 14.02.2007 - Рейдерство по-Чортківськи?!Коли ще в Україні не так голосно озвучували проблему рейдерства, в Чорткові цей “модерний” піратський рух уже став діяти ще з 2000 (!) року. Про один із таких прикладів ми детально, зсилаючись на факти, розставимо крапки над “і”. Мова піде про, так би мовити, ВАТ “Плодоовоч”, який вже давно зник з теренiв Чорткiвщини, і магазин біля кафе “Іва” по вул. В.Великого, 24 та поперемiнний конфлiкт, який, мов флюгер, оновлюється за “сприятливої” погоди.Якось один депутат міської ради цей конфлікт визначив так: “Уявім собі таке, що колишній директор “авто школи” віднайшов собi стару печатку і бланки даної установи та став тероризувати мешканців вул. Кармелюка, особливо тих, хто забудовується на території колись підпорядкованого йому автодрому, і вимагати сплачувати йому оренду або віддавати будинки”. Десь приблизно справа й стоїть в подібній площині тут. Але для того, щоб усім було зрозуміло, про що йдеться, спочатку зупинимося на лексичному значеннi слова «рейдерство”. До речі: У середновіччя рейдерами називали морських піратів, однак у сучасних умовах це слово має новий зміст. Що ж таке «рейдер» і «рейдерство»? Що означають ці терміни, і чи правильно ми їх розуміємо? На жаль, останнім часом в Україні є дуже популярним запозичення іншомовних слів без збереження їхнього справжнього змісту. «Рейдер» (raider) слово англійське. Одне з його значень — компанія, що поглинає інші компанії шляхом масованого скуповування акцій компанії-жертви з метою отримати контрольний пакет. Така діяльність у багатьох країнах врегульована законодавчо. Наприклад, у США правила Комісії з цінних паперів та бірж (Securities and Exchange Commission) вимагають повідомляти комісію, а також компанію — об’єкт поглинання про намір придбати понад п’ять відсотків акцій. Зауважимо, що західні рейдери виглядають просто дітьми порівняно з їхніми російськими та українськими тезками. Адже в матеріалах ЗМІ, присвячених рейдерству, ми читаємо не стільки про купівлю акцій, скільки про зайняття територій і офісів підприємств. Що ж розуміють під «рейдерством» в Україні? А хто що! Генеральна прокуратура, як було зазначено вище, вважає рейдерством незаконні захоплення підприємств, а от голова Держкомісії з цiнних паперiв i фондового ринку Анатолій Балюк, як свідчить «Комерсант» (№169 від 26.09.2006 р.), — недружні поглинання як такі, що, однак, не заважає йому пропонувати запровадити за рейдерство кримінальну відповідальність! Невтішна “експозиція” реаліїв Хоч, як зрозуміло, рейдерство є протизаконним і навіть, як зазначено вище, злочинним рухом, але, як з’ясувалося, його чомусь підтримують окремі представники місцевої влади задля “ліквідації неугодних”. Ось приклад. Перед виборами попередній міський голова міста Михайло Вербіцький використовує цю проблему у окремому ракурсі : “депутат Олег Танасів – ВАТ “Плодоовоч”. Так, у газеті “Голос народу” появляється стаття із виливанням “ чорноти” на депутата-підприємця Танасіва, який був в опозиції до неправомірних дій міського голови. На одну із сесій міської ради приходить пан Олег Ваврик , який нiбито представляє ВАТ “ Плодоовоч”, і продовжує те саме, що й було в газетi. Але мудрий і далекоглядний Вербіцький, спочатку доручивши цю справу вивчити юристам, не робить більше жодних кроків. Мовляв, поговорили, i достатньо... Він розуміє, що тут може лише “пошарпати” неугодника і не бiльше, закон на боцi останнього. Тим більше, на той час вже й з’являється стаття самого Танасіва із використанням документальних фактів “наїзду” на нього. Справа затихає... Потiм обирають нового міського голову, ним стає Ігор Билиця. Олег Танасiв знову обирається депутатом міської ради від виборчого блоку “Наша Україна”. Вiн i тепер виступає за обов'язкову продаж землі для використання в комерційних цілях тільки з аукціону (щоб кошти йшли в казну міста), вказує на недотримання законностi в роботi мiської ради та ряд iнших порушень, i робить це планомiрно й переконливо. За ним йде помiркована частина депутатiв, якi розуміють, що у мiськiй радi щось робиться не так. I нiкуди правди дiти, не тільки один О.