 31.01.2007 - Його руки творять диваЩо таке шіатсу? Так називається метод лікування різноманітних хвороб натискуванням пальцями рук на потрібні точки тіла.Шіатсу змушує організм працювати з більшою енергією, і цим стимулює великі досягнення, про які ми навіть скоріше і мріяти не могли. Термін “шіатсу” складається з двох частин: “ші” - палець і “атсу” натискання, і означає методику лікування натисканням на точки нашого тіла. Як засіб лікування шіатсу покладається не тільки на психологічний ефект, але й на стимуляцію внутрішніх прихованих механізмів для боротьби із захворюваннями. Цитую автора книги “Японська методика профілактики і лікування хвороб натискуванням пальців” Токуріо Намікоші: “Людство не приділяє достатньої уваги важливості природнього лікування просто тому, що воно стало рабом лікарів, ліків, уколів. Батько медичних наук Гіппократ мав на увазі саме це, коли говорив, що природа – це медицина, а медицина – це служниця природи. Дуже часто можна спостерігати сцени, коли хворі величезними рядами стоять перед кабінетами лікарів, але було б краще, коли б вони звернули увагу на ті дива, які їх власний організм може творити самостійно. Методика шіатсу допоможе деяким з них побачити це.”  Усе вище написане не просто виписка з медичного довідника, а захоплення чи навіть покликання уродженця села Свидови Чортківського району, мешканця нашого міста Івана Миколайовича Ославського. Цю людину називають по-різному: народний цілитель, лікар, масажист, чудотворець. Про нього мені дуже часто доводилось чути у чергах магазинів, у міському транспорті, на вулиці при розмові сусідських бабусь. Про його лікування потискуваннями пальців на точки тіла я слухала з іронічною посмішкою і скептично розглядала довірливих людей, які із захопленням розповідали про дива, які своїми руками творить Іван Миколайович у металевому кіоску на центральній автобусній станції, який він орендує. Саме це пристановище служить йому кабінетом для прийому людей, які з надією і вірою йдуть до нього на масаж. Моя іронія вмить зникла, коли вже доведені до розпачу люди через невтішні діагнози лікарів виліковувались у пана Івана: ставали на ноги прикуті до ліжка, відчували полегшення після довгих страждань хворі. З етичних міркувань не називатиму прізвищ, тому що люди не хочуть афішувати свої недуги шіатсу, яким займається пан Ославський позитивно діє на весь організм.З чого усе почалося? Іван Миколайович не завжди займався лікуванням людей і навіть не ймав віри, що можливий такий поворот у його житті, бо здобув освіту механізатора і працював за спеціальністю. Біда прийшла несподівано: лікарі поставили страшний діагноз: “розсіяний склероз”. І почалися роки лікувань, страждань, очікувань. Пан Іван не міг ходити майже шість років. На інвалідному візку сидів не постійно. Намагався опиратися на стіки і таким чином робити кроки. Але якщо треба було кудись піти, змушений був використовувати інвалідний візок. “Ось так я шість років мучився, - згадує Іван Ославський, - поки не зустрівся з друзями і вони мене відправили в Читу в Старатєльську Артель “Забайкал-Золото”. Я поїхав. До цього, зізнаюсь, я не був “на групі”, тому що не міг прийти на комісію через свій фізичний стан. Для мене було важливіше моє здоров'я, аніж їхня група. Отож в Читі мене взялись лікувати і вилікували. Можливо, не зовсім, бо кажуть, що розсіяний склероз не виліковується і щось напевно залишилося. Зате мене поставили на ноги, я можу ходити, говорити і допомагати людям. Мене лікували методом шіатсу. Там я й вирішив спробувати себе у ролі масажиста, практикував у лікуючого мене професора протягом двох років. Повернувся додому, пішов працювати в ЖЕК сантехніком, тому що механізатором лікар