 16.08.2006 - Звичайне життя незвичайної сестри ТаїсиЖила в Чорткові монахиня... Але сказати так просто означає не сказати майже нічого. Її маленька квартира в самісінькому центрі міста, навпроти колишнього кінотеатру “Мир”, була своєрідною скарбничкою духовності, куди родичі та знайомі приходили відвідати стареньку сестру. Мова йде про сестру Таїсу, відому в духовно-освітніх колах Чортківщини. Народилася вона далекого 1912 року в містечку Озерянах (сьогодні – село в Борщівському районі), а покинула цей світ рік тому, 12 серпня. Вона не була простою монахинею (щоправда, вже саме духовне звання несе за собою велику відповідальність: геть усі дівочі мрії, вічне служіння Богові, постійний тиск з боку радянської влади). Давні фотографії свідчать, що колись озерянська дівчина Текля Чижишин (таке ім’я було дане їй при народженні) мала довгу пишну косу, була юнкою незвичайної вроди. А ще вона вміла грати на гітарі. Одного разу її навіть вибрали королевою балу в сільському клубі. Ті, хто часто її бачив на останку життя, пам’ятають оптимізм сестри Таїси, життєрадісність, зовсім не чернечу веселість. Та й, зрештою, вона була не тільки монахинею, а й дитячим педагогом: свого часу, ще до Другої світової війни, у 1937 році, закінчила педагогічні курси в Чорткові – “Курс рідної школи для провідниць дитячих садків”, а в 1944-му – “курс для виховниць дитячих садків” у Львові.Родина, з якої походила сестра Таїса, була багатодітною: крім Таїси-Теклі, батько з матір’ю виховували ще шістьох синів і дочок. Допомагаючи батькам у догляді молодших братчика й двох сестричок, вона здобула своєрідний педагогічний вишкіл. А вже в селі Сільці на Львівщині як настоятелька с. Таїса провадила Марійську дружину і дитячий садок, де вчила дітей співати, організовувала вертеп, вела забави, “руханку” і, звичайно, навчала релігії, виховуючи маленьких українців. З великою охотою готувала дітей до першого причастя. Багато часу провела в селі Гошеві на іванофранківщині, де склала довічні обіти і, крім монаших обов’язків, шила для священиків фелони. Географія служіння монахині була широкою: село Гошів (1933–1937), село Сільце між Дрогобичем і Трускавцем (1937–1940), де була настоятелькою, знову Гошів (1940–1941), куди її відкликали для пошиття фелонів (своєрідний заробіток на побудову дому для сестер), село Біла під Чортковом (1941–1950), де знову-таки була настоятелькою в дитячій захоронці. Піввіку сестри Таїси минуло в підпіллі. Після захоплення західної України радянськими військами монахині були вимушені селитися хто де, працювати “не за призначенням”. Скажімо, близька соратниця сестри Таїси сестра Ніонікія працювала в пекарні, пізніше – санітаркою в рентгенкабінеті. А сестра Таїса аж до пенсії працювала в ательє мод у Чорткові. Мешкали на винаймлених квартирах, тож велося не солодко (аж до тієї пори, коли на початку 60-х отримали власну квартиру). Із перебудовним “потеплінням” наприкінці 90-х рр. греко-католицька церква почала виходити з підпілля. І знову сестра Таїса була серед перших. Разом зі священиками та іншими сестрами у 1989–1991 роках вона йшла на чолі процесій греко-католицької громади Чорткова, брала участь у мітингах за легалізацію і поновлення прав УГКЦ. А після легалізації знову взялася за підготовку дітей до першого причастя. Жила в Чорткові монахиня... Жила не тільки серед мирян, а й у своїх снах – бачила уві сні Бога, родичів, подруг-монахинь. За життя сестри Таїси, 2002 року, в Чорткові клопотанням місцевої просвітянки Христини Яремчук вийшла друком брошура “Чудесні сновидіння сестри Таїси”. Книжечка містить розповідь про життя і записи снів сестри Таїси. А вони в неї справді чудесні! Зараз вона перебуває в іншому світі – тому, який часто бачила у снах. Вічна їй пам’ять! Остап НОЖАК Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=161 |