Танасiв у Чорткiвськiй мiськiй радi вказує на порушення, але вiн вже має досвід з попереднього депутатства , скажемо так, роботи в опозицiї. То ж для його опонентів , щоб поквитатися i, можливо, провчити ослушника, визріває вже перевірений варiант під назвою “Ваврик” . Тим паче, варiант, як зазначалося, вже перевiрений i “проанонсований” раніш. Так, восени 2006-го року до Чорткiвської міської ради надходять заяви від людей, якi не особливо пов’язанi з самим ВАТ “Плодоовоч”..., появляються прізвища Поворозник, Горбань . “Заявники” “ вимагають” застосувати жорсткі міри до ПП “Танол”( себто до О. Танасіва) i відмінити рішення сесії ще 2001(!) року , згiдно з яким Олег Танасiв придбав земельну ділянку, на якiй розмiщено приміщення його магазину по вул. Кн. В. Великого (цiкаво й те, що до цього часу вже немає предмета спору, бо на мiсцi старого стоїть нова забудова). Тодi міським головою видається розпорядження про утворення тимчасової комісії для розгляду цього питання. Головою комісії призначається депутат В. Пивовар. Час припадає на жовтень місяць 2006 року.  Наступна сесiя міської ради запланована на 31 жовтня. Комісія до цього часу мала все докладно вивчити i подати питання на розгляд сесії міської ради. Але... Як зазначив сам Олег Танасiв, у четвер, 26 жовтня, під час засiдання земельної комісії (до складу якої входить i вiн сам) вiн побачив, що в перелiк питань, якi розглядатимуться на сесії, внесено питання про розгляд заяви ВАТ “Плодоовоч” та жодних висновків тимчасової комісії не було представлено. На його запитання до міського голови, чи його, як протилежну сторону, буде запрошено на засiдання комісії, відповіді не було. Лише в суботу, 29 жовтня, зателефонував член тимчасової комісії депутат Юрiй Савка з метою проiнформувати його про те, що засiдання комісії вже закiнчилося i вирішено винести на розгляд сесії питання про вiдмiну рішення. Так як питання безпосередньо стосувалося О. Танасіва, то вiн, зрозумiло, запропонував дати йому можливість представити й свої матеріали i заперечення до заяви ВАТ “Плодоовоч”. Але отримав вiдмову у зв’язку з тим, що, як йому пояснили, мовляв, вже практично немає часу до сесії. I наостанок Танасiву було зазначено, коли вiн забажає щось-таки сказати, то буде мати можливість цим скористатися під час сесії. Тобто тимчасова комісія міської ради невідомо з яких причин забажала залишатися однобокою, як камбала. Бо навiть звинуваченому під час суду у всi віки давали можливість промовити своє слово. Тут чомусь все обминули...Проте на пленарному засiданнi сесії 31 жовтня 2006 року це питання не розглядалося, якось “зам’яли”, мабуть чекали “слушного” моменту. Обставини часу про це говорять самi. Бо чим iнакше пояснити те, що дане питання виплило аж тепер, на останнiй сесії Чорткiвської мiської ради, 24 сiчня 2007 року, тобто у той час, коли стало достеменно відомо, що Танасіва на сесії не буде. На сесії вирiшили розглядати це питання без особи, якої це все стосується. I, нiкуди правди діти, – розглядали. Після засiдання сесії міський часопис “Ратуша” присвячує цьому iнциденту аж два своїх номери i виливає свою порцію негативу на того, кого з ким не хотіли ні вислуховувати, ні рахуватися . В газетi описується як “бiдний” Олег Ваврик “на сесії просився i мало не плакав”, аби вплинули на Танасіва i вiдмiнили рішення 2001 року. Як бачимо, дивного тут, коли говорити цілком легко, більше, нiж достатньо. З того, як просувається ця справа у Чорткiвськiй мiськiй радi, зразу видно, кому це вигiдно. I не треба тут скромності, на зразок можливих відмовок, що у мiськрадi нічого не знали про те, що вини Танасіва тут немає. Бо чим можна пояснити факти ігнорування його думкою i доводами. Так, як кажуть справа шита грубими бiлими нитками. Бо навiть для необiзнаного з суттю справи , але хто був на сесії i все це чув (тобто “жалi” i “благання” Олега Ваврика) i непозбавлений здорового глузду, виникло бiльше запитань, нiж собі могли уявити сценаристи такої програми. На сесії, коли час пiдiйшов до цього питання, міський голова Ігор Билиця надав слово члену тимчасової комісії депутату Олександру Сергєєву (голови комісії не було).