A A A
Розмір шрифта: З людиною, яка сьогодні є гостем рубрики “Віч-на-віч” під час нашого інтерв'ю я зустрілася вдруге. А до того лише при можливості спостерігала за неординарною особистістю, яка у своєму молодому віці досягла гармонійного душевного стану і знайшла своє місце в бурхливому потоці життя. Це – Роман Безпалько, юнак, який очолює молодіжну організацію “Молодь Христова” і є заступником лідера спільноти при церкві Непорочного Зачаття. Спільнота – тому, що перші християни організовувались саме в такі групи. Тут сприяють духовному розвитку молоді.

Перші хвилини нашої розмови заполонили всю мою увагу – так переконливо Роман говорив про релігію, вплив Господа Бога на наше життя. Спершу ми зверталися один до одного на “ви”, потім – на “ти”. Але з впевненістю можу сказати, що його душевний мир, внутрішній комфорт таки вимагають поважливого ставлення. Незважаючи на побожне життя, Роман – весела людина, яка надзвичайно захоплюється музикою, має багато друзів і працює за спеціальністю банкіра. До вашої уваги інтерв'ю з Романом Безпальком, який, можна сказати, почав своє життя з чистого аркуша, а це зробити доволі нелегко.

– Романе, наскільки я знаю, Ви очолюєте молодіжну організацію “Молодь Христова” та ще церковне згромадження людей. Це так?

– Саме так. Я очолюю “Молодь Христову” і ще, так звана є при церкві Непорочного Зачаття, спільнота. Її місія заключається в сприянні духовного розвитку молоді, тому що молодіжна організація “Молодь Христова” - є таким коридором до згаданої спільноти. Хто хоче більше пізнавати Бога – іде в спільноту. А організація носить релігійно-світський характер. Саме її я й очолюю, а в спільноті – я замісник лідера, а ще є рада, яка все вирішує.

– Яким чином Ви потрапили в цю молодіжну організацію?

– Моя сім'я є дуже релігійною. Але як кожна молода людина я також хотів спробувати все в житті. І практично спробував у своєму житті все. А потім зрозумів, що це була велика помилка. Це дуже негативне гасло: “Беріть від життя все, що воно дає”, тому що не все, що воно дає – є правильним. І коли я три роки тому зупинився і сказав собі – стоп, оглянувся, що в мене за плечима, то зрозумів, що нічого в мене за плечима нема – все погане. Я ходив у церкву завжди і такого не було, щоб я пропускав служби, але тоді я переосмислив своє ставлення до церкви і до Бога й зрозумів, що я є дуже грішним і в мене позаду погане життя, а Господь приймає мене таким як є: з гріхами, з негативними вчинками, а Він мене любить і мною опікується. І всіх, хто входить у нашу молодіжну організацію і в спільноту я переконую, що Бог всіх нас приймає такими як ми є і прощає все. Людським розумом неможливо осягнути це все. Я не вважаю, що багато досягнув у релігійному плані, але моє життя сильно змінилося в кращу сторону і я багатьом людям допоміг вийти з мирського болота.
Фактично й організація і спільнота спрямовані на те, щоб витягувати людей з тих низів, куди вони опустилися. У нас в планах відкриття центру для наркоманів і алкоголіків. Практично в нашому Чорткові останніх дуже багато. А ще існує залежність від ігрових автоматів. Якось я зайшов до подруги в ігровий клуб і побачив, що син з батьком сидять і грають – мене це дуже вразило. Я переконався, що від цієї залежності вже треба лікувати в клініці. Ні один підприємець не задумується, що це може його син піти до іншого клубу і програти малі, або й більші гроші, які він заробляє на інших дітях.
Кожній людині потрібно звертатися до Бога. Не тоді, коли вже щось сталося, а завжди. Бо ми коли все добре, забуваємо про Нього. Хто був студентом, то пам'ятає як перед екзаменами щиро молився і клявся перестати пити, курити. А потім... Як кажуть: “Як тривога – та й до Бога”. Йому треба дякувати, коли добре і коли погано. Я прийшов до такого пізнання, що коли б ми не мали проблем – ми б не знали що таке радість. Це однозначно.

