 1990 році. Тоді вона жила одна із малолітнім сином. Восени того ж року на світ з’явилася і Аня (неповноліття про яку йдеться вище). Так і жили вони в трьох у кімнаті під номером два, загальною площею 21,8 кв.м.
Часи настали нелегкі. І познайомившись із своїм теперішнім чоловіком (жінка проживає з ним у громадському шлюбі уже більше десяти років), пані Люба поїхала на заробітки до Москви. Син тоді навчався у школі-інтернаті для хворих на туберкульоз у Яблоневі, а Аню забрала на виховання мати теперішнього чоловіка пані Люби. Власне і до сьогодні дівчинка у неї проживає на Хмельниччині. До матері приїздить на свята і вихідні, адже відвідує школу. Ось і недавно гостила в пані Люби, виготовляла паспорт.
Як бачимо, паспорт дівчинка отримала в Чорткові, а у ПП “Житло”, яке утворилося на “руїнах” ЖЕКу дівчинка чомусь не зареєстрована...

Що сталося?..
А сталося таки парадоксальна подія. Коли пані Люба була у Москві, а син приїжджав лише на вихідні додому, помешкання в якому жила ця сім’я, приватизувала сусідка Ольга (ім’я змінене) з кімнати поряд.
За словами сусідки із другого поверху пані Ярослави Снігур, син справді приїжджав на вихідні і вона за дорученням пані Люби (остання присилала їй гроші) прала речі хлопчини, готувала їжу “в дорогу”, і окрім цього проплачувала комунальні послуги.
Одного разу, як розповіла пані Ярослава комісії, у складі якої були представники з опікунської ради Чортківської міської ради Наталія Ревега, служби у справах неповнолітніх райдержадміністрації Ганна Бурак та депутат міської ради Олександра Іванців, пізно ввечері прийшов до неї один чоловік, представився, що з міської ради, і попрохав, аби та відкрила негайно двері від помешкання сусіди. Чоловік, виявляється, знав, що у тої були ключі. Неохоче жінка, все ж таки, відкрила нічному гостеві двері помешкання. Тим більше, що жила її сусідка Люба доволі скромно і брати там не було чого. Більше, зазнає жінка далі, жодних комісії вона не бачила. А так як є пенсіонеркою і практично не виходить з дому, то й запевняє що такої не було зовсім. Цю думку спростовує сусідка Ольга, яка приватизувала оселю пані Люби, ще доволі молода особа. Остання стверджує, що комісія з міської ради приходила аж два рази. Причиною, за її словами було те, що, мовляв, пані Люба не платила за світло і за газ. Дивно? – Звичайно. Адже в даному випадку могли відрізати світло чи то й же газ, а не відбирати житло. Хоча не знаєш як тут зазначити словосполучення “відібрати житло”, бо усе це сталося у 2002 році, а пані Люба і її діти й донині прописані у своїй квартирі, тут проживає пані Люба з чоловіком.
Члени вищезазначеної комісії перевірили і паспорти, і документи на квартиру, які пред’явила сусідка Ольга. Цікавим виявився той факт, що, хоч квартира пані Люби була службовою, сусідка Ольга жодного дня не працювала в ЖЕКу і її чоловік також. Тому складно пояснити той аргумент, що в жінки, у якої є двоє неповнолітніх дітей (син пані Люби 1985 р.н. на той час також був неповнолітнім), забирають помешкання, тому що вона недопрацювала належних 10 років. Як зізналася сусідка Ольга, ні вона, ні її чоловік не працюють і ніколи не працювали ні в ЖЕК, ні пізніше в ПП “Житло”. Тоді чому його передали людям, які не мають жодного стосунку до підприємства, яке надавало житло? Окрім цього, сусідка Ольга не могла знайти ордера на вселення у помешкання сусідки, а пред’явила рішення виконкому Чортківської міської ради від 9 червня 2002 року, згідно якого було переведено квартиру №2 по вул. Маньовського із службової в житлову. До того ж усі інші рішення того ж виконавчого комітету констатували, що передається сусідці Ользі “суміжне приміщення”, “кімната площею 21,8 кв.м”. Але немає, в усякому разі не знайдено такого рішення, де б йшлося про передачу самої квартири №2. Адже ця окрема кімната має номер, це є окрема квартира. Чи може у даному будинку по вул. Маньовського таки із загального багатоквартирного рахунку просто випала цифра “2”, як у Бермудському трикутнику?.. Також – дивно. Тимчасова депутатська комісія Чортківської міської ради з вивчення діяльності міської ради попереднього скликання та її структурних підрозділів здійснила запит до Чортківського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації. 27 березня 2007 року прийшла відповідь, у якій йдеться, що квартира, де прописані усі члени сім’ї пані Люби, належать її сусідам, себто пані Ользі, її чоловіку і сину в рівних долях. Свідоцтво на право власності, видане Чортківським ОКМБТІ 28 листопада 2002 року.
Дивним є ще інше. У березні місяці 2003 року пані Люба разом із своєю сусідкою Ярославою Снігур іде у ПП “Житло” і проплачує за квартиру. Їй виписують квитанцію про проплату, яку вона продемонструвала комісії. І виникає запитання: кому і за що платила жінка?..