працювати мені заборонив. Працював 8 років – до розпаду організації. Мене знову потурбувала хвороба, тоді я оформився на групу. Після того як перестав займатися фізичною роботою, почув себе краще. Відтак почав надавати медичну допомогу, використовувати народну медицину. До цього часу так живу: пропонують мені укол, таблетки – я від всього відмовляюся. Чому? Тому що професор, який лікував мене, натискуваннями пальців на частини тіла сказав, що час від часу випивати кон'як, трави настоювати і пити. Я так і роблю. П'ю навари з кореня пирію – очищує організм від шлаків, солей; пол-палу – очищує організм від шлаків і знімає запальні процеси; ромашку – пропоную пити жінкам. В один час я працював у приміщенні військомату і є люди, які вам можуть розказати про це. Тоді мені запропонували поїхати в Київ, де я зустрівся з Світланою Василівною Монаховою, професором, яка викладає курси масажистів. Там я захистив диплом масажиста. Зараз я працюю як дипломований спеціаліст, також у мене на руках є ліцензія для роботи з людьми. Після того як я повернувся з Києва, мені порадили працювати в кіоску на центральній автобусній станції, який тимчасово пустує. Тут я займаюся лікуванням, допомагаю людям, які приходять зі своїми проблемами та болячками. Хто був у мене – сам скаже чи допомогло йому моє лікування за допомогою натисканням пальцями на точки тіла чи ні. Я нікому й ніколи не кажу, що зроблю його здоровим, але людина, котра приходила до мене сама скаже. Це в мене називається “циганська пошта”. Я не створюю рекламу, реклама створюється за допомогою людей, які одні одним розповідають і діляться секретами оздоровлення. Кожному, незважаючи на його матеріальні статки, посади, можливості намагаюся допомогти, вкладаю сили і душу у кожного пацієнта. Сам знаю, яка то біда бути хворим, і коли лікарі розводять руками – не в силі допомогти. Лікую без уколів, без таблеток. Інколи, коли турбують нирки, статева система, рекомендую приймати трави або даю координати обласного лікаря-сексопатолога Я.Я. Якивчика. Я вдячний професору-татарину, який мене навчив допомагати людям. Сам ходжу і людям намагаюся, що в моїх силах, допомогти”. Іван Миколайович був в Читі (Росія) 2,5 роки: лікувався і вчився одночасно ж як він каже: “Перебуваючи далеко від дому, я мав перед собою єдину ціль – вилікуватися, стати на ноги. А коли відчув полегшення, зумів ходити, захотів навчитися мистецтву лікування методом шіатсу. Це була моя ініціатива здобути навички і вміння, якими я зараз володію. Це доступно кожному, і хто бажає, можу все показати, пояснити. Хто не вірить у згаданий метод рекомендую прочитати медичні посібники, які детально розповідають про лікування різних недуг за допомогою натискання пальцями на частини тіла. Лікувати можна майже усе: радикуліт, ревматизм, поліатрит і т.д. Ось лікарі ставляться діагноз: “грижа” і одразу ж пропонують операцію. Ніхто не скаже, що коли є пухлина – то це може бути від защемлення нерва. Всі ми розуміємо, коли защемило нерв – йде запальний процес, утворюється пухлина, коли його розщемити правильно, зняти запальний процес – пухлина спадає. Того ніхто не робить, а зразу оперують. Спершу треба спробувати безопераційні методи, а вже потім, у разі невдач, можна приписувати людині лягати “під ніж” - продовжує Іван Миколайович. На моє запитання, чи довіряє пан Іван лікарям – він незадумуючись відповідає: “Ні!” Ні його сім'я, ні він сам ніколи не звертаються за допомогою до традиційних лікарів. Вони ж бо шість років не надали ніякої допомоги, ані полегшення майже неходячому хворому Івану Миколайовичу. Якби не професор в Четі за використанням методу шіатсу, то хто зна як би склалося подальше життя І.