A A A
Розмір шрифта: Яснолікими жоржинами, кучерявими айстрами, стиглим виноградом пахне вересень. Грайливою осінньою усмішкою, голосним дзвінком запрошує діток у країну Школярію.Початок навчального року – радісна і хвилююча подія для учнів, вчителів, батьків. Останні радіють, що старшими стали їхні сини та дочки, намагаються спорядити їх до школи у повній “бойовій готовності”, “озброївши” всім необхідним для навчального процесу. Та чи легко сьогодні приготувати учня до школи? Про це розмова з пересічними мешканцями – батьками, які добре освоїли урок “збери дитину до школи”.

Ліля, мама:
Початок навчального року – завжди урочиста і хвилююча подія для дітей та батьків. Та перед цим завжди існує підготовка до нового шкільного року, адже треба придбати все необхідне дитині для повноцінного навчання. Звичайно, це не є легко в нинішній час. Відрадно, що цього року не треба купувати підручники, бо всі потрібні книжки видали в школі. Думаю, що легше тим батькам, де хоч хтось один перебуває закордоном. Але всі прагнуть забезпечити свою дитину шкільним приладдям, формою, хоч би як важко їм не було.


Тетяна:
Для мене зустрічати свято нового навчального року вже стало доброю традицією, тому що я вчитель за професією. Цього року мій син став дев’ятикласником. Звісно, ми придбали різні шкільні аксесуари, готувалися до навчального процесу з великою відповідальністю. Не скажу, що це фінансово дуже легко, але справилися. Це приємна турбота. Вітаю усіх школярів, батьків, вчителів з початком навчального року. Нехай всім учням під час шкільних років відкриється всесвіт, духовна наснага, творча уява!


Михайло, тато:
Дійсно, спорядити дитину до школи в сьогоднішній час економічної кризи є дуже важко. А в мене їх троє... Уявляєте? Старший – студент, двоє молодших – школяри. Всім потрібно купити обновки: одяг, взуття, різновидні дрібнички шкільного вжитку. А в мене діти розумні, добре навчаються, гріх їм у чомусь відмовити. Дуже тішимось, що є де придбати речі вживані, з гуманітарки. На нове не вистачає, а там цілком добротний одяг, взуття. Фотографуватись не хочу, соромно, що не можу як належить забезпечити своїх діточок, хоча працюємо з дружиною, не покладаючи рук, кожного дня.


Аня, мама:
У мене двійко дітей шкільного віку. Зібрати їх в школу дуже важко.До 200 гривень я потратила на дрібні речі, не враховуючи пеналів, папок, рюкзаків. Шкільна форма на двох до 300 гривень, а одяг – це напевно мінімум 1500 гривень. Але початок навчання – це дуже приємна подія, і клопоти напередодні шкільного періоду теж приємні. Дуже радісно бачити щасливі усмішкі рідних діток, які задоволені придбаними речами, шкільним приладдям. Це того варто, повірте.


Григорій, дідусь:
Ви мене про це запитали, бо думали. що я батько? Ні, я дідусь оцих чотирбох діток, і всі вони приживають зі мною. Мої син з невісткою і дочка з зятем гнуть спини на чужині, забезпечують дітвору всім необхідним, і для школи в тому числі. А ми з бабусею виховуємо своїх внучат. Наших дітей на заробітки погнало безгрошів’я. Згадую, 2 роки тому найменшенька онучка Любка йшла в перший клас, а дочка моя – її мама, прийшла до мене і плаче, бо немає за що купити дитині потрібні для навчання речі. Звичайно, допоміг, але аж серце обливалося кров’ю за рідних мені людей. Ось так нині “легко” живеться молодим сім’ям!


Ірина, мама:
Мені цього року не дуже важко було спорядити до школи дочку-п’ятикласницю. Але не тому, що я достатньо заробляю чи тому, що низькі ціни на речі шкільної тематики, а тому, що в цьому мені допомогла моя мама, яка перебуває а даний час закордоном. А без неї було б ще й як важко! В нашій державі складно з грішми молодим батькам, не всі мають високооплачувані роботи, родичів, що можуть матеріально допомогти. Тому думаю, що для більшості українців є нелегко спорядити дитину до школи.


Ольга, мама:
Я дуже люблю початок навчального року – квіти, святкове вбрання, щасливі обличчя людей. Та цього року мені було не до свята – ніяк не могла зібрати достатньо грошей на шкільну форму дочці-восьмикласниці і сину-другокласнику. Зарплата в мене невеличка, а чоловіка скоротили минулого року, до цих пір перебивається тимчасовими заробітками. Якби не мої батьки-пенсіонери, то так і ходили б мої діти в формі з короткими штанками і рукавами. Щоб і нинішній час спорядити дитину (а кому і дітей) до школи, треба відмовляти собі майже у всьому. Ціни на дитячий одяг вищі, аніж на дорослих. Отаки проблеми. (Зітхає).