A A A
Розмір шрифта: Із засобів масової інформації, що поширюються Україною, відомо, що одним із факторів впливу на загострення криміногенної ситуації в нашій державі є, так звана, етнічна злочинність. Це спостерігається насамперед у великих містах та обласних центрах. Ми поспілкувалися із начальником ВГУ РФО Чортківського РВ УМВСУ майором міліції Дмитром Тодоровичем Боднарашеком, котрий підтвердив вищезазначене і зазначив, що у даний час в Україні триває соціальна комплексна оперативно-профілактична операція під умовною назвою “Трал”. Це зумовлено тим, що громадянинами держав-учаснець СНД на території України вчинено майже 2 тисячі злочинів, кримінальні справи за якими закінчено розслідуванням у минулому році.

Найбільшу кримінальну активність проявляють громадяни Росії, якими вчинено 809 злочинів, а також Молдови – 450, Грузії – 397, Азербайджану – 73, Білорусії – 52, Узбекистану – 38 та Вірменії – 34. Це по Україні.

– Дмитро Тодорович, як стоїть справа на Чортківщині?

– Чортків знаходиться в не самому центрі політичних, економічних подій нашої країни, але географічно так склалося, що ми знаходимося на під’їздах до нашого західного кордону і якраз нашими теренами проходить шлях нелегальної міграції.

– Хто належить до категорії нелегальний емігрант?

– Нелегальний мігрант – це іноземець, особа без громадянства чи, яка в будь-який спосіб незаконно перетнула державний кордон України поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю, і на протязі трьох робочих днів не звернулася з надання статусу біженця, а також іноземець чи особа без громадянства, яка законно прибула на територію України, але у неї закінчилися підстави перебування, а вона не виїжджає з України і уникає контактів з органами влади для легалізації свого становища. Загалом, коли дивитися трошки глибше, то я б розрізнив два таких види нелегальної міграції. Перші – це нелегальні емігранти, вихідці з країн Середньої Азії, далекого Сходу і країн Близького Сходу, котрі певним чином навчалися у нас. Їхні регіони вважаються неблагополучними в політичному чи економічному сенсі: це Пакистан, Афганістан, Бангладеш, Сирія, Палестина. Особливо останні, користуючись нашими східними прозорими кордонами, проникають на територію України, і їхня кінцева мета – потрапити на Захід, оминаючи нашу державу. З одного боку, вони у нас не хочуть жити, то нехай би собі їхали, але тут є “но”. Ті, хто займаються таким незаконним перевезенням людей, вимагають дуже великі кошти за свої послуги. Заробити такі тисячі, ті, кого перевозять, не мають можливості, тому що їхні країни є бідними. І тому, де вони можуть заробити? А відповідь одна – це торгівля наркотиками і великі грабунки. Тобто йде великий обіг протизаконних діянь. І окрім цього, є вимога Ради Європи до наших органів влади і контролю, щоб ми закрили для таких кордон, аби їх не впускати на територію їхніх країн.
А до другої категорії нелегальних емігрантів належать вихідці з СНГ. Тобто здебільшого громадяни із Середньої Азії, Кавказу. Це, до речі, також гарячі точки. Останнім часом дуже масово збільшилася міграція громадян з Молдови, особливо людей циганської національності...
Україна в порівнянні з їхніми державами є економічно стабільнішою. І такі громадяни мігрують в Україну з метою подальшого тут проживання. Тобто створюють свої клани за приналежністю до певної чи то національності, чи то місцевості, і починають пускати тут свої коріння. Часом це може призводити до збільшення криміногенної обстановки.
І коли в боротьбі з першою категорією ми змушені перекривати автошляхи, автостради, поїзда, то з другими треба боротися на місцях, контролювати ринки, гуртожитки, приватний сектор...
Звертаючись до статистики, то тільки у нашому, начебто благополучному Чортківському районі, вже виявлено 12 правопорушень у цій сфері.

– А що каже про це наше законодавство?

– Україна хоч ще не вступила у ЄС, НАТО, але все рівно базується на загальноприйнятих засадах. Наше законодавство є досить демократичним, у нас іноземці мають дуже багато прав. Я б навіть сказав – за-ба-га-то.
Насамперед ЗУ “Про правовий статус іноземців, Постанова Кабінету Міністрів 1074 2005 року, передбачає, що іноземець, якщо є він із безвізової країни, а у нас більшість безвізових країн, може в’їжджати на територію України, то впродовж 90 днів не відмічається ніде, живе без проблем, лише проходить реєстрацію в прикордонному пункті, йому ставлять в паспорті відмітку про перетин кордону, і все. Тобто за цих 90 днів, (три місяці), така людина може не контактувати з органами влади. Але ви самі розумієте, що це є досить немалий термін. За цей час багато чого можна зробити як законного, так і протизаконного. Є такі, в котрих закінчився цей термін, вони перетинають кордон, і в той же день повертаються назад, і знову мають чергових 90 днів. Є й інші, у яких закінчився термін, а вони все одно залишаються тут на незаконних підставах. Як бачимо, і в одному і другому випадку ми маємо проблеми.

– Як уникнути самому іноземцю таких проблем і не створювати їх нашим органам влади?

– Принагідно зазначу: коли до нас приїжджають іноземці, то ми їм завжди раді. Але є порядок, якого необхідно дотримуватися. Тобто обов’язково іноземець повинен мати паспорт, еміграційну картку, котра свідчить, що він чи вона законно перебувають на території України і їх хтось повинен приймати, відповідати за них, гарантувати, що вони вийдуть у зазначений термін назад. Коли це все є – проблем немає.
Втім, коли розібратися із статистикою наших чортківських нелегалів, то тут більше присутня людська байдужість. Ось приміром громадянка Росії П. (не називаємо прізвищ) проживає у селі Ягільниця. Приїхала сюди разом із сім’єю. Чоловік вже оформив громадянство, їхніх троє дітей – також. Вона раніше притягалася до відповідальності, навіть була примінена міра видворення за межі держави, але й надалі своє становище не легалізувала.

– А яка причина як жінка пояснює причину своїх дій?

– Вона зсилається на те, що, мовляв, немає коштів, часу... Хоча можливостей у неї було багато.

– Які приблизно матеріальні затрати необхідні на оформлення реєстрації свого становища?

– В даному випадку – приблизно 100-150 грн. Це не є велика сума. То не тисячі гривень. Але наша громадянка П. цим нехтує. Тобто нехтує законами України.
І ось ми були змушенні застосовувати видворення, але, щоб не було заборони на в’їзд. Бо кожне видворення має свої особливості, тобто заборону від шести місяців до п’яти років. Але, враховуючи те, що у нас жінка має неповнолітніх дітей, ми пом’якшили покарання, дали шанс.
А ось – інший випадок у селі Коцюбинчики. Громадянинка Вірменії С. вже впродовж 10 років проживає на території України. У 2006 році до неї вже приймалися міра видворення, але вона залишилася. То ж і тепер була притягнута до відповідальності. Був притягнутий до відповідальності і її чоловік. Тому що громадяни України, які запросили іноземців, також відповідають перед законом. Рішенням Чортківського районного суду було прийняте рішення про її примусове видворення. До речі, коли в інших країнах до цього залучаються кошти громадян, які підлягають видворенню, навіть є країни, які заставляють відпрацювати ці кошти, наша держава є демократичною, не зважаючи, що у цьому були залучені транспорт до Києва, відрядження супроводжуючим особам, держава надала їй ще 300 доларів на квиток до Вірменії, де вона пробуде до того часу, доки мине ця заборона.
Наступний випадок: громадянка Росії Н. Проживає у свого брата в Чорткові, їй підійшов час оформлятися на пенсію і тоді жінка була виявленою. Їй також було адміністративне покарання. Жінка виробляє тепер документи і має шанс проживати на території України. Подібних випадків, як бачимо, немало. Але мене хвилює інше: окремі з цих людей проживають по декілька літ у населених пунктах, у всіх на виду, і чомусь випадають з поля зору органів місцевого самоврядування.
На щастя в Чортківському районі ми ще не мали злісних випадків. Усі наші випадки свідчать про адміністративне покарання порушників.
А в пам’яті залишилася група багладешців з 18 осіб, які у нас були у 2003 році. Мабуть наші переваги в тому, що нелегальні емігранти такого нашибу скупчуються більше у населених пунктах ближчих до кордонів.
Правда, у минулому ріці була затримана ціла група таких мігрантів з Молдови у Теребовлі. На Гусятинщині одна жінка у своїй недобудованій хаті зробила персильний пункт. Минулоріч ми затримали у неї двох афганців. Я безпосередньо брав участь у затриманні. Громадянка понесла покарання. Тому я ще раз підкреслюю: ми раді гостям, але вони повинні бути законослухняними людьми і поважати наші закони, не порушувати правопорядок.


Леся Легіт