Ославського. Пан Іван вважає, що усі ми від Бога. Музикантові Всевишній дав талант слуху і голосу, іншим спеціалістом – інші дари. “Усі ми ходимо під Богом – веде розмову Іван Ославський, - мене Бог вибрав, щоб моїми руками зцілювати хворих. Інколи набридає робити одне й те саме, але залишити цього не можу, бо сила Господня допомогла мені одужати і допомагає людям, які звертаються до мене”. Посміхнувшись, пан Іван пригадує свої молоді роки: “Після закінчення школи у рідній Свидовій торішній голова колгоспу Анатолій Іванович Крицький пропонував кільком випускникам навчатися на лікарів та ветлікарів. І мені запропонував вступити, а я категорично відповів: “Ні, я хочу бути трактористом”. А час пройшов і життя таки змусило мене зайнятися медициною. Напевно тоді вартувало погоджуватися, це було від Бога і це мало статися. До речі, я не розумію як на курсах масажистів, які тривають лише три місяці можна навчитися правильно робити масаж. Якщо півтора місяці вони вивчають теорію, а практика займає також лише 1,5 місяці. Я практикував у Читі два роки і це було замало, а 12 років я вже займаюся лікуванням людей”. Результати лікування методом шіатсу До І.М. Ославського звертаються люди різних професій, з різних сіл і міст. Інколи направляють до нього і самі лікарі – але не часто. До слова, як зазначив пан Ославський, лікарі під час навчання усі повинні проходити курси натискання пальцями на частини тіла, та напевно легше назначити уколи, таблетки чи операцію, аніж годинами працювати руками над хворим тілом. Іван Миколайович відверто називає села і міста, де проживають люди, які готові розповісти усім про своє лікування у нього і страшні роки життя з діагнозом, які ставили лікарі традиційної медицини. У нього є їхні фотографії номера телефонів, адреси. Не буду далеко йти: у знайомих дитинка хворіла від народження. Гіршої біди від хвороби дитяти немає. Куди тільки не зверталися за порадами, яких лікарів не розшукували. Діагнози ставали страшними вироками, а пан Ославський не відмовився допомогти. Тепер дитинча крок за кроком долає недугу. Нині вже намагається за допомогою когось із рідних робити перші кроки, вимовляючи перші слова. А на очах батьків з'являються сльози радості. Саме ця невигадана історія змусила і мене повірити в диво-масажиста, руками якого напевно керує сам Господь Бог. Не подумайте, це не реклама, це просто правдиві реалії нашого з вами життя. Може не один читаючи про Іван Миколайовича пригадує свою історію зцілення за допомогою його лікування методом шіатсу, а може ще не один і вилікується в його кіоску-кабінеті. Окрім прийому мешканців Чорткова, він час від часу їде в інші куточки України, щоб і там своїм талантом допомогти хворим. Саме тепер пан Іван збирається в Кіровоград, де на нього з нетерпінням чекають хворі, що бажають оздоровитися. На моє запитання, чи є ще в Україні аналоги таких людей як він, що займаються японською шіатсу пан Іван сказав, що є п'ятеро таких людей, яких навчив професор-татарин, але Іван Миколайович з ними не знайомий. У цієї людини немає ні свят, ні вихідних. “Якщо Бог дав тобі талант – не можна ним нехтувати – закінчує Іван Миколайович, - Бог мене вибрав, дав мені в таких роках такий талант.” Іван Ославський такий як усі ми, хіба що його руки творять дива. У нього добре почуття гумору, а ще – внутрішня сила, яка змушує повірити, що хворобу можна подолати. Я особисто вважаю, легше поніжитися годину під руками масажиста, аніж пройти пекло операцій, уколів, тим паче, що останні не дають жодної гарантії на оздоровлення. Цитую слова почуті мною, одного тернопільського професора: “У медицині не буває ніяких гарантій”. На жаль, це правда. Ірина Зенчак-Гулька Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=350 |