A A A
Розмір шрифта: Виховуючи дітей, батьки виховують не лише своїх нащадків, а й майбутню історію нашої країни, історію світу. І доволі часто вони забувають про те, що в сім'ї росте людина, яка є на їхній відповідальності. Як говорив відомий педагог А.Макаренко: “Хай вас не тішить, що це не більше, як моральна відповідальність. Може настати момент, коли ви опустите голову і розводитимете руками здивовано, і будете лепетати, може, щоб приспати все ту ж моральну відповідальність. Настає момент, коли батьки відчувають першу, тихеньку прикрість.

Потім другу. А потім вони помітять серед затишних гілок сімейного дерева соковиті отруйні плоди. Прикро вражені батьки певний час покірно повчають їх, сумно, шепчуться в спальні, але на людях зберігають гідність, ніби в їхньому виробництві нема ніякого прориву. Нічого трагічного нема плоди достигли, їх зовнішній вигляд досить приємний. Батьки роблять так, як роблять усі бракороби: плоди здають суспільству як готову продукцію...”
Який він був правий, а його слова, як ніколи, відповідають сьогоденню. “Зіпсовані плоди” - неповнолітні діти, які через брак виховання, уваги та чи навіть через надмірні розкоші пускаються берега, не є дивиною у нашій країні. Чи не кожного дня ми “милуємося” дітьми, котрі стали бродягами, бездомними через неадикватну поведінку своїх батьків, їхню алкогольну та наркотичну залежність. Єкрани телевізорів уперто сповіщають сумну статистику про скоєння злочинів неповнолітніми, але ми якось безумно переключаємо канали, вважаючи, що нашого району, міста, а тим паче нашої родини, це не стосується. Помиляємося... З наданих матеріалів прокурора Чортківського району, старшого радника юстиції Б.В. Іжука я з прикрістю відзначила, що і наш край не пасе задніх у “неповнолітній” злочинності. Діти коять крадіжки грошей навіть на дуже значні суми, шляхом злому замків створивши групи проникають в кладові організацій і фізичних осіб, чинять розбійні напади намагаючись заволодіти грошима, разом з тим, заподіюють тяжкі тілесні ушкодження. Влітку минулого року неповнолітні хлопці за попереднім зговором у групі з малолітніми проникли в приміщення крупоцеху ТзОВ “Армаш”, звідки таємно викрали електродрель, болгарку та інше майно, чим завдали матеріальної шкоди на загальну суму 1750 грн. Школярі викрадають мобільні телефони, скутери, долари, євро, не нехтують гривнями. До прикладу юний житель нашого району у вересні 2006 відкрито викрав мобільний телефон моделі “Моторола”, а вже у жовтні того ж року скоїв крадіжку з будинку мешканки одного з сіл Чортківського району: 300 доларів США, 10 євро і 10 тисяч гривень. Також неповнолітні полюбляють поцупити автотранспортні засоби у своїх батьків, родичів, а не маючи потрібних вмінь і навиків чинять ДТП. Так житель нашого району 1990 р. н., керуючи мотоциклом МТ-10, скоїв наїзд на велосипедиста, чим спричинив йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
“Одним із пріоритетних напрямів наглядової діяльності прокуратури Чортківського району є нагляд за дотриманням законів, спрямованих на попередження правопорушень серед неповнолітніх,захист їх прав та законних інтересів” - наголошує прокурор району Богдан Іжук. “Оскільки неповнолітні є особливо вразливою категорією громадян, прокуратурою району при проведенні перевірок порушуються такі актуальні питання, як запобігання насильству в сім'ї, захист житлових та соціальних прав, додержання прав на оздоровлення тощо. Зі звітів про роботу служби у справах неповнолітніх Чортківської райдержадміністрації, відділу у справах молоді та спорту, Чортківсього районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з сім'ями, які опинилися в кризових ситуаціях, ВКМСН Чортківського РВ УМВСУ в Тернопільській області за 12 місяців 2006 року випливає, що усі вищеперечислені служби активно проводили від них залежні заходи спрямовані на профілактику правопорушень серед неповнолітніх” - провадить Богдан Володимирович.
Батьки і діти повинні бути друзями. З цим важко не погодитися. Та чомусь існують випадки, коли чиняться насильства над неповнолітніми. Так 20 грудня 2006 року відбулося слухання справи в Чортківському районному суді щодо позбавлення батька неповнолітньої дівчинки батьківських прав. Неймовірно сумно з приводу того, що тато – найрідніша людина, може збиткуватися над власною дитиною, а душевну травму дочки взагалі важко уявити. Та краще бути сиротою, аніж зазнавати насилля від рук рідного батька. За минулий рік, до речі, розглянуто 31 справу з позбавлення батьківських прав у нашому районі. Чимало... За кожною з них криється чиїсь біль, розчарування, сльози. Відрадно, що рішенням за №32 від 26 травня 2006 року другої сесії п'ятого скликання Чортківської районної ради затверджено районну програму запобігання дитячої злочинності, безпритульності та бездоглядності. Особлива увага приділяється правам дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки напризволяще діти втягуються у протиправну діяльність та мають місце вчинення проти них злочинів. “Незайнятість молоді є одним із головних факторів, що формує кримінальну напруженість у суспільстві – продовжує прокурор району, - останнім часом серед підлітків набули поширення крадіжки мобільних телефонів шляхом шахрайства або грабежу. Безробітні підлітки вдаються до бродяжництва та жебракування, що стає для них єдиним засобом для існування. Для вирішення проблеми забезпечення зайнятості населення та розвитку підприємницької діяльності молоді, відділом у справах молоді та спорту, спільно з районним центром зайнятості було проведено семінари з питань зайнятості та орієнтації безробітних. З метою залучення дітей до занять в позаурочний час станом на 01 січня 2007 року в Чортківському палаці позашкільної роботи функціонують 38 гуртків, в яких займаються 507 гуртківців, в ДЮСШ відкрито 6 відділень (24 групи) в яких займаються 420 дітей району (зі звіту про роботу служби у справах неповнолітніх Чортківської райдержадміністрації)” - завершив Богдан Іжук, прокурор району.
Мить за миттю і спливають дні, повнокровною широчінню поспішає жити молоде покоління і усім небайдужим до його майбутнього потрібно допомагати юним та недосвідченим не скотитися на узбіччя життя. Бо там очікує не по-дитячому жорстокий світ, в обійми якого так легко потрапити, клеймо якого так важко змити...
А на кінець ще раз процитую А Макаренка: “Наші діти квітнуть на живому стовбурі нашого життя, це не букет, це чудовий сад. І цей сад – наш, тут право власності звучить, слово честі, чарівно! Важко, зазвичай, не милуватися таким садом, важко не тішитися ним, а ще важче не працювати в такому саду. Будь ласка, займіться цим ділом: обкопуйте, поливайте, знімайте гусінь, обрізуйте сухі гілочки... Не тільки аромат, не тільки “гами барв” - плоди, ось що повинно вас особливо цікавити. І тому не кидайтеся на квіти лише із зітханням та поцілунками, візьміть у руки лопату, ножниці, поливальницю, дістаньте драбину. А коли у вашому саду появиться гусінь не бійтеся, побризкайте злегка, хай навіть квітам буде трошечки неприємно. Між іншим, у хорошого садівника гусінь ніколи не появиться. Так, будьмо садівниками. Це порівняння дасть можливість нам дещо з'ясувати у важкому питанні, хто виховує дитину – батьки чи життя?”


Ірина Зенчак-Гулька