 13.12.2006 - “Риба шукає, де глибше, а людина – де ліпше”18 грудня – День міграціїНашого цвіту по всьому світу. Роз'їхалися по чужині наші сини і дочки, що й полічити неможливо їх усіх. Старі батьки зі сльозами на очах проводжають дітей на пошуки кращої долі і тремтячими губами благословляють на швидке повернення додому. Діти заробітчан приховують свою тривогу і страх стати байдужими для тата й мами, що вже роками не їдуть до них, а лише телефонують і передають гроші. Гроші... Саме вони, а вірніше їхня відсутність стала причиною масової еміграції людей з України. Що з приводу цього думають державні мужі? Що роблять для того, аби українці працювали у країні, де народилися? Чи існує проблема заробітчанства і чи колись не вважатимуть її трагедією українського народу? Про усе це з пересічними мешканцями міста Чорткова.  Оксана Шкільнюк, студентка:Дійсно, в нашій країні існує велика проблема виїзду молодих людей на заробітки. Вони в чужих краях працюють на чужих людей, гнуть спини на різні держави, тим самим допомагають їхньому розвитку, розквіту, збагаченню. Якби в Україні було добре й легко жити, то ніхто б не шукав інших місць для пристойного заробітку. Виїжджають по потребі: треба заробити на життя, що в нас зробити майже неможливо. Дякувати Богу, мою сім'ю ще не зачепила “еміграційна” проблема. Але велика кількість моїх знайомих саме закордоном шукають роботу, можливість більше заробити, щоб вивчити і прогодувати в Україні свої родини. Дуже прикро, що держава нічого не робить для зміни ситуації. Видається, що владним структурам байдужа доля мільйонів українців, які не з власної волі порозкидані по світу. Можливо колись щось зміниться, але в найближчому майбутньому ще не один поїде шукати кращого життя, шансу забезпечити свою сім'ю.  Ігор Яремчук, будівельник:Я впевнений, що масова еміграція українців до добра не приведе. Існує трагедія заробітчанства, а все тому, що заробітна плата не дозволяє українцям нормально жити. І держава зі своєї сторони ніяк не впливає на цю ситуацію. До прикладу, бюджет на 2007 рік: він аж ніяк не тішить простого українця, бо щоб нормально жити треба близько 200-300 доларів на місяць, а обіцяють 400-480 гривень. Напевно ще не скоро закінчиться виїзд людей по багатих країнах. У нас на розкішне проживання та чи навіть просто забезпечене життя розраховувати не доводиться. Я закордон не збираюся, тому що маю роботу. Зарплата і робота хороші, але все це нелегально. Я використовую пенсійну програму “Євролайф”, відкладаю кожного року гроші, і сам собі забезпечую безбідну старість. На допомогу держави не чекаю. Прикро, що наші люди не можуть спокійно жити і працювати на рідній землі.  Ярослав Рихлівський, економіст:Я думаю, що держава і керівники нічого не роблять в напрямку масового виїзду українців з країни, для того, щоб люди мали місце роботи. Маю на увазі, державну владу, а не районну чи обласну. Скажіть, що в нас працює? В принципі, – нічого. Те все, що завозять з закордону – те і є. Перепродують, а ми могли б в себе все виробляти. По-друге, наших людей змушує виїжджати ситуація в державі. Вони, по суті, виступають інвесторами у нашій країні: оці хати, будинки, аптеки, які “повиростали”, торгові магазини... Це все ще матиме довгий процес, бо ще не закінчилося дике нагромадження капіталу тими людьми, які при владі; олігархами, що узурпували країну. Це неправильно, коли кажуть, що період заробітчанства в майбутньому, можливо, визнають геноцидом. Бо Голодомор був спрямований проти нації, було знищено близько 10 мільйонів наших людей. А зараз, по-іншому, – природне зменшення населення. Не існує великої біди: є що їсти, пити, є в що вдягнутися. Немає нічого той – хто зовсім не хоче робити, або той – хто не може працювати. Завмирає село, бо залишилися лише старі жителі і не вирішено питання землі.  Юрій, студент:Я вважаю, що масова еміграція українців, заробітчанства не є ні трагедією, ні проблемою українського народу. Мене також стосується ця тема, бо мої батьки працюють за кордоном. І нічого страшного в тому нема, що залишаються діти без батьківської опіки на довгий проміжок часу. Я живий приклад. Крім того, що я навчаюся, я ще влаштувався на роботу і заробляю для своїх потреб. Чесно, я не почуваю себе обділеним батьківською любов'ю і навіть мені добре: висилають гроші, не контролюють кожен крок, не влаштовують вихованих годин. Думаю, що через кілька років ще збільшиться еміграційний процес в нашій країні, бо покращення рівня життя людей, що працюють в Україні не спостерігаю. Та я б не хотів трудитися на чужині, хочу працювати в рідній країні. Але якщо не буде перспективи добре заробляти, то, звичайно, потрібно буде шукати роботу в інших державах. Таке життя. Люба оператор: Мене заробітчанство хвилює сильно, бо сама я чотири роки тяжко працювала в Італії. Мені було дуже неприємно, коли я прочитала в українській газеті, як вже колишній, а на той час чинний президент – Л. Кучма вважав українок, які подалися працювати на чужину жінками легкої поведінки. Не сперечаюся, може й такі є, але більшість з нас їде заробити на ліки батькам, хороші дипломи дітям, будинок, меблі, автомобіль. Жаль, що не вміємо насититись заробленим. Добре знаєте, як багато розбитих сімей, втрачених дітей і вже багатством тут не допоможеш. Я зуміла зупинитись вчасно і зберегла сім'ю, хоча вже тріщина була величезна і утримала сина від передчасного одруження, змусила успішно закінчити інститут, навчитися самому заробляти на хліб. А то вже він навчився був жити круто: харчуватися в ресторанах, їздити на таксі, платити за екзамени. Пам'ятайте, що дітям любов і ласка потрібна більше за гроші, і з роками ви це зрозумієте, але щоб не було пізно...  Ірина Коменда, вчитель:Правильно було б, коли б люди мали можливість працювати і добре заробити в своїй країні. Але це не стосується нашої держави, особливо зараз. Перспективи надіятися на якісь позитивні зміни не видно, і тому люди шукають вихід з ситуації за допомогою заробітчанства. Не секрет, що саме це допомогло тисячам людей вижити, побудувати дім, вивчити дітей, вилікуватися. Особливо важко в нинішніх умовах молодим – робіт нема, а якщо і є, то на потреби всі не вистачає зароблених грошей. Смішно, що обіцяють збільшити зарплату, бо добавляють кілька гривень, а розголосу на цілий світ. Дуже б хотілося, щоб на ті гроші, які платять простим українцям, пожили чиновники. Думаю, коли людина має можливість виїхати з України, то її треба використати, бо у нас ще не скоро буде високий рівень життя. Як кажуть: “Риба шукає, де глибше, а людина – де ліпше”. Спілкувалася Ірина Зенчак-Гулька Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=307 |