Депутат зачитав протокол засiдання комісії за 28 жовтня 2006 року. З протоколу стало відомо, що комісія подивилася тільки на окрему довiку i рішення Тернопільського господарського суду 2004 року. I на основi цих свідчень виносить пропозицiю вiдмiнити рішення сесії 2001 року. Пiдписуються під цим всi члени комісії, окрiм Миколи Гарбери (останнiй на засiданнi комісії був вiдсутнiй. Про це говорить сам протокол). I тут пiдсвiдомо себе починають топити член комісії Юрiй Савка та сам Олег Ваврик. Тобто, виступаючи на сесії, Олег Ваврик нарiкає на те, що “вже чотири роки судиться з Танасівим i не може собі дати ради”. Тут на пiдмогу Ваврику вигукує з мiсця Юрiй Савка i “пiдказує” : “Вони виграли всi суди аж до Верховного Суду в Києвi!”. Це пiдтверджує словесно й виступаючий. I природно виникає запитання: “ Хлопцi, а де ж “тi приславутi суди”, чому ви не подали їх постанови від останньої iнстанцiї чи, примiром, усіх почергово, а вирвали тільки окремий фрагмент справи?”. Далі, Олег Ваврик мотивує своє прохання вiдмiнити рішення сесії шестирiчної давності тим, що “до Танасiва приходять судовиконавці, а вiн їх,- говорячи мовою Олега Ваврика,- “посилає”. То чому тимчасова комісія не вивчила того, чому така серйозна служба як судовиконавча, яка має свої важелi впливу i може навiть провести арешт рахунків, iде ні з чим, коли “Танасiв її,- як каже той таки Ваврик,- “посилає”? Який папiр чи аргумент має Танасiв?! I чому це не цікавило комiсiю?! I чому люди, якi за їхніми словами, мають вже рішення судiв, виграли всi справи, звертаються тепер до сесії міської ради?! Чому взагалi таке не до кiнця вивчене питання подається на розгляд сесії i то за вiдсутностi особи, про яку йтиметься? I ще: чому, коли вже давно здійснено акт купівлі-продажу та сам об’єкт спору вiдсутнiй, сесія бере до уваги на розгляд таке питання i ставить навiть(!) на голосування щодо вiдмiни рішення сесії, яка дала дозвiл на здійснення акта купівлі-продажу землi?!. Єдине, в чому мала рацію газета міської ради Ратуша”, так це те, що, виступаючи на сесії, О. Ваврик дуже-дуже просився... Його можна зрозумiти: комісія, з усього зрозумiло, питання не вивчила, на сесії Танасіва нема, у залi сидять детупати, якi цiлком не знають сутi справи... I тут, диво, Ваврик проситься, щоб цю справу вирiшили для нього позитивно, міський голова, не зважаючи на те, що депутати міської ради Олег Боровий та Любомир Махомет виступають з тим, щоб при вiдсутностi другої сторони справу не розглядати, ставить спочатку це питання на голосування. Голосують три рази, бо головi видається, що лічильна комісія погано веде пiдрахунок голосiв. Рішення не проходить. Тодi міський голова зазначає: “ Ну, добре, раз немає Олега Орестовича Танасів, то не будемо нічого вирiшувати, справа відкладається...” Ваврик проситься далі, мовляв, йому з Києва незпiдручно їздити, тобто... i чого тільки вiн не говорив... Мимоволi подумалося, невже нашi сесії міської ради змiнили своє призначення?.. А якщо не сесії, то хто?.. З деталей – до об’єктивного, або Чому “ ігнорували” ЦI факти? Тепер повернемося до сутi i спробуємо пролити свiтло на те, чого вперто “не хотіла слухати” вищезазначена комісія i не тільки..., а також чому у нашому заголовку є така назва – “Рейдерство по-Чорткiвськи?!”. Тож тепер маємо можливість ознайомитися iз аргументами Олега Танасiва А ось яку пунктуацію ставити в кiнцi такої назви - судіть самi. Протягом 1999 -2000 року в магазинi, який став чомусь “каменем спотикання” (щоб не казати ще чимось іншим) для окремих охочих, що знаходиться по вул. В. Великого, 24, Олег Танасiв здiйснював торговельну діяльність на правах орендаря приміщення зi збереженням попередньої спеціалізації магазину та збереження всього трудового колективу, який працював на момент заключення договору оренди. За увесь перiод Олег Танасiв вчасно i в повному обсязі сплачував орендну плату орендодавцю ВАТ “Плодоовоч”, проводив поточнi ремонтнi роботи, вчасно виплачував заробiтну плату працюючим. В перiод орендування приміщення Танасiв звертається до тодішнього керівництва ВАТ “Плодоовоч”, головою правління тодi був Тарас Петрович Криса, з пропозицiєю викуплення орендованого магазину. У вiдповiдь отримав зустрiчну пропозицiю попередньо викупити виробничі приміщення по вул. Б. Хмельницького, 14а, якi на той час підприємством не використовувалися уже багато років i стали непридатними до використання за прямим призначенням – як овочева база. Стан примiщень визначався як аварiйний. О. Танасiв погодився на такi умови i викупив ці приміщення разом iз орендованим магазином у 2000 роцi. Після викупу, у вищезгаданих приміщеннях проведено реконструкцiю. В одному з них влаштовано мiнi-пекарню, яка вiдповiдає всiм санiтарним i пожежним нормам та вимогам Держстандарту України. Цiкаво, що і ця земельна ділянка, на якiй розмiщувалися вищезгаданi данi будівлі, була викуплена також за рішенням Чорткiвської міської ради . До речі, щодо законності придбання цих будівель, по вул.. Б. Хмельницького, а тим більше земельних ділянок, теперiшнiй власник ВАТ “Плодоовоч” з моменту купівлі i до сьогоднішнього часу жодних претензій не висував. Хоча рішення про їх продаж було прийняте таким самим чином i в той же перiод , що i оспорюваний тепер магазин №2 по вул. В. Великого, 24, а тепер, як бачимо, i вимоги до Чорткiвської міської ради про скасування її рішення про продаж земельної ділянки за 2001 рiк. Як зрозумiло вище, 4 серпня 2000 року Олег Танасiв, виконавши додатковi умови, викупляє приміщення магазину №24 по вул. В. Великого, сплативши в касу підприємства немалу суму, згiдно договору. Тобто, говорячи юридичною мовою, вiн є добросовiсний набувач. Тепер повернемося до того, що собою являло приміщення оспорюваного магазину. Це була тимчасова споруда, зроблена з металевого каркасу, частково змурована у “півцегли”. Накриттям слугував металевий каркас, накритий шифером без будь-яких властивостей капітального перекриття, що в перiод експлуатації давало змогу зловмисникам неодноразово проникати в приміщення та завдавати матеріальної шкоди, незважаючи на охоронну сигналізацію. А про естетичний вигляд торгового залу, підсобних примiщень годi було й говорити, зору вiдкривалися підмоклі стiни i стеля, вкритi цвіллю, напiвзруйнована бетонна підлога... Тим часом довкола вiдкривалися все нові i нові магазини, а такий вигляд вищезазначеного не витримував конкуренції. Провiвши косметичний ремонт у приміщенні, обладнавши його iндивiдуальним опаленням, яке до того часу було вiдсутнє, додатково облаштувавши магазин холодильним та торговим обладнанням, торгівельна діяльність продовжувалась. Але така торгiвля, зрозуміло здiйснювалася тимчасово, до моменту виготовлення усіх належних документiв для здійснення реконструкцiї з розширенням магазину під торговий центр, в тому й числі i проведення викупу земельної ділянки під магазином. Але тут свої корективи внесло те, що у 2001-2004 роках вимоги санстанцiї, пожежної служби та інших контролюючих органiв стали суттєво суворішими до продуктових магазинiв. За такого стану, у якому був той магазин, виконати їхні умови було неможливо. Тому в липнi 2004 року Танасівим було прийняте рішення про припинення роботи магазину. Працівники даного магазину були забезпечені рiвноцінною роботою у магазинi по вул. С. Бандери, 77. Так розпочалися роботи з будівництва нового об’єкту. ВАТ “Плодоовоч” та його “нелегкi” кроки Можливо, вже багато людей в Чорткові й забули про те, що у нас була така фірма як ВАТ “Плодоовоч”. Була, i можна сказати, добре процвітала. Тільки до певного часу. На наше запитання, як розвивалися подiї, коли ВАТ перейшов з рук правління пана Тараса Криси до Олега Ваврика, Олег Танасiв, з яким через купівлю вищезазначених об’єктiв мимо його волi пересiклися інтереси, зазначив те, що йому було відоме: - У 2000 роцi директор ТОВ “Вік ЛТД” Олег Ваврик звернувся до тодішнього керівника ВАТ “Плодоовоч” Тараса Петровича Криси з пропозицiєю викупити у ВАТ виробничі приміщення та склади по вул. Граничнiй. Тодi це були чи не єдинi рентабельні об’єкти ВАТ „Плодоовоч”. Т. П.