 14.03.2007 - Крок вперед, два кроки назад – від Європи...4 березня у Косівському районі Івано-Франківщини відбулася екстраординарна подія – місцевий референдум. З одного боку, її можа розцінювати, як прояв активності органів місцевого самоврядування, а отже – як “торжество демократії”. З іншого – референдум проініційовано силами, які вже не перший рік прагнуть зупинити процес становлення на Косівщині національного природного парку “Гуцульщина”. Але ж площа територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) України в 2 - 3 рази менша, ніж середньоєвропейська. В Україні вона становить 4.7% від загальної, у Європі – 15 - 20%. До того ж, ні для кого не є секретом, що більшість наших терирорій ПЗФ існують лише на папері. А тому, очевидно, важко однозначно оцінити явище місцевого референдуму – у тому сенсі, чи наближує він нас до європейських стандартів демократії, правосвідомості та відповідального ставлення до збереження здорового довкілля, чи веде у зворотьому напрямку ? Як відомо, ЕГО “Зелений Світ” у даний час проводить діяльність по моніторингу дотримання в Україні екологічних прав громадян. Звісно, ми не могли залишитися осторонь подій довкола “Гуцульщини” та не забезпечити хоча б мінімальну громадську присутність при проведенні референдуму. “Молода генерація” нашого “Зеленого Світу” та “Гельсінської ініціативи-ХХІ” в особі Олени Козак та Люби Лазуки спробували на місці розібратися – наскільки косівський референдум відповідає цілям збереження національної природної спадщини в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь.ДОВІДКА. Національний природний парк (НПП) "Гуцульщина" створений Указом Президента України ще 14 травня 2002 р. Цей крок здійснено заради збереження та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного та тваринного світу, унікальних природних комплексів та етнічної культури Покутсько-Буковинських Карпат. Парк "Гуцульщина" має унікальні природні ландшафти, на його території знаходиться близько 60 геологічних і гідрологічних визначних пам'яток природи. До Червоної книги України занесено 65 видів рослин, зокрема, арніка гірська, баранець, шафран Гейфелів, пізньоцвіт, 19 видів орхідей (зозулинців). Загальна площа парку 32.271 га, що складає близько 36% території району (90.000 га). У постійне користування парку, згідно президентського Указу, надано 7.606 га (8,5% площі району), ще 24.665 га віднесені до природно-заповідних територій без вилучення земель у землекористувачів. Кого ж не влаштовує створення НПП “Гуцульщина”? Чому так сталося, що за шість років, котрі минули після президентського Указу, усі сільські ради Косівщини спочатку погодили питання відведення земель парку, а потім, у 2004 – 2006 роках, більшість з них скасували свої ж погодження? Існування заповідної території не вигідно посполитим гуцулам, чи “президентське око” в особі адміністрації НПП стало заважати чиїмось конкретним бізнесовим інтересам? Наші спостерігачі, спілкуючись з місцевим населенням, практично не чули різких заперечень проти існування парку. Адже після його створення почала поступово зростати кількість туристів, що відвідують Гуцульщину. У 2002 році тут вперше в Україні отаборився всесвітній екологічний табір “Екотопія”. Останні чотири роки десятки тисяч людей відвідують фестиваль етнічної музики у Шешорах. Люди задоволені тим, що є кому продати домашні та лісові продукти, сувеніри, знамениті гуцульські ліжники та верети...  Але от у владних та бізнесових колах точаться дебати довкола прав вести рубки у гірських лісах. Як відомо, на заповідних землях суцільні рубки заборонено. Нема мови, і господарі заповідних лісництв не без гріха, і вони рубають... Але – ніде правди діти - у якому з карпатських заповідників або національних парків ви не були б, чи то у Карпатському біосферному, чи у Карпатському НПП, “Горганах”, чи у “Сколівських Бесидах” – ви не побачите тих жахливих рубок, коли суцільно оголюються гірські крутосхили і тисячі кубів “неділової” смереки залишаються гнити просто неба... Як, приміром, на цьому нашому фото, зробленому усього у 5 кілометрах від президентської “дачі”, що під хребтом Явірник.
