A A A
Розмір шрифта: Вперше в Чорткові відбулися XV Тернопільські нобелівські читання, які з 2001-го року дістали статус міжнародних. Читання пройшли під егідою Тернопільської обласної ради і присвячені Нобелівським преміям у галузі медицини фізіології, фізики, хімії, історії та літератури. Оргкомітет передчасно повідомив кожного учасника подати авторську довідку, вимоги до тексту статей з позначкою, що доповіді будуть опубліковані в авторському варіанті.

Тобто, як у часі самих читань зазначив директор Чортківського державного коледжу, закладу де відбувалися XV-ті Тернопільські міжнародні читання, Любомир Білик усі наукові роботи представлені на читаннях будуть видані окремою книжкою, а згодом усім учасникам було видано свідоцтво про те, що та чи інша особа була учасником таких поважних читань. Організатори брали на себе забезпечення технічного супроводу доповідей комп'ютером, графопроектором, відеомагнітофоном.

З витоків історії:

Нобелівська премія є поважною і омріяною нагородою багатьох літераторів, науковців, борців за мир. Її засновником є винахідник динаміту, промисловець Альфред Нобель, котрий залишив людству незвичайний заповіт про долю свого капіталу. У 1900 році був створений Нобелівський фонд, а потім почалось присудження Нобелівських премій видатним природознавцям, літераторам і борцям за мир. І до цього дня ця премія залишається найпрестижнішою у світі. На жаль, ще жоден українець не отримав її. Присуджувалася дана премія лише українським емігрантам, яких представляли інші держави. Тривалий час Україна належала до Радянського Союзу і ця “залізна завіса” вносила свої корективи.

Повертаючись у сьогодення

У нашій державі, де політичні баталії вивищилися над важливими для життя нації – наукою і культурою, поняття вагомості науки, й літератури відтіснилися на задній план.
Ми можемо гордитися тим, що саме такі поважні нобелівські читання, котрі сприяють увіковічненю відомих нобелівських лауреатів та їхніх досягнень, і є добрим стимулом до поступу вперед молодим, зродилися на теренах Тернопілля. Себто наша земля стала колискою духовності. Про це відзначали й поважні виступаючі: професора українських вузів та іноземці, котрих на читаннях було чимало. Саме, про це йшлося у вітальних листах від голови Верховної Ради України Олександра Мороза; академіка академії медичних наук України, члена-кореспондента національної академії наук, доктора медичних наук, професора, президента Світової федерації Українських лікарських товариств, депутата ВР України 1-го скликання Любомира Пирога; російського академіка і дослідника нобелівського руху Арама Блоха; українця за походженням, нобелівського лауреата Роалда Хофмана. Зокрема в листі останнього йшлося: “Дорогі друзі! Із Джерев'ю, Ітака, США я надсилаю вам вітання.
Ітака завжди символізувала подорож, мету. Це місце звідки походить Одіссей і місце, куди він повернувся...
І я також здійснив велику мандрівку із Золочева до своєї Ітаки.
Кожен за час своєї подорожі чомусь вчиться. Тому хочеться вам побажати, щоб впродовж вашої життєвої подорожі вам випало багато шансів чомусь навчитися”.

У пошуках своєї Ітаки

Нобелівські читання в Чорткові розпочалися у актовій залі Чортківського державного медичного коледжу. Господарі подарували святковий концерт, а далі – тривало пленарне засідання, яке відкрив хор коледжу гімном студентів усіх віків і народів “Гаудеамус”. У часі пленарного засідання виступали гості з Києва Віталій Абліцов (Нобелівські премії і вітчизняні інтелектуали. Документи, факти, коментарі); професор Михайло Андрейчин із Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського (“Нові етіологічні форми інфекційних хвороб); професори Віктор Галяс, Володимир Романишин, Володимир Стояновський, Олесь Гривул з Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Бжицького (власне Спепан Зенонович Бжицький як і його брат – письменник Володимир Зенононович Бжицький є славетними вихідцями зТернопільщини технічного університету ім. І. Пулюя.
Далі в окремих аудиторіях тривали секційні засідання: “Нобелівські премії в галузі медицини”, “Нобелівські премії в галузі фізики, хімії та фізіології”, “Історія нобелівських премій; премія миру”, “Нобелівські премії з літератури”.
У секційних засіданнях брали участь науковці із Чернівців, Рівного, Чорткова, Тернополя, Кременця, Львова, а також іноземці – лікар-уролог з Болгарії Валентін Ніколов, магістр біохімії з Канади Еммі Енн Любек, лікарі і студенти з Малазії Джеймі Го, з Канади - Кендіс Паулі, Шахзад Наждам з Пакистану, Онур Дальян з Туреччини.
Мета даного заходу – привернути увагу світової громадськості до проблем нобелівського руху та підтримати світлі голови на шляху нових відкриттів, популяризувати наші національні таланти, які внесли свій вклад в науку і підтримати зарубіжних, адже інтелект не має кордонів, але головне для нього – це розуміння і підтримка. А доповідь голови Тернопільської міської організації “Просвіта” Дарії Чубатої - “Лауреати Нобелівської премії та кандидати на цю нагороду – члени “Просвіти” стала добрим поштовхом до подорожі в наукову Ітаку молодому поколінню.
Як зазначив директор Чортківського державного медичного коледжу Любомир Білик: “Всі високі уми, які прославили людство вийшли з провінції. Саме провінція є тим живильним джерелом, що живить артерію науки. Мені приємно, що поряд з відомими науковцями брали участь у читаннях і наші викладачі, студенти. Можливо це буде добрим трампліном для старту, може хтось із них уславить нашу державу і буде нобелівським лауреатом. Ми довели, що Чортків це не провінція, це повноправний центр свіжої думки, передових технологій, і багато професорів вищих навчальних закладів України та іноземці це визнали. Ми багатьох подивували. Про нас вже не будуть думати як про щось далеке. Це – позитив. Це добрий крок до популяризації свого навчального закладу, свого міста, свого краю. І мені приємно, що такий захід на міжнародному рівні відбувся напередодні святкування 60-ї річниці нашого навчального закладу.
Я вважаю, що ми повинні давати можливість нашим талантам зреалізувати себе. Ви знаєте, чому розпалася Римська імперія? Тому, що всі багатства і блага були зосереджені в Римі, а на периферії люди жили в нужді. Те саме відбулося з радянським Союзом – Москва була всецілим центром. На жаль, я цього дуже боюся, бо бачу, що у нас також і найвищі зарплати, і великі обороти капіталу крутяться в Києві. Тому хочу все зробити для того, щоб вирівняти цю диспропорцію. І хотів би, аби так само робив кожен виходець з нашого краю, який добився певних кар'єрних висот. Все в житті проходить – а край, в якому ти народився і зростав, залишається з тобою на все життя”.


Леся Легіт
Фото Валерія Гонтаря