A A A
Розмір шрифта: Минулого четверга у центральній книгозбірні Чортківщини відбулася зустріч з читачами різних поколінь вихідця із села Джурин, а нині кандидата філологічних наук, доцента кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, члена Національної Спілки письменників України, літературного критика Євгена Михайловича Барана.

Зустріч відбулася за сприянням його земляка з Полівців, також члена Спілки письменників, Володимира Погорецького.
Як зізнався Володимир, з Євгеном Бараном вони запізналися недавно, хоч зійшлися їхні дороги давно. Мати Євгена, вчитель української мови та літератури була й класним керівником Володимира. А з Євгеном звів останнього доцент Тернопільського Національного педуніверситету, член міжнародного ПЕН-клубу Петро Сорока.
Загалом зустріч була короткочасною, носила швидше характер фрагментарної відвертості та взаємного одночасного “хто ти?”. Адже літературний критик і письменник -поняття діаметрально протилежні, де читач завжди намагається бути на боці другого. І не тому, що той, другий, кращий, а тому, що він написав першим, а тепер пишуть про те, як він до цього дійшов і що хотів сказати. Однак, Євген Баран, мовби своїм пером і думкою спростував цю сентенцію, зазначаючи, що завдяки матері проймався літературою з дитинства і на підтвердження останнього доводив своє : “Для мене “бути” і “читати” є синонімами слова “жити”.


Леся Легіт