 15.11.2006 - Слово редактораДорога наша студентська молоде! Мені приємно сьогодні звертатися до вас – наша молода одухотворена зміно. Приємно цієї осінньої благодатної пори вітати наше студенство з нагоди Міжнародного дня солідарності молодих, яке припадає на 17 листопада. Адже свято це особливе. І не тільки тому, що є сплавом радості, сміху, веселих забав і мрій. Ні. Цей День має у собі барву глибоку, неповторну і вагому для кожного з нас. Започаткований День солідарності студенства 17 листопада не випадково. Саме такого числа віддаленого в часі 1941 року, рівно 65-літ тому, студенство Чехословаччини сміливо виступило проти гітлерівського фашизму. Долі молодих, які були закатовані і заслані по концтаборах, сколихнули й інші студентські серця єдністю. І це важливо. Адже справа не тільки в даному одиничному сміливому пориві в боротьбі проти зла. Зовсім ні, бо таких фактів історія цілого світу знає чимало. Я б ще повернулася в глиб нашої української історії, яка невимовним болем на багато поколінь слізно ранить батьківські і патріотичні серця – це героїка нашої студентської молоді, яка, мов нерозквітлий цвіт, лягла під Крутами. Не забуваймо про це, вони, ті – “300 як скло” були вашими ровесниками... Уже в ближчі до нас 90-ті роки студенти сусідньої нам Румунії масово полягли у боротьбі проти режиму Чаушеску... Це лише окремі штрихи, вписані героїчними літерами на скрижалях історичної пам'яті. Імена загиблих залишаються лише в серцях рідних і тих, хто їх любив. Сама ж історія не практикує такого увіковічнення студентського подвигу та імен юних юних героїв. Відомий кінорежисер Федір Бондарчук, автор одного із найкасовіших кінофільмів “9-та рота” казав: “Молодим притаманні почуття дружби, солідарності і непримиреності до зла. Дорослий на заклик патріотичної боротьби може сказати: “А для чого мені це все, може я цих людей завтра не побачу...” Молодь завжди думає: “Це мої друзі, як я без них і що вони про мене подумають, як це вони підуть, а я – ні...” І саме цим користалися і користаються політики різних держав”. Я б ще додала – хтось завойовує собі політичні дивіденти, користуючись запалом молодих, хтось робить кар'єру. А що віддаємо ми, нашим молодим навзамін? Чому зводимо це свято до банальних веселощів, а не відзначаємо його так, для чого воно призначене? Чому не вшановуємо тих, хто в пориві молодому й патріотичному втратив здоров'я, молодість, а той життя?.. Мені дуже хотілося б, щоб на це звернули увагу і наші можновладці, і духовенство. А вам, нашим дорогим студентам, зичу не втрачати оптимізму і поступу до фахового зросту, бо ви – наше майбутнє. “Стукайте – і вам відкриють, шукайте – і знайдете” - ці біблійні істини є добрим дороговказом в житті, наслідуйте їх. Бутьте такими ж окриленими, як ви є, мрійте, кохайте, живіть щасливо і нехай успіх і здоров'я всміхаються вам! Ваша Олександра Іванців Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=269 |