– Ви відмовилися від мирських насолод: сигарет, алкоголю. Не важко?

– Це не є насолоди. Можу випити бокал пива просто підтримуючи компанію. І це є на здоров'я. Будь-що, навіть кава, коли вижити її 3-4 чашки стає отрутою, якщо трошки – то це ліки.

– Так, дійсно. Навіть Парацельс говорив: “Все є отрава і все є лікарство. Питання – в мірі”.

– Так отже, не сам смисл від всього відмовитися, а зрозуміти чи воно потрібне. Я дуже рідко палю, але інколи буває. Коли людина знає вже цей смак, то до цього тягне.

– Романе, скажіть, а отець Григорій Канак бере безпосередню участь у організації, спільноті?

– Отець Григорій є другим лицем після Бога. Він є безпосереднім керівником і організації, і спільноти, хоча обидві мають своїх лідерів. Але о. Григорій є нашим духовним наставником. Він підтримує нас й матеріально. Якщо потрібно щось купити – гроші виділяються з церкви Непорочного Зачаття.

– Після того як Ви змінили спосіб життя – змінилося коло друзів?

– Ні, воно збільшилося. Друзі з часів мого не дуже хорошого минулого спершу ставилися до мене з осудом. Завжди говорили: “Рома зійшов з розуму”. А потім змінилося ставлення до мене, вони зрозуміли, що я змінився сам для себе, для них я залишився тим самим Ромою, що й був. Моє життя колись пересікалась з музикою, практично й зараз я не перестав займатися нею і мене в Чорткові знають як ді-джея Рі. Мене знають навіть ті, які ніколи не бачили, тому що я граю на дискотеках. Мої диски ходять по місту, передаються з рук в руки – в такому амплуа як музикант також всі пам'ятають, і я їм не даю забути про себе: випускаю диски – просто пишу музику і роздаю своїм друзям. А потім куди не приходжу – чую власну мелодію і це приємно.

– Чи стиль Вашої музики змінився з початком “нового” життя?

– Стиль музики не міняється. Є саме те, що подобається. Я ніколи не вважав свою музику якимось злом, навіть тоді, коли я її крутив для наркоманів. Я даю музику, а вони її сприймають по-своєму. Моя музика – це вираження душі. До речі, багато моїх друзів і знайомих з моєю допомогою навернулися до Бога, задумалися над своїм життям, почали працювати, кажучи грубо “зіскакувати” з наркотиків, стали в чомусь іншому шукати пріоритети – в тому є життя. Мене тішить те, що в мені вони побачили поштовх до змін. Я дуже радий, що для когось став прикладом, хоча колись теж мені доводилось себе переконувати, що це потрібно, себе силувати, заставляти. Бо потім прийде усвідомлення, що Господь нас до себе кличе і він стукає до нашого серця, а ми кажемо, що впустимо до себе завтра. А коли ми захочемо до Нього прийти – тоді доводитьчя просити щоб Він до нас прийшов.

– Романе, а тобі не хотілося ніколи стати священиком?

– Так, в мене було таке бажання в 17 років. Але на зле чи на добре – не знаю, Господь покерував інакше. Я пішов вчитися в Чортківський інститут підприємства і бізнесу, закінчив банківську справу. Попри навчання, я відкрив тоді дві дискотеки в Чорткові і почав жити поганим життям. Практично розпустно – наркоманським життям. Я не соромлюся того, що я був наркоманом. Я вживав синтетичні наркотики, курив коноплю і мені не соромно, бо це було. І я радий, що я з цього зумів вибратися. З однієї сторони я вдячний отцю Григорію, тому що в той момент, коли мені було дуже погано, він мене підтримав, притягнув до себе і сказав: “Ти мусиш це перебороти”. І кожна людина, яку я привів до церкви також вдячна отцю Григорію Канаку. Я був тільки тим, хто привів, бо сам був як заблукавша овечка, яку треба направляти на вірний шлях. Я вважаю, що не треба соромитися свого минулого, навіть погано, – це треба показувати. Так, я таким був, але я змінився. Найперше потрібно самому собі довести, що ти можеш змінитися. Це неправда, що хтось не може кинути курити. Не хоче.