У даної історії ще немає кінця
Дехто скаже: З “2002, чи, принаймні, 2003 року минуло немало часу, чому мовчала пані Люба?”. А просто, жінка у певний час трохи прикладалася до чарки, потім хворіла. Відтак покинула з випивкою. Сусіди і знайомі характеризують її як добру і спокійну жінку. Комісія це завважила також: в оселі скромно, але – охайно. А те, що в її житті було, коли це не завдавало шкоди суспільству, то воно є чисто її особистим. І втручатися в особисте якось не пасує розумним людям. І кожного – своє.
Ми просто згадали це для того, щоб, бува, цим не дорікнули жінці. Чортків – малий, і тут може виплисти на поверхню наша серіальна звичка втручатися в чуже життя. Але то ніяк не оправдовує того факту, що так розпорядилися її житлом і до того ж знівелювали інтересами її неповнолітніх дітей.
Згодом коли пані Люба хотіла приватизувати своє помешкання, то зіткнулася з тим, що воно вже приватизоване. До того ж, аби уникнути скандалу, їй пообіцяли і видали ордер на двокімнатне помешкання площею 28,42 кв.м. в колишньому гуртожитку військовиків по вул. Лепкого, 7 (мабуть далося в знаки те, що жінка мала підтримку у добрих людей, які зверталися до різних інстанцій). Однак, прохворівши певний час, пані Люба з даним ордером нікуди не зверталася. Тепер члени тимчасової депутатської комісії з вивченням діяльності попередньої міської ради і її структурних підрозділів стурбовані тим, що жінка, маючи помешкання по вул. Маньовського, на черзі на житло у міській раді не перебувала, і у разі, коли жінка випишеться з помешкання по вул. Маньовського, то може й втратити житло по вул. Лепкого, 7 і по вул. Маньовського Ось тут – проблема...
А коли вже ми згадали про помешкання по вул. Лепкого, 7 то 10 лютого 2006 року, сусідка Ольга пише заяву-зобов’язання, де вказує, що вона бере на себе повністю усі роботи від проведення газу до встановлення дверей, перегородок кімнат, вікон, душової, підлоги тощо. І дане зобов’язання підписують в.о. директора ПП “Житло” Фірманюк С.А., майстер Олійник Г.В. На даний час ключі від помешкання, по вул. Лепкого, на яке дали ордер пані Любі, є у її сусідки Ольги, але та ще палець до пальця не доклала. На час відвідин комісії, помешкання цілком “розбомблене” поки що не підлягає для проживання у ньому. Тільки ось, чому представники ПП “Житло” виступили у цій заяві-зобов’язанні посередниками?.. Висновки напрошуються самі.
Дивно, що таке робиться у наш час, у всіх на очах. А вважаємо себе цивілізованими людьми... Тільки ось де тут цивілізація?..
На останній сесії міської ради, коли комісія з вивчення питань попередньої ради донесла це до відома, на запитання депутата Л. Магомета, як буде з цією проблемою, відповіді наразі від голови не було. Звісно – питання доволі складне. Але хочеться вірити, що людяність візьме верх.


Леся Легіт