Криса не погоджувався. Так Олег Ваврик вирiшує стати власником, ВАТ”Плодоовоч”. Скупляє контрольний пакет акцiй на ім’я своїх родичів та друзів i стає „основним акцiонером”. Однак, в такий спосіб, отримавши доступ до документації підприємства, бачить, що його уява про власність ВАТ “Плодоовоч” відрізняється від реалiй. Скликаються позачерговi загальні збори акціонерів. Олег Ваврик обирається головою правління. Восени 2000 року Олег Ваврик ініціює ряд судових позовiв щодо діяльності попередньго керівництва, а саме щодо відчуження майна. Окрiм цього, вiн звертається до правоохоронних органiв з проханням вiдкрити кримінальну справу проти колишнього голови ВАТ Т. Криси, котрий працював на цiй посадi з часу заснування фiрми. Довготривалi перевірки довели, що порушень в дiях останнього не було. Судовi провадження завершилися мировими угодами, згiдно яких Олег Ваврик, сплативши відповідачам вартість майна та компенсувавши судовi витрати, - отримав приміщення. В той же час – восени 2000 року, як зазначає Олег Танасiв, Олег Ваврик недноразово шантажує його, мовляв, на його думку, Танасiв викупив магазин не за повну вартість i вимагає доплатити ще 15 тис. доларiв, в обмiн на цю суму вiн не судитиметься з останнім. Не отримавши від Танасіва згоди, Ваврик подає на нього до Тернопільського господарського суду. За результатам даного суду за 10 травня 2001 року, Тернопільський господарський суд вiдмовляє Олегу Ваврику у задоволенні позову, а Олега Танасіва визнає добросовiсним набувачем. Не досягнувши запланованої цiлi, робляться інші кроки: до Чорткiвського районного суду подає позов акціонер ВАТ “Плодоовоч” Євген Горячко, який на той час володiв 0,01 вiдсотка акцій ВАТ, про визнання недiйсними загальних зборiв ВАТ “Плодоовоч” за 17 квiтня 2000 року, про призначення яких його начебто не було поiнформовано i на яких саме вирiшувалося питання продажу магазину, хоча його голос i не міг суттєво щось змiнити. Рішення суду було на користь Горячка. I тут є цікавий штрих: адвокатом Горячка, тобто як такого, що стоїть “проти” ВАТ “Плодоовоч” виступає Роман Горбаль (останнiй в усіх подальших справах, i щодо надання заяви у міську раду, вже виступає на боцi ВАТ, тобто у даному випадку на боцi Олега Ваврика). Правда, за словами Олега Танасiва, справа розглядається без нього. Коли Танасiву стає відомо про таке рішення суду, на його звернення до судді Парфенюка, який головував у цiй справi, поновити розгляд справи iз залученням Танасіва як третьої сторони, вiн отримав вiдмову. I так розпочалися нові тяганини по судах вже за “свіжих” умов. У вереснi 2004 року, Олег Ваврик, бачачи, що оспорюваний магазин вже давно демонтований, знову звертається до суду з вимогою видати постанову про збереження об’єкту спору, якого вже на той момент не iснувало в природi. Чорткiвська виконавча служба, отримавши до провадження цю ухвалу, складає акт, що магазину такого, про який ведеться спор, немає взагалi. Суд розглядає справу без присутностi Олега Танасіва i виносить рішення (що додається заявником) про визнання недiйсним договору купівлі-продажу магазину по вул. Володимира Великого, 24. Тобто жодних постанов про реституцію (тобто про приведення в першочерговий стан речей – повернення коштiв та відповідно приміщення), а тим більше, про визнання недiйсним рішень сесії Чорткiвської міської ради про продаж землі в подальшому НЕ БУЛО! Останнє б надiйшло до міської ради, як скерування до подальших дій! А ось чому теперішня міська рада бере на себе компетенцію суду, зрозумiти неможливо. Напевно, таким повноваженням Чорткiвської міської ради могла б позаздрити i Київська міська рада, i не тiльки. А щодо самого Олега Танасіва, то вiн вважав недоречним оскарження такого рішення, так як вже немає предмета спору. А з жовтня 2004 року з боку Олега Ваврика вже жодних крокiв не було. Лише в липнi 2005 року адвокат Олега Ваврика, той же Роман Горбаль, звертається з листом до Тернопільської