Отже, на нашу думку, перша причина обструкції, яку влаштувала НПП “Гуцульщина” косівська влада – обмеження на рубки деревини, які позбавляють прибутків багатьох місцевих неофеодалів. Цікавий факт - на Косівщині діє близько 200 приватних пилорам. Звісно, їхні власники зацікавлені у збільшенні потоку деревини, а відповідно – у збільшенні обсягів рубок. Друга причина - парк позбавляє місцевих князьків прибутків від приватизації земельних ділянок. Мода на спорудження приватних вілл у курортних зонах вже не перший рік диктується вищим державним керівництвом та бізнесовою “елітою” країни. Сьогодні надто багато небідних персон - з Києва, Донецька, Львова, Івано-Франківська (а кажуть, що і з Чорткова також) – демонструє неабияку зацікавленість у отриманні ділянок карпатської землі та у зведенні маєтків. Зрозуміло, чому для пересічного голови з гуцульського села так важливо допомогти багатіям у задоволенні їхніх забаганок. Тут вже не до “унікальної етнокультури та природних комплексів” – погодити відведення землі у заповідний фонд просто вище його сил... Але наважитись на пряму протидію реалізації Указів Президента та Законів України місцеві можновладці все ще не можуть. Максимум, на що вони спроможні – то тихо саботувати видачу НПП Державного акта на право постійного користування землею. Тут ще, як на лихо, Президент В. А. Ющенко минулого року видав черговий Указ “Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні”, перший пункт якого гласить: “Визнати розвиток природно-заповідної справи на основі системного врахування природоохоронних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а також міжнародних зобов'язань держави одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України”. А при владі у Косівській районній раді та РДА, звісно, самі “нашоукраїнці”... А відтак, треба було “загребти жар чужими руками”, використати для реалізації своїх грошових інтересів “торжество демократії” у вигляді місцевого референдуму. І от V сесія Косівської райради від 27 грудня 2006 року приймає рішення про нього з лукавим та заплутаним формулюванням: “Чи згідні ви, щоб Косівська районна рада прийняла рішення (надала висновок) про погодження надання земель лісового фонду 32271 гектар національному природному парку „Гуцульщина" ? Порядок заповнення бюлетеня: якщо ви згідні - викресліть слово «Ні», якщо не згідні - викресліть слово “Так”. Припускаємо, що не в одного літньго гуцула голова пішла обертом від того: “якщо згідний - відміть “ні”... Але, як з’ясувалося, спочатку “нашоукраїнська” влада у Косові мала намір винести на референдум ще й друге, геть провокаційне та авантюрне питання: “Чи підтримуєте ви повернення земель, покритих лісовими насадженнями, які були у приватній власності громад та жителів району до 1939 року, їх власникам або правонаступникам?” Його було оприлюднено у місцевій пресі довкола примарної ідеї повернення гуцулам батьківських земель розпочалася активна кампанія “промивання мізків” – “заберемо землю у того національного парку і все буде наше”. І от уже “Коаліція демократичних сил в Косівській районній раді” звертається до мешканців району із зверненнями, у якому є такі звороти: “Чи згідні ви, щоб дідівські толоки, царини, ліси та землі стали власністю Київських чиновників до яких ні сільська, ні районна, ні обласна влада не буде мати жодного відношення. Будьмо господарями на власній землі, скористаймось нашим конституційним правом, скажімо своє вагоме слово”. Відверто кажучи, дивує позиція тихого саботажу справи становлення НПП, яку не перший рік демонструє Косівська райдержадміністрація. Як видно, для президентських призначенців не надто важливою є норма Конституції України, згідно якої “місцеві державні адміністрації на відповідній території серед іншого забезпечують: виконання Конституції та Законів України, Актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян, виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля”. Чи може і косівські посадовці у першу чергу лічать прибутки від пилорам ? На словах вони “ не проти парку”, і бюджетних грошей на цей референдум, нібито й не дали. Хоча у приватному спілкуванні часто згадується таємнича “спонсорська допомога” у його організації. Не важко здогадатися, хто виступає спонсором... Як і слід було очікувати, офіційні результати “референдуму” виявилися не на користь національного парку. Втім, наші спостерігачі засвідчили майже повсимісну неготовність дільніць до голосування, низьку явку виборців та величезний простір для фальсифікацій, адже спостерігачами на районному референдумі виступало... аж четверо молодих людей: двоє представників Національного екоцентру України і двоє наших дівчат. Олександр Степаненко, Олена Козак, ЕГО “Зелений Світ” Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=400 |