– Чому Ти обрав професію банкіра?

– Я ніколи не мріяв стати банкіром. До цього любив дуже різьбу по дереву. Я творча людина: пишу музику, займаюся художньою фотографією. Але банкіром змусило стати життя, бо фізично я практично працювати не можу – маю трохи проблеми із здоров'ям.

– В Тебе є музична освіта?

– Ні, музичної освіти як такої нема. Є слух, а це найголовніше, що в музиканта має бути. І ще – бажання. Колись в дитинстві мене просили батьки йти вчитися в музичну школу, але я вперто не погоджувався. А тепер задумуюся і вважаю, що це була моя помилка. Тому, коли постало таке питання перед моїм молодшим братом – я руками й ногами був “за” вступ його в музшколу. І, Слава Богу, він пішов, і зараз вчиться в консерваторії, закінчив музичне училище. Йому це подобається та дякує за те, що в потрібний момент ми не відступилися.

– Романе, давай повернемося до вашої Організації. У вас колектив великий?

– Зараз у “Молодь Христову” входить 25 осіб постійних, а є проміжні, які не є кістяком цієї організації, але надіюсь, що кожна людина, яка хоч раз була у нас – щось переймила добре, десь зернята добра засіялися і колись обов'язково проростуть.
У спільноті – 32 людей. І це вже люди, які дійсно хочуть більше пізнавати Бога, віддавати свій вільний час Всевишньому.

– Існують якісь обмеження у віці для тих, хто бажає увійти до вашої організації?

– Обмеження у віці є в організації “Молодь Христова” - до 28 років, як прийнято у законодавстві.

– З чого складаються заняття в організації?

– Є конференції, спрямовані на пізнання Бога, читання Святого Письма, молитви і потім організаційні питання.

– Рома скажи, а до вас може прийти кожен бажаючий?

– Так, звичайно. У молодіжну організацію може прийти кожен бажаючий, а в спільноту – також кожен бажаючий, який справді хоче віддавати своє життя Богові. В людей така спотворена уява, що якщо ти хочеш служити Богові, то ти маєш відмовитися від усього, піти в монастир або стати священиком. Ні. Просто треба зрозуміти, що навіть автомобіль чи мобільний телефон вони мають служити Богові. Ніхто нікому не забороняє ходити на дискотеки. Але як ми це робимо? Вибір є. Чи нап'єшся і впадеш в болото чи потанцюєш культурно? Людина повинна відпочивати. Ісус ходив на весілля, їв з усіма, пив вино, Він прийшов у цей світ показати як ми маємо жити правильно. Він ж не був ні монахом, ні священиком, ні затворником – нормальна звичайна людина, яка з усіма спілкувалася, усіх любила.
Наша церква все дозволяє, але ми цього не знаємо. Проблема в тому, що священики не пояснюють достатньо людям можливості та обмеження.

– Віра рятує людину?

– Так, сильна віра рятує людину. А ще нам Всевишній дав дари, а ми використовуємо їх не по призначенню, не на Славу Божу. До прикладу, дар нюху – ми починаємо нюхати якісь порошки, клей. Людина через свою віру буде спасенна.

– Віриш в те, що доля кожного написана на небесах?

– Колись я задався таким питанням: “Що таке Книга Буття”. Я дійшов до того, що Бог – як режисер, який для кожної нашої секунди, долі секунди пише трильярди сценаріїв, а ми вибираємо свій. Кожен вірить, що буде Страшний Суд. Ну а якщо все написано і ніхто нічого не вибирає, тоді за що судити, якщо Господь знав все, що буде? Це все образно, але ми самі вибираємо як жити.

– І наостанок, три епітети, що найкраще характеризують Твою особистість.

– Це егоїстично про себе казати... Але – вірний, чесний, впевнений у своїх діях.

– Що побажаєш читачам, які ще святкуватимуть Йордан?

– Не створюйте з їжі культу. Звертайтеся до Бога – в ньому наша сила. Святкуйте правильно: йдіть в церкви, висповідайтеся. Бажаю відкрити очі на Бога, поставити Бога на перше місце і Він поставить все на свої місця. Я так зробив.


Ірина Зенчак-Гулька