інспекції ДАБК з вимогою вiдмiнити дозвiл на будiвництво, опираючись на рішення суду, яке зазначено вище. Не розiбравшись у сутi справи, ДАБК призупиняє дозвiл на будiвництво. Тодi Олег Танасiв доводить свою правоту у Тернопільському мiськрайонному судi, рішенням якого призупинення будівництва визнано незаконним. Паралельно з цим, Роман Горбаль звертається до Чорткiвської прокуратури та Тернопільського управлiння по боротьбi з організованою злочиннiстю (так званий “шостий вiддiл”) з вимогою зупинити будiвництво торгового центру, як незаконне. Провiвши перевірки, правоохоронні органи не виявили жодних порушень зi сторони Олега Танасіва. Але це не пройшло легко для самого Олега Танасіва. Нехай собі кожен уявить тi затрати нервiв, неспокій та матерiальнi втрати, адже під будiвництво торгового центру бралася позика у банку, був “простiй” будівництва, запізнення iз здачею в експлуатацію забудови тощо. У Чорткові ВАТ “Плодоовоч” немає давно  Напевне марно щось зайве казати чи писати, коли вже своє слово сказали правоохороннi органи. Чорткiвська міська рада на останнiй сесії визначила інше - вона думає інакше, нiж сказано у Земельному кодексi України стаття 154, пп. 1,2: “пункт 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування, розпорядження належною земельною ділянкою або встановлювати непередбаченi законодавчими актами додаткових обов’язкiв чи обмежень; пункт 2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомiрним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користуванням i розпорядженням земельною ділянкою. КОМЕНТАР: За загальними вимогами чинного Земельного законодавства громадянин може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею лише за рішенням суду”. Окрiм цього, виносячи таке питання на розгляд сесії, міська рада бралася порушувати i Закон України “Про власність”, стаття 56. Виходить, міська рада таки брала на себе функції суду. Тільки ось чи у неї є такi повноваження?.. Але хтось же готував цей матеріал на сесiю? Чому не вивчили i не порадилися, коли не знали, чи це у їхнiй компетенції? Хіба у нашому мiстi вже все так добре, наведено лад з комунальною системою міста? Мiсто чисте i доглянуте?.. Тут можна ще достатньо продовжувати перелiк запитань, але все говорить саме за себе... Нічого додати... А може Чорткiвськiй мiськiй радi перш, нiж виносити питання на розгляд сесії, вартувало б поцiкавитися чи зареєстроване ВАТ “Плодоовоч” у Чорткові i чи є платником податкiв домісцевого бюджету, бо Олег Танасiв, до речі, визнаний одним iз кращих платників податкiв, а це зарплати бюджетникам тощо... Тільки ми не про це. А ось про що. 5 лютого 2007 року Олег Танасiв дає запит у Чорткiвську районну державну адміністрацію чи зареєстровано у нас ВАТ “Плодоовоч” i отримує вiдповiдь за №01-22/Т–45: “На Вашу заяву від 05.02 2007 року повідомляємо, що державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю “Плодоовоч” скасована 16.04.2002 року рішенням управлiння економіки Чорткiвської райдержадмiнiстрацiї № 301. У зв’язку iз змiною мiсцезнаходження вiдкритого акціонерного товариства “Плодоовоч” з м. Чорткова на м. Київ, реєстрацiйну справу передано в Дарницьку районну державну адміністрацію м. Києва для взяття на облiк” . I підпис – голова районної райдержадмiнiстрацiї Т. Я. Капуста. I тут знову виникає цiлий ряд запитань: з якою метою в Чорткові було створено дві паралельнi структури - ВАТ “Плодоовоч” та ТзОВ “Плодоовоч”, коли для вирiшення важливих питань ВАТ необхiдно скликати збори акцiонерiв, давати оголошення в газету тощо, а для ТзОВ – багато чого може вирiшити сам директор? I що це, створюється ТзОВ, робить свою справу i ліквідовується? I чому необхiдно перевести ВАТ до Києва? Чи перевiряв хтось те, чи зареєстровано ВАТ “Плодоовоч” у Києві? Чи має стосунок Олег Ваврик до ВАТ чи до ТзОВ? Запитань багато. А може, просто, – ЗАБАГАТО? Втiм, це прерогатива не наша. А може це ниточка для іншої статті чи подальших статтей?.. Леся Легіт Фото Валерія Гонтаря Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=362 |