A A A
Розмір шрифта: Таку назву має книжка, видана місцевим парохом, настоятелем церкви Святої Покрови в Чорткові. У ній розповідається про історію цього храму , освяченого опікою Богородиці. По виході в світ цієї книги, пенсіонер, колишній репресований, уродженець нашого міста і всіма шанована людина, пан Зенон Аксенчук написав листа пароху Отцю Михайлу Левковичу, у якому наводить цікаві, маловідомі сторінки із сворення Царських Воріт у цьому храмі. Даного листа пан Аксенчук подав і до нашої редакції. Тож напередодні великого свята – Святої Покрови, ознайомлюємо і наш читацький загал із змістом листа, а відтак і з цікавими штрихами історії:


“Вибачте, що турбую Вас, отче Михайле, але ознайомившись із книгою “Під знаком благодаті”, я був щиро і радісно схвильований не тільки тому, що це є історичний і правдивий нарис про церкву Святої Покрови в Чорткові, але і впевнений, що її читатимуть не тільки мешканці нашого міста, яких цікавить історія побудови і сучасного розширеного відновлення церкви, але вона ще матиме широкий розголос не тільки в нашому регіоні, але і за його межами.
Мене як уродженця і мешканця Чорткова ця книжка тішить по-особливому, тому що в складову побудови церкви вагому частку доклав мій рідний вуйко Іван Нич (на фото в центрі).
Хто ж такий Іван Нич? Розумію, що для пересічного читача це ім’я невідоме, тому даю пояснення. Іван Нич – це відомий львівський різьбяр по дереву, який мав колись свою майстерню у Львові. Окрім цього, він ще навчав різьбярської справи молодих учнів у ремісничій школі Львова. Так, на замовлення церковної громади, він виконав різьбярські роботи по іконостасу у нашій церкві, в тому числі й Царські Ворота. Чи був ще хтось з ним тут, я не знаю, мені відомо тільки з розповідей моїх батьків про це. Я народився пізніше, у 1925-у році. З розмови моїх рідних мені відомо, що Іван Нич часто навідувався до Чорткова, коли велися ці роботи, тут він познайомився з молодою дівчиною Аксенчук Антоніною, яка доводилася рідною сестрою мого батька. Після одруження з Антоніною, Іван Нич забрав дружину до Львова, де вони прожили разом усе подальше своє життя.
Ще коли я був підлітком, то пам’ятаю, як Іван Нич, приїжджаючи до Чорткова, разом з родиною навідувався до нашої церкви. Після Служби Божої, коли Царські Ворота закривалися, він уважно і довго приглядався до своєї роботи.
Іван Нич помер у 1952 році, а моя тітка Антоніна, його дружина - у 1962 році. Обоє поховані у Львові.
Все це пишу для того, щоб білі плями, які є в історії нашої церкви святої Покрови, були стерті і стали відомими. За достовірність цієї інформації несу відповідальність і сподіваюся, що вони стануть відомими.


З повагою, Зенон Аксенчук